Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №160/16110/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа №160/16110/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування акту та наказу,-

ВСТАНОВИВ:

02.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, скасування акту та наказу, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , які полягали у порушенні його права на захист, належне повідомлення, участь у розслідуванні та визнати протиправним акт службового розслідування №905 від 21 квітня 2025 року, складений за результатами зазначеного розслідування;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1413 від 21 квітня 2025 року у частині: ·

пункту 1, яким було завершено службове розслідування за фактом невиконання бойового наказу стрільцем 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_1 ; ·

пункту 2, яким передбачалося, що на підставі пункту 15 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, стрільцю 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдату ОСОБА_1 , за квітень 2025 року не виплачувати за відмову від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 №4 дск від 01.04.2025; ·

пункту 3, яким було оголошено сувору догану солдату ОСОБА_1 , стрільцю 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 , за порушення вимог статей 11, 16, 17, 30, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з притягненням його до дисциплінарної відповідальності за пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 (мотопіхотний батальйон) на посаді стрільця 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1413 від 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлення додаткової винагороди за квітень 2025 року. На думку позивача, службове розслідування проведено з грубими порушеннями процедурних норм та прав військовослужбовця: без належного повідомлення позивача про початок розслідування, без надання можливості надати пояснення чи докази погіршення стану здоров`я, що стало підставою для звернення до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Златіну С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 відмовлено у відкритті провадження в частині наступних заявлених позовних вимог: визнати протиправним акт службового розслідування №905 від 21 квітня 2025 року, складений за результатами зазначеного розслідування; відкрито провадження в іншій частині заявлених позовних вимог, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

12.06.2025 та повторно 13.08.2026 суд ухвалив витребувати у Військової частини НОМЕР_1 оригінали пояснень та бланк отримання пояснень від 02.04.2025 року від ОСОБА_1 , що містяться у матеріалах службового розслідування.

02.09.2025 за ініціативою позивача суд призначив судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: «чи виконано рукописний текст (підписи у графі «Підпис особи, в якої відбиралися пояснення» та у графі «Солдат ОСОБА_2 ») у поясненнях та бланку отримання пояснень від 02 квітня 2025 року саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?» Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, оф. 801). Витрати за проведення експертизи покладено на позивача. На період проведення експертизи провадження по справі №160/16110/25 зупинено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 поновлено провадження у справі та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати Дніпропетровському окружному адміністративному суду для проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 02.09.2025 року: оригінали пояснення та бланк отримання пояснень від 02.04.2025 року від ОСОБА_1 . Також запропоновано ОСОБА_1 надати суду зразки підпису та почерку за 2024, 2025 роки, та докази оплати проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 22 052,16 грн.

Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

07.01.2026 засобами системи «Електронний суд» надійшов лист Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.01.2026 №69/05-10/13-26, яким повідомлено про закриття наглядового провадження №3482-25 без виконання у зв`язку з невиконанням клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів та несплати вартості експертизи. Матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу.

Відповідно до розпорядження від 12.01.2026 № 164д, призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з призначенням судді Станіслава Златіна суддею іншого суду, на підставі Указу Президента України від 13.12.2025 року №958/2025.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026, справа передана на розгляд судді Сліпець Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 справу №160/16110/25 прийнято до провадження судді Сліпець Н.Є., поновлено провадження у справі, розпочато розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 11.02.2026.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

02.02.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. 01.04.2025 при доведенні заступником командира з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 №4 дск від 01.04.2025 солдату ОСОБА_1 бойового завдання. Відповідно до зазначеного розпорядження, військовослужбовець мав у строк до 23:00 того ж дня вибути з району розташування тилових служб батальйону до місця дислокації 1-ї мотопіхотної роти, з метою виконання бойових та спеціальних завдань. Солдат ОСОБА_1 доповів командиру про неможливість виконання бойового розпорядження, посилаючись на незадовільний стан здоров`я. Після доведення солдату ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за відмову від виконання бойового розпорядження згідно ст.402 ККУ він повторно повідомив про неможливість виконання бойового розпорядження, посилаючись на незадовільний стан здоров`я. Відрита відмова солдата ОСОБА_1 від виконання бойового розпорядження окрім пояснень свідків, підтверджується також відеозйомкою, яка проводилась під час доведення бойового розпорядження та довідкою-доповіддю за фактом відмови від виконання бойового розпорядження. Також представник зауважує, що згідно довідки ВЛК військової частини НОМЕР_2 № 2025/2334 від 20.03.2025 року солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби. Таким чином, в діях солдата ОСОБА_1 , який відмовився виконувати бойове розпорядження, вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

05.02.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій заначено, що доводи відповідача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Позивач акцентує увагу на тому, що рішення ВЛК від 20.03.2025, на яке посилається відповідач як на підставу правомірності наказу, було скасоване рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 520/12873/25 через відсутність належного медичного обстеження. Таким чином, на момент віддання розпорядження 01.04.2025 у командування були відсутні законні підстави стверджувати про придатність позивача до виконання бойових завдань. Також позивач вказує на грубі процедурні порушення під час службового розслідування: доведення наказу неуповноваженою особою в усній формі, відсутність підписів відповідальних осіб на бойовому розпорядженні, неознайомлення позивача з актом розслідування та наказом про притягнення до відповідальності. На підставі викладеного позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 з березня 2023 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2025 №93, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31 березня 2025 № 80-РС на посаду стрільця 1 мотопіхотне відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотну роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 01.04.2025.

Згідно витягу з бойового розпорядження від 01.04.2025 №4дск, з метою посилення стійкості оборони, стабілізації обстановки в батальйонному районі оборони, забезпечення своєчасного реагування на загрози і зміни в оперативній обстановці, подальшого виконання завдань, щодо відсічі збройної агресії з боку російської федерації, командиру 1 мотопохітної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 наказано організувати та забезпечити переміщення особового складу в термін до 23:00 01.04.2025 з району розташування тилових служб мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 до розташування 1 мотопохітної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 з метою виконання бойових та спеціальних задач: …солдат стрілець ОСОБА_1 , 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопохітної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Як зазначено у рапорті заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частин НОМЕР_1 від 01.04.2025, ним було доведено бойове розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025 наступному особовому складу, зокрема, солдату ОСОБА_1 . При цьому, військовослужбовець, в умовах воєнного стану, відмовився від виконання вимог бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 лек від 01.04.2025, що призвело до зниження бойової готовності підрозділу та ускладнило подальше виконання завдань, що в подальшому створить імовірність збільшення втрат серед особового складу через раптову зміну складу підрозділу. За даним фактом просив призначити службове розслідування.

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» від 02.04.2025 № 1131, на виконання рапорту вх. №2003 від 01.04.2025 підполковника ОСОБА_3 , за фактом не виконання 01.04.2025 бойового наказу №4дск від 01.04.2025 командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , заступнику командира з психологічної підтримки персоналу лейтенанту ОСОБА_4 доручено провести службове розслідування. Цим же наказом солдата ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування.

Відповідно до матеріалів службового розслідування за фактом не виконання бойового наказу солдатом ОСОБА_1 , 01.04.2025 о 22:30 в АДРЕСА_1 солдат ОСОБА_1 , стрілець 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , відмовився від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025 посилаючись на незадовільний стан здоров`я. Бойове розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025 солдату ОСОБА_1 було доведено заступником командира з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_5 в присутності заступника командира з психологічної підтримки персоналу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_6 , заступника командира 3 психологічної підтримки персоналу 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_7 та водія 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_8 , який вів відеозйомку.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 02.04.2025, останній пояснив, що 01.04.2025 о 22:30 в АДРЕСА_1 йому було доведено бойове розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025, з завданням в термін до 23:00 01.04.2025 вибути з району розташування тилових служб мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 до розташування 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 з метою виконання бойових та спеціальних задач. ОСОБА_1 повідомив, що не може виконати бойове розпорядження посилаючись на незадовільний стан здоров`я. Після доведення йому про кримінальну відповідальність за відмову від виконання бойового розпорядження згідно ст. 402 КК України, ОСОБА_1 повторно повідомив, що не може виконати бойове розпорядження посилаючись на незадовільний стан здоров`я.

