Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №705/1436/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1436/26

2-а/705/43/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Піньковського Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення№151 від 27.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.02.2026 №151 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1КУпАП накладено на нього, громадянина України ОСОБА_2 , штраф у сумі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Як зазначено в постанові, підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності стала неявка 31 грудня 2025 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці №6096077, чим він нібито порушив вимоги статті ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, зазначене не відповідає дійсності, а в його діях (чи бездіяльності) взагалі відсутні ознаки того, про що йдеться в ст.210-1 КУпАП.

22.02.2026 року близько 12:20 год. його зупинили працівники поліції для перевірки його військово-облікових документів, як виявилося, за даними з АІТС «Оберіг», він з 13.02.2026 знаходиться в активному розшуку по причині неприбуття вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про існування якої він взагалі не знав, жодних сповіщень з АІТС «Оберіг» мені не надходило.

22.02.2026 близько 13:00 год. в ІНФОРМАЦІЯ_4 , кабінет №4/2, гранатометником 1-го відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (про назву посади він дізнався лише з протоколу) відносно нього - ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №151 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. В кабінеті №4/2 його запитали чи продовжує він проживати по АДРЕСА_1 , що він і підтвердив, навіть не підозрюючи, що до протоколу впишуть стару адресу його проживання в кімнаті 202, оскільки в листопаді місяці він переїхав до іншої кімнати № НОМЕР_1 , про що безвідкладно вніс данні в систему АІТС «Оберіг» ще в листопаді 2025 року.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 11 год. 00 хв. 27 лютого 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), кабінет №4/2 – в тому ж самому кабінеті, де і складався протокол №151 від 22.02.2026 року.

27.02.2026, до початку розгляду справи про адміністративне правопорушення, він подав свої письмові заперечення та просив провадження відносно нього закрити і в той же ж день йому вручили «під розпис» Постанову від 27.02.2026 № 151 у справі про адміністративне правопорушення.

Вважає постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 151 від 27.02.2026 незаконною та необґрунтованою, оскільки повістку у порядку та спосіб, визначений чинним законодавством, у відповідності до ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» йому вручено не було.

Більш того, ця повістка взагалі не направлялася в грудні 2025 року на його адресу, про що він детально, з наданням доказів, зазначив в своїх письмових запереченнях на Протокол. Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №151 від 27.02.2026, як і Протокол №151 від 22.02.2026, складено у зв`язку з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи – в даному ж випадку, у справі наявні нічим не спростовані докази, що повістка на його адресу в грудні 2025 року взагалі не направлялася, не дивлячись на те, що про свою нову адресу він належно повідомив військкомат ще в листопаді 2025 року.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.02.2026 №151 його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто за порушення, вчинене в особливий період. Поряд з цим, ЗУ «Про оборону України» визначає поняття воєнного стану як частини особливого періоду, однак звільнення на підставі пункту «під час дії особливого періоду» у період воєнного стану неможливе. Тобто, особливий період і період дії воєнного стану не можуть існувати одночасно. Стаття 210-1 КУпАП не містить диспозиції щодо застосування санкції у вигляді штрафу за вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме вимог ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в період дії воєнного стану.

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 року по справі №812/292/18: «Отже, Велика Палата Верховного Суду враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі – Суд), викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи…».

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Поряд з цим, зазначає, що він не мав об`єктивної можливості виконати обов`язок громадянина щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації оскільки порушено процедуру вручення повістки представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Законом визначено, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024.

Порушення процедури та порядку вручення повістки підтверджується відсутністю матеріалів фіксації процесу вручення повістки та реєстром поштових відправлень АТ «Укрпошта». З огляду на вищезазначене, оскільки Відповідачем при винесені оскаржуваної Постанови проігноровано й ого доводи щодо необізнаності про існування повістки, за відсутності даних, які б підтверджували належне повідомлення такої особи про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак не з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, він просив надати йому можливість ознайомитися з самою повісткою (яка не була вручена) та оглянути конверт, в якому така повістка була направлена йому за старою адресою проживання, але усно йому відповіли, що не має ні самої повістки, ні конверту.

З урахуванням викладеного, просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.02.2026 №151, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП закрити та стягнути з відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на його користь сплачений судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Ухвалою судді адміністративний позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку передбаченому ст.162 КАС України.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до змісту вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Нормами ст. ст. 72, 73 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Судом встановлено, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_4 винесено постанову №151 від 27.02.2026 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП України

Відповідно до оскаржуваної постанови №151 від 27.02.2026 зазначено, що 22.02.2026 близько 13.00 години військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №4/1 для уточнення облікових даних, з`ясування обставин перебування в розшуку та складання адміністративних матеріалів. Згідно даних з АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 19.03.2025 року, перебуває в картотеці «Вільні залишки» та підкартотека «Підлягають призову на військову службу під час мобілізації»; військово-лікарську комісію проходив 02.09.2025 року при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний «Придатним до служби у в/ч забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_3 …»; знаходиться в активному розшуку з 13.02.2026 року по причині: не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Перебуваючи в кабінеті №4/1 ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що 21.12.2025 року в системі ФІТС «Оберіг» відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була сформована та направлена поштовим відправленням «Укрпошта» повістка №6096077 про виклик о 09:00 годині 31.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних за місцем його задекларованого місця проживання по АДРЕСА_3 .

31 грудня 2025 року о 09.00 год. військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не прибув за повісткою №6096077 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги: ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», абзац -1) ч.1 ст.22 ЗУ Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», пп.2) п.1 ПРАВИЛ військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30-.12.2022 року, під час дії Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року та №69/2022 від 24.02.2022 року, №65/2022 від 24.02.2022 року із змінами та доповненнями.

Отже, ОСОБА_1 вказані вимоги не виконав, про причини н еявки у триденний строк до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив та протягом семи днів до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув.

На розгляд адміністративної справи за протоколом №151 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , каб.№4/2 та надав заперечення в якому посилався на численну судову практику в яких суди за алогічні обставини приходять до висновку про відсутність в діях осіб складу адміністративного правопорушення та долучив трекінг відстеження.

Також у запереченні до протоколу міститься інформація про те, що ОСОБА_1 змінив фактичне місце проживання та вказав інший номер квартири АДРЕСА_4 , що свідчить про зміну облікових даних. Хоча при оформленні протоколу №151 від 22.02.2026 вказав адресу проживання: АДРЕСА_5 .

Під час складання постанови №151 від 27.02.2026 враховано, що відповідно до трекінгу поштового відправлення Укрпошти №R067063527260 листа з повісткою ТЦК та СП 30.12.2025 проставлено відмітку повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою). Дані факти свідчать про належне оповіщення ОСОБА_1 за місцем його задекларованого місця проживання відповідно ч.2 п.41 постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року.

Також, відповідно до протоколу №151 про адміністративне правопорушення від 22.02.2026 року 22.02.2026 близько 13.00 години військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №4/1 для уточнення облікових даних, з`ясування обставин перебування в розшуку та складання адміністративних матеріалів. В ході з`ясування вказаних обставин встановлено, що 31 грудня 2025 року о 09.00 год. військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не прибув за повісткою № НОМЕР_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , причини неявки не повідомив. Отже в діях військовозобов`язаного ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. В поясненнях і зауваженнях щодо змісту протоколу, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , особисто зазначив, що неявка була через відсутність повідомлення про повістку, поштового повідомлення не було залишено на місці проживання. Протокол підписаний особисто та отримано 2 примірник ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, під час доправлення поштового відправлення Укрпошти №R067063527260 від 26.02.2026 (час перевірки статусу відстеження - 26.02.2026) вказане відправлення 30.12.2025 повернулось відправнику з відміткою від 30.12.2025 «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який станом на час розгляду справи продовжений до 05.11.2025.

Правове регулювання відносин між державою та громадянами України в зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022.

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

В частинах 1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вказано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України; військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно пп. 2 п 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районих, (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних піддрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку З метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ст.42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.

Відповідно приписів ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП, встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтями 33, 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення за №151 від 27.02.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з його неявкою 31.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою.

Так, Кабінет міністрів України постановою від 08 жовтня 2024 року №1147 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» вніс зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05 березня 2009 року №270.

Згідно положень постанови КМУ №1147 рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» мають бути вручені особисто адресату. Якщо адресат відсутній, поштовий працівник повідомляє його телефоном та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК».

Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК» та «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам, адресат підтверджує такий факт своїм підписом, зазначає прізвище та ініціали. У разі відмови працівник пошти робить відмітку «Адресат відмовився» і не пізніше наступного робочого дня повертає його відправнику.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 станом на 01.12.2024 визначено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п.21,23, 24 постанови КМУ №560 від 16.05.2024 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; - поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка); - у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Зокрема, пунктом 41 Порядку у розділі Проведення призову на військову службу під час мобілізації, оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації встановлено, що належним підтвердженням оповіщенням резервістів або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач був належним чином оповіщений про необхідність явки о 09.00 год. 31.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою, однак у визначений час не з`явився та про причини неявки не повідомив. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», абзацу -1) ч.1 ст.22 ЗУ Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», пп.2) п.1 ПРАВИЛ військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30-.12.2022 року, під час дії Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року та №69/2022 від 24.02.2022 року, №65/2022 від 24.02.2022, а тому був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Суд не бере до уваги твердження позивача щодо причин неявки оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження внесення ним змін до свого облікового запису в застосунку «Оберіг» про зміну місця проживання, що начебто спричинило направлення ІНФОРМАЦІЯ_4 оповіщення за неналежною адресою його проживання та унеможливило отримання даного оповіщення про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 09.00 год. 31.12.2025.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.

Будь яких доказів, які б спростовували обставини, встановлені судом за наявними в справі доказами, та вину позивача у вчиненому правопорушенні, позивачем до суду не додано.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд приходить до висновку про те, що під час розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд, вважає, що підстав для скасування оскаржуваної постанови не встановлено, а тому позовну заяву слід залишити без задоволення за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, залишивши рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

Оскільки суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без задоволення, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати у справі позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 210-1, 251, 268, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 139, 241-246, 250, 268, 286 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву залишити без задоволення.

Постанову №151 від 27.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП – залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Р. В. Піньковський