Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №695/1144/24 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1144/24

номер провадження 2/695/125/26

22 червня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Ушакової К.М.,

за участю: секретарів судового засідання – Біліченко С.В., Варданян Л.А., Землянухіної Є.М., Демченко Л.О.,

представників позивача – Ткаченко М.М., Змієвської Т.П., Комової Т.П., Морозової В.В., Пилипчука С.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Побиванця Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 09.10.2018 між ОСОБА_1 та АТ «АЛЬФА-БАНК» шляхом підписання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631026929 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов`язався відкрити позичальнику картковий рахунок із кредитним лімітом у розмірі 200000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму кредиту до 09.10.2021 та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 26 % річних. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти. 17 травня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» було укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого ПАТ «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 09.10.2018, укладеним між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 18 травня 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №18-05/21, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 09.10.2018, укладеним між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за кредитним договором №631026929 від 09.10.2018, укладеним між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 .. Загальний розмір заборгованості відповідача, станом на 08.03.2024, становить 52367,70 грн., із яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 43288,65 грн.; нараховані 3% річних - 1003,34 грн.; інфляційні втрати - 2889,83 грн..

Враховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №631026929 від 09.10.2018 у розмірі 52367,70 грн., судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.06.2024 визнано обов`язковою явку в судове засідання представника позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.09.2024 клопотання представника позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. про приєднання доказів до матеріалів справи задоволено. Приєднано до матеріалів цивільної справи в якості доказу: витяг з акту №2 про надання правової допомоги від 08.02.2024 наданий разом із клопотанням від 29.07.2024. Клопотання позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Побиванця Ю.В. про витребування доказів задоволено. Ухвалено витребувати у АТ «СЕНС БАНК»: акт приймання передавання реєстру боржників (додаток 2) відповідно до п. 2.3. договору факторингу №2 від 17.05.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС»; інформацію про рух коштів по поточному рахунку НОМЕР_1 відкритому на ім`я ОСОБА_1 ; докази надання банком кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 (меморіальних ордерів, видаткових касових ордерів або платіжних доручень). Витребувати у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» акт приймання передавання реєстру боржників (додаток 2) відповідно до п. 2.3. договору факторингу №2 від 17.05.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС». Витребувати у ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» обґрунтований розрахунок заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №631026929 від 09.10.2018 укладеного між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 із зазначенням саме куди були спрямовані кошти, які сплачувались ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості.

24 січня 2025 року від представника відповідача адвоката Побиванця Ю.В. до суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що 09.10.2018 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії №631026929, за умовами якого строк дії кредитної картки становив три роки. Анкета-заява про прийняття акцепту, договір та додаток до нього були підписані сторонами, а сам договір у судовому порядку недійсним не визнавався. Згідно з позовними вимогами, позичальник, отримавши можливість користуватися кредитними коштами в межах встановленого ліміту, належним чином не виконав свої зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 08.03.2024 утворилась заборгованість у загальному розмірі 52367,70 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 43285,65 грн.; трьох відсотків річних у розмірі 1003,34 грн.; інфляційних втрат у розмірі 2889,83 грн.. При цьому представник відповідача звернув увагу, що на виконання вимоги суду про надання обґрунтованого розрахунку заборгованості позивачем було надано той самий розрахунок, який вже містився в матеріалах справи. Крім того, представник відповідача зазначив, що строк дії кредитної картки сплив 09.10.2021, а тому саме з цієї дати у ПАТ «АЛЬФА-БАНК» виникло право вимагати повернення заборгованості. На момент подання позову сплив строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за договором №631026929 від 09.10.2018, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. У зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Також представник відповідача вказав на неправомірність нарахування позивачем процентів та інших платежів після спливу строку дії кредитного договору. Представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що матеріалами справи не підтверджено фактичне надання АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» правничої допомоги у цій справі. Позовну заяву підписано та подано особисто директором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», доказів представництва інтересів позивача адвокатським об`єднанням не надано. Крім того, платіжна інструкція на суму 51000 грн. не містить призначення платежу, яке б дозволяло ідентифікувати її як оплату правничої допомоги саме у цій справі, у зв`язку з чим представник відповідача просив відмовити у стягненні 13000 грн. витрат на правничу допомогу.

30 січня 2025 року від представника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. до суду надійшла відповідь на письмові пояснення, у якій зазначено, що в матеріалах справи наявні виписки по рахунку позичальника та розрахунки заборгованості, здійснені як первісним кредитором, так і фактором. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора), а також в банківській виписці чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання. З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось за період з 08.10.2018 по 17.05.2021, тобто в межах трирічного строку кредитування, погодженого сторонами договору. В подальшому за період з 18.05.2021 по 23.02.2022 нараховувались суми відповідно до ст. 625 ЦК України. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Крім того, перебіг строків позовної давності було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому – воєнного страну. Враховуючи викладене, вище представник позивача просила задовольнити позовні вимоги та відмовити представнику відповідача у задоволенні вимоги про застосування строків позовної давності.

31 січня 2025 року від представника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій просила вважати правильними позовні вимоги у сумі 47181,82 грн., із яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 43288,65 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 0,00 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 0,00 грн.; нараховані три відсотки річних – 1003,34 грн.; інфляційні втрати – 2889,83 грн.

У судовому засіданні 21.05.2025 представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Змієвська Т.П. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Представник позивача Пилипчук С.В. у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Побиванець Ю.В. у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково. Вважають, що позивач нарахував надмірні відсотки у розмірі 26% річних, оскільки згідно кредитного договору процентна ставка становить 5,7%. Повідомили, що провели свій розрахунок та вважають, що сума, яка підлягає стягненню за договором №631026929 від 09.10.2018 становить 5578 грн., із яких: тіло кредиту - 3553 грн.; нараховані відсотки - 2025 грн.

Заслухавши учасників справи та дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений закон набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено до 01.07.2023.

В той же час, з початком повномасштабного вторгнення, 24.02.2022, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, який набув чинності 17.03.2022 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.

З приводу застосування вищезазначених норм закону Верховний Суд висловив свою позицію в постановах від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, від 13 липня 2023 року у справі № 910/14550/17, від 29 травня 2024 року у справі № 523/19380/21, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/2984/23, від 03 грудня 2024 року у справі № 910/2721/23.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що строки позовної давності були зупинені з 02.04.2020, а позивач звернувшись з позовом 17.01.2025, не пропустив строк позовної давності на звернення до суду.

За частиною першою ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що 11.09.2018 року ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування та підписала паспорт споживчого кредиту.

Того ж дня, ОСОБА_1 , шляхом підписання оферти, запропонувала АТ «АЛЬФА-БАНК» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до вказаної оферти: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Максимум-готівка»; мета кредиту - для особистих потреб; ліміт кредитної лінії - 200000,00 грн.; процентна ставка - 26 % річних за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою; тип процентної ставки - фіксована.

У свою чергу, банк прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди, що підтверджується акцептом пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

17 травня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» було укладено договір факторингу №2, відповідно до якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до цього договору.

Згідно додатку №1-1 до договору факторингу №2 від 17.05.2021 року, ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» набуло право грошової вимоги за рядом договорів, у тому числі за кредитним договором №631026929, укладеним між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким становить 48474,53 грн., із яких: 43288,65 грн. - сума заборгованості по кредиту; 5185,88 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до цього договору.

Згідно додатку №1-1 до договору факторингу №18-05/21 18.05.2021 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги за рядом договорів, у тому числі за кредитним договором № 631026929, укладеним між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким становить 48474,53 грн., із яких: 43288,65 грн. - сума заборгованості по кредиту; 5185,88 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.

ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023.

Згідно реєстру боржників від 10.01.2023 до договору відступлення права вимоги №10-01/2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, , у тому числі за кредитним договором № 631026929, укладеним між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким становить - 52367,70 грн., з яких: 43288,65 грн. - сума заборгованості по кредиту; 5185,88 грн. - сума заборгованості за пенею; 3893,17 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання, згідно ст. 625 ЦК України.

З наданих розрахунків, витребуваних виписок АТ "СЕНС БАНК" по особовому рахунку № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , за період з 10.10.2018 по 19.05.2021 убачається, що ОСОБА_1 станом на 08.03.2024 має заборгованість за договором №631026929 у розмірі 47181,82 грн., із яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 43288,65 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 0,00 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 0,00 грн.; нараховані три відсотки річних – 1003,34 грн.; інфляційні втрати – 2889,83 грн..

Представник відповідача адвокат Побиванець Ю.В. надав відомість руху коштів по картковому рахунку, згідно якого убачаються суми погашення та проведені розрахункові операції по картковому рахунку. Крім того, додав платіжні інструкції, згідно яких убачаються суми погашення заборгованості. Однак, у даному розрахунку немає нарахованих відсотків, які передбачені кредитним договором №631026929 від 09.10.2018.

Також представником відповідача адвокатом Побиванцем Ю.В. клопотання про призначення судової економічної експертизи, яка могла б підтвердити або спростувати обставини наявності кредитної заборгованості, не заявлялось.

Натомість наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт видачі та отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів, про що свідчать підпис у кредитному договорі, в якому погоджено між сторонами всі істотні умови, порядок отримання та погашення заборгованості, наслідки невиконання зобов`язань за договором, а розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку підтверджується факт користування кредитними коштами та вчинення відповідачем дій щодо часткового погашення заборгованості.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У розумінні ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підтвердження умов надання кредиту відповідачу та порушення зобов`язання останнім позивач надав суду копію виписки з рахунка відповідача за період з 10.10.2018 по 19.05.2021.

Отже, факт користування ОСОБА_1 грошовими коштами АТ «АЛЬФА-БАНК» доведено та не спростований відповідачем.

Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, суд переконаний, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Водночас, суд вважає, що прострочене тіло кредиту складає не 47181,82 грн., як зазначено в заяві про уточнення позовної заяви, а 18098,18 грн., з огляду на наступне.

Судом встановлено, що списання банком з відповідача комісії за обслуговування основної картки, розрахунково-касове обслуговування основної картки, щомісячної комісії за страховий пакет від фінансових ризиків та плати за користування послугою SMS-повідомлення та включення даних сум до стягнення з відповідача є безпідставним, у зв`язку з відсутню в матеріалах справи доказів погодження відповідачем умов щодо списання відповідних нарахувань банком за період з 10.10.2018 по 19.05.2021 на загальну суму 26683,83 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування/обслуговування основної картки). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування/обслуговування основної картки) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням/обслуговування основної картки, інформування SMS-повідомленнями. Крім того, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування/обслуговування основної картки) та плата за інформування SMS-повідомленнями.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії, розрахунково-касове обслуговування, плата за інформування SMS-повідомленнями є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

З виписки по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 вбачається, що станом на 19.05.2025, банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування, комісії та за інформування SMS-повідомленнями на загальну суму 26683,8 грн, яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає заборгованість за договором № 631026929 від 09.10.2018 у розмірі 18098,18 грн.

Щодо інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 18.05.2021 по 23.02.2022 (включно).

Враховуючи, що суд у цьому рішенні частково задовольняє вимоги позивача в частині тіла кредиту, обрахунок індексу інфляції та 3 % річних слід проводити виключно від суми основного боргу за відповідний період прострочення.

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми заборгованості у розмірі 18098,18 грн. за період з 18.05.2021 по 23.02.2022 р складають 1108,49 грн..

За період з 18.05.2021 по 23.02.2022 три відсотки річних складають 384,87 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме: інфляційні втрати за період з 18.05.2021 по 23.02.2022 у розмірі 1108,49 грн., три відсотки річних за прострочену суму основного боргу за той самий період у розмірі 384,87 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду подані наступні копії: договір №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023; прайс-лист АО «ЛІГАЛ_АССІСТАНС»; заявка про надання юридичної допомоги №853 від 07.02.2024, витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 08.01.2024, платіжна інструкція №413000008 від 09.02.2024

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частинами другою, третьою, восьмою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У зв`язку з тим, що позов задоволено частково із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4986,59 грн.

На підставі вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1161,49 грн.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: вул. Мечнікова 3, офіс 306, м. Київ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44276926) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 631026929 від 09.10.2018 у розмірі 18098,18 грн., із яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 16604,8 грн.; три відсотки річних - 384,87 грн.; інфляційні втрати - 1108,49 грн..

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 1161,49 грн. судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 4986,59 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: К.М. Ушакова