Вище вказане пояснення підписано ОСОБА_1 та зазначено, що з його слів надруковано вірно, ним прочитано, а також, що під час доведення бойового розпорядження проводилась відеозйомка.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять відеозапису.

Відповідно до довідки ВЛК №2025/2334 від 20.03.2025 проведено медичний огляд у військово-лікарській комісії військової частини НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_1 на підставі ст. 23-в, 39-в, 62-в, 64-в, 78-в, 83-в графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби.

Водночас, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 520/12873/25 рішення Військово-лікарської комісії, оформлене довідкою №2025/2334 від 20.03.2025, визнано протиправним та скасовано. Вказане рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 30.10.2025.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.04.2025 №1413 «Про результати проведення службового розслідування», 01.04.2025 ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, відмовився від виконання вимог бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025, що призвело до зниження бойової готовності підрозділу та ускладнило подальше виконання завдань, що в подальшому створить імовірність збільшення втрат серед особового складу через раптову зміну складу підрозділу. Факт відмови від виконання бойового розпорядження підтверджується його письмовими поясненнями, поясненнями свідків, відеозйомкою, яка проводилась під час доведення бойового розпорядження та довідкою-доповіддю. Згідно довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 № 2025/2334 від 20.03.2025 солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби. За таких обставин військова частина не вбачає об`єктивних підстав для відмови від виконання бойового розпорядження 01.04.2025 за станом здоров`я у солдата ОСОБА_1 , що є ознакою кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена Кримінальним кодексом України.

Відтак, службове розслідування завершено. За відмову від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, солдату ОСОБА_1 за квітень 2025 року наказано не виплачувати; солдата ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 16, 17, 30, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України – СУВОРА ДОГАНА.

Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини, що склались між сторонами, врегульовані Законами України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", від 24.03.1999 № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", від 24.03.1999 № 548-XIV "Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України", від 24.03.1999 № 550-XIV "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України", Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до пункту 4 розділу І Положення № 1153/2008 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Відповідно до правових норм, зазначених в статтях 4, 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Разом з тим, сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ, у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами статей 1 та 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається, зокрема, й шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України (стаття 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Згідно із частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Відповідно до вимог статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (частина перша статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць (частина третя статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (частина четверта статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608, у редакції на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.

Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку Порядок № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Згідно вимог пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 608 посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

В свою чергу, згідно пункту 3 розділу ІV військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Правовими нормами розділу V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні норми закріплені також і в статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, яка окрім права командира прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, вину якого повністю доведено, також передбачає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно із пунктом 2 розділу VІ Порядку № 608 наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

За приписами статті 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.04.2025 №1413 "Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження", за відмову від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, солдату ОСОБА_1 за квітень 2025 року наказано не виплачувати; солдата ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 16, 17, 30, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України – сувора догана.

Притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності передувало службове розслідування, яке призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» від 02.04.2025 № 1131 та за результатами якого складено акт службового розслідування.

Так, для визначення правомірності або протиправності наказу про застосування дисциплінарного стягнення необхідно встановити наявність або відсутність складу дисциплінарного правопорушення.

Зі змісту наказу про призначення службового розслідування та рапорту заступника батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 судом встановлено, що таке розслідування призначено за фактом відмови виконувати бойове розпорядження від 01.04.2025 № 4дск низкою військовослужбовців ОСОБА_1 та ОСОБА_9 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Військовослужбовець повинен дотримуватись військової дисципліни, що ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі і тим більше під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та в подальшому продовженого і чинного в теперішній час.

Відтак військова присяга зобов`язує позивача обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність. Сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок. За нормами Статуту ВС ЗСУ позивач повинен виконувати військовий обов`язок та накази командира.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах об`єктом дисциплінарного правопорушення є суспільні відносини та цінності, що охороняються правом, на які спрямовано посягання суб`єкта правопорушення, додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Об`єктивну сторону правопорушення утворює не бездіяльність позивача, а безпосередня відмова від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 № 4дск без поважних причин в умовах воєнного часу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що матеріалами службового розслідування доведено наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку та порушення військової дисципліни, що виразилося у недотриманні норм Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Військової присяги. Позивач, будучи належним чином ознайомленим із бойовим розпорядженням щодо переміщення особового складу, та маючи чинний на той час висновок ВЛК про придатність до військової служби (довідка № 2025/2334 від 20.03.2025), був зобов`язаний виконати наказ командування.

Щодо доводів позивача про те, що він повідомив командира про неможливість виконання бойового розпорядження від 01.04.2025 № 4дск з підстав незадовільного фізичного стану, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки ВЛК №2025/2334 від 20.03.2025 проведено медичний огляд у військово-лікарській комісії військової частини НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_1 на підставі ст. 23-в, 39-в, 62-в, 64-в, 78-в, 83-в графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби.

Згідно витягу з бойового розпорядження від 01.04.2025 № 4дск , з метою посилення стійкості оборони, стабілізації обстановки в батальйонному районі оборони, забезпечення своєчасного реагування на загрози і зміни в оперативній обстановці, подальшого виконання завдань, щодо відсічі збройної агресії з боку російської федерації, командиру 1 мотопохітної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 наказано організувати та забезпечити переміщення особового складу в термін до 23:00 01.04.2025 з району розташування тилових служб мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 до розташування 1 мотопохітної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 з метою виконання бойових та спеціальних задач: …солдат стрілець ОСОБА_1 , 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопохітної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Суд враховує, що в ході розгляду справи позивач порушував питання про призначення почеркознавчої експертизи щодо достовірності підпису на письмових поясненнях від 02.04.2025, однак не виконав вимоги процесуального законодавства щодо її проведення, зокрема не навів обґрунтованих підстав неможливості вчинення відповідних дій. Крім того, після зміни складу суду позивач у подальшому не наполягав на проведенні зазначеної експертизи.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає, що в матеріалах службового розслідування та в позовній заяві єдиною підставою для відмови від виконання бойового розпорядження позивач визначає «незадовільний стан здоров`я». Разом з тим, згідно з висновком ВЛК від 20.03.2025 (виданим за 10 днів до спірних подій), позивач був визнаний придатним до військової служби.

Позивач як під час проведення службового розслідування, так і у позовній заяві не конкретизує характер чи прояви вказаного «незадовільного стану здоров`я», обмежуючись формальним посиланням без надання належних доказів (медичних документів) щодо наявності об`єктивних перешкод для виконання наказу на момент його віддання.

При цьому, позивач не наводив доводів незгоди із таким рішенням ВЛК під час проведення службового розслідування та у своїх поясненнях від 02.04.2025. Хоча в подальшому вказане рішення ВЛК було оскаржене позивачем у судовому порядку (справа №520/12873/25), на момент віддання бойового розпорядження 01.04.2025 та прийняття наказу №1413 від 21.04.2025, висновок ВЛК про придатність до військової служби був чинним, не скасованим та обов`язковим для виконання. Подання позову про оскарження ВЛК лише 21.05.2025 (після завершення службового розслідування) свідчить про спробу позивача нівелювати правові наслідки своїх дій постфактум, що ставить під сумнів добросовісність його поведінки.

За таких обставин, оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що військова частина при прийнятті оскаржуваного наказу діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, доводи позовної заяви не знайшли свого документального та нормативного підтвердження та спростовуються висновками суду, у зв`язку з чим суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші заявлені позовні вимоги є похідними, а тому також не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування акту та наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець