Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №160/872/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа №160/872/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ) про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

15 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) у розмірі 4463,15 грн за період з 21.07.2019 року по 04.03.2025 року, відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.07.2019 року по 04.03.2025 року (включаючи весь період 2023 року) із застосуванням базового місяця березень 2018 року, виплативши щомісячну фіксовану суму індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн, а також суму поточної індексації, розрахованої наростаючим підсумком відповідно до чинного законодавства, з урахуванням раніше фактично виплачених сум за цей період;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , що викладені у листі №0989/10/113 від 06.01.2026 року, щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації із застосуванням базового місяця березень 2018 року та врахуванням фіксованої суми-різниці.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 21.06.2019 по 04.03.2025. Відповідач протиправно не нараховує та не виплачує йому щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) у розмірі 4463,15 грн за період з 21.07.2019 року по 04.03.2025 року, відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026 справу №160/941/26 передано до розгляду судді Кальник В.В.

Ухвалою від 20 січня 2026 року суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 160/872/26.

Відповідно до розпорядження від 04.03.2026 №410д проведено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з призначенням судді Віталія КАЛЬНИКА суддею іншого суду, на підставі Указу Президента України від 24.02.2026 №165/2026.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 року зазначена вище справа була розподілена судді Ніколайчук С.В.

У зв`язку з перебуванням судді Ніколайчук С.В. у відрядженні з 10.03.2026 по 13.03.2026 року, матеріали справи розглядаються 16.03.2026.

Ухвалою від 16 березня 2025 року суд відкрив провадження у справі №160/872/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 24.03.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що у відповідача були відсутні правові підстави для видання наказів про виплату ОСОБА_1 збільшеної додаткової винагороди до ста тисяч гривень на місяць за вказані періоди 2022 року. Заявлені вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими первинною бойовою документацією. Факт порушення прав позивача відповідачем відсутній.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 21.06.2019 по 04.03.2025, що підтверджується втягом із послужного списку, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням УБД.

Позивач направив на адресу відповідача запит щодо отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 21.06.2019 по 04.03.2025, проте відповідь не отримав.

Відповідно до Довідки №1247 позивач перебував у зоні бойових дій у вказаний період.

Відповідач у відзиві зазначив, що у Журналах бойових дій та первинній документації за 2022 рік відсутні будь-які індивідуальні записи щодо безпосередньої участі ОСОБА_2 у вогневих зіткненнях, штурмових діях чи втрати майна, а видана Довідка№1247 констатує лише факт перебування в районі для оформлення УБД і не підміняє собою бойові документи.

На думку позивача,бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) у розмірі 4463,15 грн за період з 21.07.2019 року по 04.03.2025 року, відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 порушує реалізацію закріплених Конституцією та чинним законодавством моїх прав та законних інтересів, у що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, воно має забезпечувати належні умови для комплектування військових формувань та стимулювати високі результати служби. Порядок виплати грошового забезпечення встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів.

Суд встановив, що позивач під час проходження військової служби брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку з чим набув статусу учасника бойових дій.

Як убачається з матеріалів справи, позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням.

За змістом частин 2, 3статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту -Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Закон України № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 9 Закону України № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Щодо посилань відповідача на те, що довідка №1247 про перебування позивача у районі бойових дій нібито не підтверджує його безпосередньої участі у бойових діях та не може замінювати первинні бойові документи, суд зазначає наступне.

Такі доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки предметом даного спору є не встановлення факту безпосередньої участі позивача у конкретному бойовому зіткненні, а право військовослужбовця на отримання належного грошового забезпечення, у тому числі його індексації.

Наявність у позивача статусу учасника бойових дій підтверджується відповідним посвідченням УБД, яке є належним та допустимим доказом набуття такого статусу. Відповідачем не надано доказів скасування цього статусу або визнання недійсними документів, на підставі яких його було встановлено.

Крім того, довідка №1247 видана уповноваженим органом військового управління та підтверджує факт виконання позивачем завдань у районі ведення бойових дій. Такий документ має юридичне значення та не може бути довільно відхилений відповідачем лише з підстав відсутності у журналах бойових дій індивідуальних записів щодо кожного військовослужбовця.

Ведення журналів бойових дій, наказів та іншої службової документації є обов`язком саме військової частини, а тому неналежне оформлення або відсутність окремих записів у внутрішній документації не може покладатися на військовослужбовця та не може бути підставою для обмеження його законних соціальних гарантій.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності своїх дій чи бездіяльності. Однак відповідач не надав належних доказів того, що позивач не виконував завдання у районах проведення бойових дій або що підстави для виплати належних йому сум грошового забезпечення були відсутні.

Посилання відповідача виключно на відсутність окремих записів у журналах бойових дій не спростовує факту проходження позивачем військової служби, виконання ним завдань у складі військової частини та наявності у нього статусу учасника бойових дій.

Таким чином, доводи відповідача щодо недостатності довідки №1247 є формальними, не підтверджені належними доказами та не можуть бути підставою для відмови у реалізації позивачем гарантованого законом права на належне грошове забезпечення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановленихКонституцією Українигарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначеніЗаконом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ)

Згідно з статтею 1 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населеннявстановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною 2 ст. 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).

Згідно з п.2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Верховним Судом з урахуванням того, що питання застосування норм права щодо визначення «базового місяця» для розрахунку індексації грошового забезпечення, має значення для формування єдиної правозастосовної практики відкрив касаційне провадження по деклько справам, зокрема, №400/103/21, №380/7071/21, №600/524/21-а, №120/2399/21-а, а правові висновки щодо застосування базового місяцясічень 2008 року розрахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до 28.02.2018 року викладені також в інших постановах Верховного Суду (справи № 420/3593/20, № 400/4491/20, № 420/5976/20, № 400/1118/21, № 580/3335/21, № 420/5976/20).

Верховний Суд в постанові від 19.05.2022 року у справі № 400/103/21 зазначив, що з урахуванням п. 5 Порядку N 1078 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року, виходячи з такого.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з п.10-2 Порядку №1078 (в редакції, яка застосовується з 01.12.2015 року) для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

З огляду на наведене суд встановив, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових, в даному випадку окладу), є базовим при проведенні індексації. Дана норма стосується також і новоприйнятих військовослужбовців, що передбачено п.10-2 Порядку №1078.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.09.2020 у справі №400/1773/19, від 19.05.2022 у справі №400/103/21 та інших, підвищення грошового забезпечення військовослужбовців у березні 2018 року у зв`язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 є підставою для визначення березня 2018 року як базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення.

Суд зазначає, що зміна системи грошового забезпечення військовослужбовців з 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 призвела до підвищення посадових окладів військовослужбовців. Саме цей місяць є місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), а тому відповідно до пункту 5 Порядку №1078 значення індексу споживчих цін у березні 2018 року приймається за 1 або 100 відсотків.

При цьому суд враховує, що сама по собі обставина вступу військовослужбовця на військову службу після березня 2018 року не позбавляє його права на проведення індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березень 2018 року.

Пунктом 10-2 Порядку №1078 передбачено, що для новоприйнятих працівників, військовослужбовців та інших категорій осіб обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає особа.

Отже, для військовослужбовців, які проходять службу на посадах, посадові оклади за якими визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704, базовим місяцем для проведення індексації є березень 2018 року, незалежно від дати фактичного прийняття на військову службу, оскільки визначальним є не дата призначення військовослужбовця на посаду, а місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів).

Судом встановлено, що відповідач при проведенні виплати грошового забезпечення позивачу не застосував базовий місяць березень 2018 року та не здійснив належний розрахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням положень пункту 5 Порядку №1078.

Водночас, суд враховує положення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, відповідно до яких у разі, коли розмір підвищення грошового доходу у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не перевищує суму індексації, яка склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Тобто законодавством передбачено механізм збереження права особи на отримання так званої індексації-різниці у випадку, коли підвищення грошового забезпечення не призвело до фактичного перевищення суми можливої індексації.

З аналізу наведених норм права вбачається, що для вирішення питання щодо наявності права позивача на виплату фіксованої суми індексації необхідно встановити розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року та порівняти його із сумою індексації, яка склалася у цьому місяці.

Разом з тим, відповідач не надав суду належного розрахунку, який би підтверджував правомірність невиплати позивачу індексації-різниці, а також не довів відсутності підстав для застосування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Натомість позивачем надано розрахунок, відповідно до якого сума індексації-різниці становить 4463,15 грн щомісячно.

З огляду на наведене суд встановив, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових, в даному випадку окладу), є базовим при проведенні індексації. Дана норма стосується також і новоприйнятих військовослужбовців, що передбачено пунктом 10-2 Порядку №1078.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 19.05.2022 у справі №400/103/21 та інших, для визначення базового місяця індексації грошового забезпечення військовослужбовців визначальним є місяць підвищення тарифних ставок (окладів), а не дата прийняття військовослужбовця на службу чи дата призначення на посаду.

З 01 березня 2018 року у зв`язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, у зв`язку з чим березень 2018 року є базовим місяцем для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Таким чином, відповідач при здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу був зобов`язаний застосовувати базовий місяць березень 2018 року для обчислення індексації грошового забезпечення.

Водночас, суд зазначає, що пунктом 5 Порядку №1078 передбачено особливий механізм визначення суми індексації у випадку підвищення грошових доходів. Так, у разі коли розмір підвищення грошового доходу у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не перевищує суму індексації, яка склалася у цьому місяці, сума індексації визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Отже, законодавством передбачено збереження права військовослужбовця на отримання індексації-різниці у випадку, коли підвищення грошового забезпечення не компенсувало величину інфляційних процесів.

Як встановлено судом, відповідач не здійснив належного розрахунку індексації грошового забезпечення позивача із застосуванням базового місяця березень 2018 року та не надав доказів, які б підтверджували правомірність неврахування положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078.

Посилання відповідача на відсутність підстав для виплати позивачу відповідних сум не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано суду розрахунків, які б свідчили про правильність проведеного нарахування індексації або відсутність у позивача права на отримання індексації-різниці.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача виплатити конкретно визначену суму індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн щомісячно.

Оцінюючи зазначену вимогу, суд виходить з того, що адміністративний суд здійснює контроль за законністю рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, однак не може перебирати на себе повноваження органу, який відповідно до законодавства здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення.

Визначення остаточного розміру належної позивачу індексації потребує проведення відповідного розрахунку із врахуванням усіх складових грошового забезпечення за кожний місяць спірного періоду, сум фактично виплаченої індексації, розміру підвищення грошового забезпечення, індексу споживчих цін та інших показників, які мають значення для правильного визначення суми виплати.

Встановлення судом конкретної суми до стягнення без проведення такого розрахунку фактично означало б перебрання судом функцій відповідача та втручання у його дискреційні повноваження щодо здійснення нарахування грошового забезпечення.

При цьому суд не позбавлений можливості визначити спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача провести належний перерахунок та виплату належних сум відповідно до вимог чинного законодавства та висновків суду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 21.07.2019 року по 04.03.2025 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року, із врахуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 та виплатити належні суми з урахуванням раніше проведених виплат.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання провести перерахунок індексації грошового забезпечення підлягають задоволенню.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача виплатити саме визначену позивачем суму 4463,15 грн щомісячно підлягає задоволенню частково, оскільки остаточний розмір індексації має бути визначений відповідачем за результатами проведення належного розрахунку.

Оскільки відповідач не довів правомірність неврахування положень пункту 5 Порядку №1078 та не надав доказів проведення належного розрахунку індексації грошового забезпечення позивача, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу належної індексації грошового забезпечення.

Разом з тим, суд не може перебирати на себе повноваження органу, який здійснює нарахування грошового забезпечення, та самостійно визначати остаточний розмір виплат, оскільки це належить до компетенції відповідача.

Тому належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення позивача за спірний період із застосуванням базового місяця березень 2018 року, із врахуванням положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з урахуванням раніше виплачених сум.

Після проведення відповідачем відповідного перерахунку індексації грошового забезпечення остаточний розмір належних до виплати сум підлягає визначенню з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, фактично виплачених сум індексації, розміру підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року та інших показників, передбачених Порядком №1078.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ) про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.07.2019 року по 04.03.2025 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року та з урахуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.07.2019 року по 04.03.2025 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року, відповідно до вимог Порядку №1078, з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 цього Порядку та раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук