Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №564/2504/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2504/26

23 червня 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Левчук В.В.

розглянувши матеріали, що надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчення офіцера НОМЕР_2 від 11.11.2024, заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_3 , старшого лейтенанта, проживає: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Костопільського районного суду Рівненської області надійшли матеріали (протокол ЛВР №538 від 16.06.2026 року) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав частково та пояснив, що військова частина НОМЕР_3 створена лише 05.06.2056, перебуває в процесі формування і щодня прибуває значна кількість особового складу, яким поповнюється вказана частина, а офіцерський склад сформовано не і повному обсязі, при тому наявні офіцери переважно не мають адміністративного досвіду, тому наявний офіцерський склад прикладає максимум зусиль для своєчасного реагування на випадки вчинення військовослужбовцями цієї частини СЗЧ. Також вважає, що повідомлення про СЗЧ були подані вчасно, оскільки потрібен був час для здійснення оперативних розшукових заходів, оскільки особовий склад переважно новий, і часто не орієнтується у польових умовах.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 ,повно, всебічно та об`єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу, дійшов таких висновків.

Так судом встановлено, що солдати військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 12.06.2026 самовільно залиши військову частину. Відповідні рапорти командира військової частини про вказані факти СЗЧ були направлені 12 та 13.06.2026, проте довідки по вказаним фактам надійшли до ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 14.06.2026.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до п.21 Розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 29 листопада 2018 року №604 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2018 року за №1451/32903, про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями, невихід без поважних причин на службу, нез`явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров`я, нез`явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно – протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді – письмово.

Крім того, відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача ЗС України від 20.09.2024 №17721, на яке вказує особа, що склала відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення ЛВР №538 від 16.06.2026, визначено обов`язок командирам військових частин, у разі вчинення підпорядкованими військовослужбовцями самовільного залишення військової частини, інформувати орган управління Військової служби правопорядку в зоні якого вони перебувають усно – протягом 15 хвилин з моменту, коли стало відомо про факт порушення, та в подальшому протягом доби з моменту надання усної доповіді – письмово.

Тобто, обов`язок доповісти безпосереднім командирам (начальникам) та повідомити начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями покладено на командирів (начальників) військових частин.

У свою чергу, з протоколу вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_7 за посадою є заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_3 , тобто не є командиром (начальником) військової частини.

При цьому, для встановлення у даному випадку наявності в діях ОСОБА_8 складу адміністративного правопорушення слід з`ясувати, зокрема, час, коли стало відомо про залишення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 , а також наявність у останнього станом на 12.06.2026 – 14.06.2026 повноважень на виконання обов`язків командира (начальника) військової частини НОМЕР_3 , а також чи на останнього покладено обов`язок, передбачений п.21 Розділу ІІ вказаної вище інструкції №604 від 29.11.2018, порушення якої інкримінується ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1, 2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

За ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.1 ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд також враховує, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.

Відтак, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов переконливого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і доказів протилежного суду не надано, а судом таких доказів не здобуто.

Відповідно до ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.245, 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі №564/2504/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненської апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяВ. В. Левчук