Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №691/268/25 — Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/268/25

провадження № 2/691/110/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

за участю секретаря судового засідання Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів,-

встановив :

ОСОБА_1 звернувся в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 30 квітня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городищенського районного управління юстиції у Черкаській області був зареєстрований шлюб між ним та ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього та ОСОБА_2 народився син – ОСОБА_3 , актовий запис № 108, Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 . 26 листопада 2012 року рішенням Городищенського районного суду Черкаської області шлюб між ними було розірвано. За рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2013 року, з нього утримуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до повноліття сина, починаючи з 21 березня 2013 року. 16 квітня 2013 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Городищенського районного управління юстиції Брандальским В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 37570522 про стягнення з нього аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до повноліття сина, починаючи з 21 березня 2013 року. Крім того, за рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2019 року, з нього утримуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини. 20 лютого 2020 року начальником Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ващенко О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61352333 про стягнення з нього аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку. Для вирішення питання утримання неповнолітньої дитини прийняв рішення звернутися в суд (а.с.1-2).

08 липня 2025 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження (а.с.92).

19 грудня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів закрито і призначено до судового розгляду з викликом сторін до суду (а.с.132).

Позивач ОСОБА_1 , та представник позивача ОСОБА_6 , будучи вчасно та належним чином повідомленими у судове засідання не з`явилися.

Відповідач ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 у судове засідання не прибули.

За таких обставин, суд, приймає рішення про можливість проведення судового засідання у відсутність сторін, остільки у справі достатньо доказів для її об`єктивного розгляду. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, враховуючи належне повідомлення сторін, вивчивши та дослідивши докази у справі надані сторонами до суду, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27.11.1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов`язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров`я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям у розмірі, необхідному для забезпечення належного та достатнього рівня життя дитини та її всебічного розвитку. Водночас, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Ураховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із погіршенням матеріального становища та сімейного стану, батько може розглядати ці обставини, як підстави для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що суд при визначенні аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; положеннями ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно ч. 1,5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.Окрім того, при розгляді позовів про зміну розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 181 «Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину», ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, але згідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

Із досліджених судом доказів, які надані позивачем та відповідачем до суду, вбачається, що відповідно до паспорта громадянина України НОМЕР_2 виданий Городищенським РВУМВС України в Черкаській області, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а.с.3-7). Згідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_4 виданий органом 7114, відповідач ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_2 (а.с.37-40). Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2012 року розірвано шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , позивачеві залишено дошлюбне прізвище ОСОБА_10 (а.с.41). Згідно вище вказаного рішення суду, після розірвання шлюбу син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишився проживати біля матері – ОСОБА_2 (а.с.41). Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городищенського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №108, батьки: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_9 (а.с.8). Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2013 року із відповідача ОСОБА_11 на користь позивача ОСОБА_2 , стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 чстини всіх видів заробітку (доходів), але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно (а.с.12). Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №37570522 від 16 квітня 2013 року, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Городищенського районного управління юстиції Брандальським В.В., розглянута заява про примусове виконання (а.с.13). Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав щодо малолітньої дитини – сина ОСОБА_3 , у зв`язку з не бажанням приймати участь у вихованні дитини та несплатою аліментів з 2013 року (а.с.42-43). Позивач ОСОБА_1 від другу шлюбу з ОСОБА_12 має малолітнього - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_6 , виданий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Городищенського районного управління юстиції у Черкаській області, за актовим записом 138 (а.с.14). Рішенням Горододищенського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2019 року із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_4 , стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно (а.с.9-10). 20 лютого 2020 року начальником Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ващенко О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61352333 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_5 .. Постановою про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 22 травня 2023 року начальником Городищенського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було об`єднано виконавчі провадження №37570522 та №61352333 у зведене виконавче провадження №7186717 (а.с.11). Відповідно до довідки-розрахунку наданою Городищенським районним відділенням ДВС станом на 15 квітня 2025 року за період з 01 травня 2019 року по 15 квітня 2025 року по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 193088,06 грн. (а.с.67-70).Згідно до копії квитанції №2817-2522-0304-8237 від 12 березня 2025 року ОСОБА_1 сплатив на користь Держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (а.с.17).

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Із змісту наданих сторонами пояснень в ході судового розгляду встановлено, що між ними, як батьками, на даний час відсутня будь яка домовленість про розмір і спосіб стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у зв`язку із зміною матеріального і сімейного стану платника аліментів, який як зазначено у позовній заяві має місце. Відповідач не зверталася із позовними вимогами до суду про зміну способу аліментів, які отримує відповідно до рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2013 року, остільки бажає їх отримувати у частці від доходу позивача, як визначено рішенням суду. Щодо зміни способу стягнення аліментів з позивача, то суд, роз`яснює в силу вищенаведеного обґрунтування, що така зміна можлива лише за позовом до суду отримувача аліментів, а він таким не являється.

Суть спору між сторонами у справі, вказує, що особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дітей. Батьки повинні піклуватися про дітей, забезпечувати матеріально, не наражати їх на небезпеку та не робити основою конфліктних ситуацій і інструментом маніпулювання один до одного, не використовувати дітей для самоствердження та досягнення результатів особистих інтересів, подавати правильний приклад дітям, навчати корисному досвіду, приймати участь у житті дітей а також взаємовідносини в сім`ї повинні ґрунтуватися на взаємоповазі, справедливості виключаючи приниження честі та гідності всіх членів сім`ї.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від17травня 2017року№ 037-VIII частину другу 182 СК України викладено в такій редакції:«Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів наодну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років – 2272 гривні, дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.

Позивач за змістом позовних вимог просить стягувати аліменти у зміненому розмірі шляхом зменшення частки доходу позивача, але таких правових підстав за результатами розгляду судової справи не встановлено. Зайнята позивачем позиція за змістом позовних вимог, не є релевантною до правовідносин, що виникли між сторонами у справі. Суд, не погоджується із такими позовними вимогами, остільки кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, як то визначено ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», адже судове рішення покликане захистити якнайкращі інтереси дітей, забезпечити розвиток та їх виховання в умовах стійкого середовища, що відповідатиме завданням цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішенні цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів фізичних осіб. Судове рішення ні в якій мірі не може сприяти намірам батька в отриманні меншого розміру аліментів його дітьми, без належних підстав правової визначеності для такого. Так, у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року в справі №910/11614/18 сформульовано висновок про те, що обрання способу захисту порушеного права є суб`єктивним правом кожної особи, на яку покладається тягар відповідальності за неправильно обраний спосіб захисту і за всі наслідки, пов`язані з цим.

Європейський Суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При прийнятті рішення у справі, суд вирішує і питання судових витрат, які сторона позивача має у зв`язку з розглядом справи в суді у виді сплаченого судового збору.

Згідно ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі: задоволення позову - на відповідача; відмови в позові - на позивача; часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У зв`язку з ухваленням рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд покладає судові витрати на позивача, тобто сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись ст.ст.141, 160,171,179,180, 181,182, 183, 192 Сімейного Кодексу України, ст. 8, ст.11 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

У задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів – відмовити.

Копію судового рішення суду надіслати позивачу, представнику позивача, відповідачу, предстанику відповідача, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішивпитання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцятиднів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

Суддя О. М. Савенко