Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №552/10164/25 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/10164/25

Провадження № 1-кп/552/426/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

потерпілого - ОСОБА_5 ,

представників потерпілого - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025175430000266 від 17.11.2025, щодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі слів маючого на утриманні непрацездатних батьків, раніше працюючого ПП «Ласунка» на посаді водія, на даний час ТОВ «Юсмак», водій експедитор, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченняму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

встановив:

До Київського районного суду м. Полтави надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025175430000266 від 17.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .

Судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні призначений на 05.02.2026 у відкритому судовому засіданні. Судом прийнятий цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с. 117-118 т. 1).

У подальшому, 05.02.2026 потерпілим ОСОБА_5 подано заяву про зменшення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, встановлені судом.

Судом встановлено та визнано доведеним обвинувачення про те, що 16.11.2025, о 17 год 58 хв ОСОБА_9 , перебуваючи у модулі № 1 модульного містечка по вул. Медична, 1 у м. Полтава, підійшовши до потерпілого ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс потерпілому три удари правою рукою, пальці якої були стиснуті в кулак, у ділянку обличчя в області лівої скроні. Від даного удару потерпілий ОСОБА_5 втратив рівновагу та присів.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 , нахилившись над потерпілим, наніс ОСОБА_5 два удари правою рукою, пальці якої були стиснуті в кулак, у ділянку тулубу зліва.

Не зупиняючись на досягненому ОСОБА_9 , у той момент коли потерпілий підвівся та почав йти по коридору, наніс ОСОБА_5 один удар правою рукою, пальці якої були стиснуті в кулак, у ділянку потилиці. Від даного удару потерпілий ОСОБА_5 втратив рівновагу та впав на підлогу на лікті та коліна. Своїми умисними діями ОСОБА_9 спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та садна шкіри скроневої ділянки ліворуч, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та садна шкіри ділянки правого ліктьового суглобу і садна і синців шкіри обох колінних суглобів, які кваліфікуються як кожне окремо, так і у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження.

Кваліфікація дій обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_9 за частиною 2 статті 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Обвинувачений ОСОБА_9 вину визнав повністю, проти цивільного позову частково заперечував, бажав надавати показання та просив дослідити усі докази сторони обвинувачення і сторони захисту.

Адвокат обвинуваченого подав клопотання про допит свідків захисту, які не допитувались під час досудового розслідування та яке задоволено судом.

Потерпілий, його представники, вважали, що орган досудового розслідування неповно та необ`єктивно встановив обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, їх небезпеку для життя та здоров`я, наполягали на повному дослідженні доказів, клопотали про допит свідків сторони обвинувачення, виклик експерта для роз`яснення висновку судово-медичної експертизи, дослідження додаткових медичних документів.

З огляду на такі обставини, суд, не зважаючи на визнання обвинуваченим винуватості та обставин заподіяння тілесних ушкоджень, застосував повний порядок дослідження доказів, задовольнив подані клопотання про допит свідків, щодо виклику яких просили сторони.

У подальшому, після безпосереднього дослідження висновку судово-медичної експертизи, судом задоволено клопотання і про виклик експерта для роз`яснення висновку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, натомість поданий цивільний позов визнав частково. Вважав, що відшкодуванню підлягає лише матеріальна шкода у розмірі вартості ліків на лікування потерпілого ОСОБА_5 та витрати на правову допомогу, в інший частині у позові просив відмовити.

Щодо суті обвинувачення пояснив, що до модульного містечка по АДРЕСА_2 тривалий час возив їжу для мешканців. У ньому познайомився із теперішньою дружиною ОСОБА_11 та її родиною. Напередодні подій 16 листопада, а саме 3 листопада ОСОБА_5 побив матір дружини ОСОБА_12 , однак остання просила не чіпати потерпілого. Трохи пізніше ОСОБА_11 приглядала за дітьми у модульному містечку і в цей час ОСОБА_5 образив одного з маленьких дітей. Коли матір цього хлопця намагалась з`ясувати стосунки, то потерпілий її вдарив. Зі слів обвинуваченого щодо ОСОБА_5 була неприязнь у окремих мешканців модульного містечка і про це йому розповіла дружина ОСОБА_11 , на ОСОБА_5 подавались скарги адміністрації, однак фактично результати їх розгляду нікому невідомі. За таких обставин обвинувачений відчув гостру неприязнь до потерпілого, у нього сформувався особистий мотив до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

16 листопада 2025 року ОСОБА_9 приїхав до модульного містечка забрати дружину та близько 18 години зайшов до приміщення модуля № 1. Несподівано побачив ОСОБА_5 та відчув страх за власну безпеку, хоча потерпілий лише спілкувався телефоном. Майже відразу, з метою помсти за тілесні ушкодження заподіяні тещі, почав наносити удари по голові, тулубу та інших частинах тіла.

Заперечив втрату свідомості потерпілим та наявність будь-яких предметів у руці пристосованих для нанесення більшого ураження, оскільки наявний відеозапис бійки на якому чітко видно і кількість ударів, їх локалізацію і як відразу після бійки обвинуваченого коридором веде дружина та останній не має будь-яких сторонніх предметів.

У судовому засіданні обвинувачений вкотре вибачився за вчинене, щиро шкодував, бажав здоров`я дітям обвинуваченого та повного одужання ОСОБА_5 , однак потерпілий вибачення не прийняв, вважав їх нещирими.

За час судового розгляду обвинувачений одружився із ОСОБА_11 та у них народилась спільна дитина ОСОБА_17 , про що надані відповідні характеризуючи документи.

Однак, не зважаючи на визнання винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та заперечення потерпілим окремих обставин вчинення кримінального правопорушення, вина обвинуваченого ОСОБА_9 в інкриміновану діянні за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю підтверджується сукупністю наступних доказів, які досліджені у судовому засіданні.

-показами потерпілого ОСОБА_5 , який повідомив, що до війни проживав у м. Слов`янськ, Донецької області. Згодом був евакуйований до м. Полтави та з грудня 2023 року як ВПО проживає у модульному містечку по АДРЕСА_2 . Приблизно в цей же час до містечка переїхала родина ОСОБА_18 і також з м. Слов`янськ. Як земляки вони спочатку спілкувались, однак згодом ОСОБА_5 припинив будь-яке спілкування, вважав, що ОСОБА_12 постійно вживає нецензурну лексику, алкогольні напої на кухні зі своїми подругами, що негативно впливає на його дітей і родину. На зауваження про дотримання правил співжиття ОСОБА_12 реагувала агресивно, провокувала на сварку, яка і сталась у кімнаті для сушіння речей 3 листопада. Наполягав, що потерпілий з метою самозахисту можливо заподіяв якісь ушкодження ОСОБА_12 . На думку ОСОБА_5 про ці події ОСОБА_18 повідомила ОСОБА_22 та підмовила на заподіяння тілесних ушкоджень, що останній і зробив 16 листопада.

В цей день близько 18 години потерпілий виходив зателефонувати і не звернув уваги як до модуля увійшов ОСОБА_23 та почав наносити удари руками по голові, тулубу, потилиці потерпілого. Всього було шість ударів, три в голову, два в груди, один по потилиці. Відразу після бійки дружина викликала поліцію та остання викликала ШМД. Лікарями були встановлені усі заподіяні тілесні ушкодження, а також рекомендовано у зручний час звернутись до сімейного лікаря. У подальшому, 19.11.25 сімейний лікар направив ОСОБА_5 до невропатолога та потерпілого госпіталізували. З лікарні виписали 27 листопада. Однак ОСОБА_5 до цього часу повістю не одужав, відчуває головні болі, підвищений тиск, вимушений періодично проходити додаткове обстеження та лікування.

Вважає, що ОСОБА_12 , її родина та подруги, які допитувались як свідки у судовому засіданні були зацікавленими обмовити, представити родину потерпілого та особисто ОСОБА_5 агресором. Вважає, що обвинувальний акт направлений в суд щодо подій 3 листопада надуманим, оскільки здійснював лише самозахист, будь-яке рішення, яке набрало законної сили щодо таких подій відсутнє.

Окрім визнання вини обвинуваченим, показів потерпілого, вина ОСОБА_9 підтверджується наступними доказами:

-показами свідка ОСОБА_25 , дружини потерпілого, яка показала, що 16.11.2025 її чоловік пішов зателефонувати на вулицю. Несподівано почула гуркіт та вийшовши в коридор побачила як ОСОБА_22 бив ОСОБА_5 . Куди точно та яким чином обвинувачений наносив удари остання точно не бачила. Після бійки відвела чоловіка до знайомих до модуля № 3, відразу викликала поліцію та ШМД. Чоловік безпосередньо після побиття скаржився на головний біль, нудоту, хитання, про блювоту у кареті ШМД знає від чоловіка. Свідок вважала, що саме ОСОБА_12 підмовила ОСОБА_22 на заподіяння тілесних ушкоджень через неприязні відносини між родиною ОСОБА_5 та ОСОБА_18 , зокрема нібито через те, що ОСОБА_5 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_12 . Погіршення відносин із родиною ОСОБА_18 свідок пов`язала із недобросусідською поведінкою ОСОБА_12 , матері ОСОБА_11 , яка неодноразово ображала членів родина ОСОБА_5 .

Після побиття чоловік тривалий час вимушено лікувався, ритм життя родини порушився, оскільки свідок працює юрисконсультом на державному підприємстві, а її чоловік ОСОБА_5 є пенсіонером, то саме він виконує значну частину обов`язків по вихованню двох малолітніх доньок 2016, 2019 років народження.

-показаннями свідка ОСОБА_29 , інспектора УПП в Полтавській області, який 16.11.2025 виїхав на виклик поліції до модульного містечка по вул. Медична, 1, м. Полтава. Прибуття на виклик відбулося через 10-15 хвилин після повідомлення. Безпосередньо на місці поліцейський зустрів потерпілого чоловіка, який повідомив, що його без будь-яких причин побив інший чоловік. Охоронець модульного містечка пояснив, що тілесні ушкодження заподіяні хлопцем дівчини з якою потерпілий конфліктував та мав неприязні відносини. Характер, локалізацію та інші деталі щодо заподіяних тілесних ушкоджень не пам`ятає, усі матеріали у подальшому передані до ВП №1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області.

-показами свідка ОСОБА_30 , поліцейського УПП в Полтавській області, який вказав, що з моменту приїзду патрульної поліції на місце події перебував разом із потерпілим стан якого був стабільний, а саме не вимагав термінової домедичної допомоги (зупинка кровотечі, перев`язка ран), однак на місце події викликана ШМД. Потерпілий скаржився на запаморочення, погане самопочуття. На обличчі малося садно, з якого відбувалась незначна кровотеча. На місці ОСОБА_5 пояснював, що йшов коридором жилого модуля та несподівано йому почав наносити удари обвинувачений. Безпосередньо на місці події ОСОБА_9 не бачив та з ним не спілкувався.

-показами свідка ОСОБА_31 , лікаря ортопеда-травматолога 1 МКЛ, який пояснив, що 16.11.2025 здійснював першочерговий огляд потерпілого ОСОБА_5 у приймальному відділенні 1МКЛ. Наявні тілесні ушкодження були зафіксовані в журналі реєстрації амбулаторних хворих доставлених до травматологічного пункту. Оспорюваний забій грудної клітини справа встановлений на підставі об`єктивних даних та огляду. Так, пацієнт скаржився на біль в грудній клітині, при пальпації вказував на біль. Враховуючи, що візуальних ознак травми грудної клітини не було, проведений рентген грудної клітини, який показав відсутність будь-яких переломів. Встановлення такого діагнозу це думка лікаря ОСОБА_31 , яка ґрунтується на об`єктивних даних огляду, зокрема больової симптоматики в ділянці грудної клітини справа. На думку свідка, забій грудної клітини, у разі наявності лише травм м`яких тканин, встановити майже неможливо, оскільки відсутні візуальні ознаки. Якщо б на грудній клітині потерпілого була б гематома про це обов`язково зазначалось в медичній документації. Оскільки стан ОСОБА_5 був стабільний, ознак блювання не було, останній не підлягав екстреній госпіталізації.

-- показами свідка ОСОБА_32 , який повідомив, що проживає у модульному містечку поруч із потерпілим та родиною ОСОБА_18 . Безпосередньо бійки детально не бачив, бо перебував на кухні. Почувши крики в коридорі вибіг на зустрів в коридор. ОСОБА_5 був на підлозі. Негайно була викликана поліція та ШМД.

-показами свідка ОСОБА_11 , цивільної дружини обвинуваченого ОСОБА_9 , яка повідомила, що напередодні подій потерпілий ОСОБА_5 її образив, про що вона повідомила матір ОСОБА_33 та чоловіка ОСОБА_22 . Також, ОСОБА_9 стало відомо про попередні образи з боку ОСОБА_5 у бік членів родини ОСОБА_18 , що і викликало в обвинуваченого неприязнь до особи потерпілого та стало підставою бійки 16.11.2025. Саме в цей день ОСОБА_22 привіз їй ліки до модульного містечка і на вході до модуля зустрів ОСОБА_5 . Саму бійку свідок бачила здалеку та деталі їй не відомі. Одразу після бійки свідок та обвинувачений залишили територію модульного містечка.

-показами свідка ОСОБА_36 , матері обвинуваченого, яка пояснила, що її син перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_11 та пара збирається одружитись. ОСОБА_11 на даний час вагітна. З часу знайомства ОСОБА_11 неодноразово повідомляла ОСОБА_22 , що боїться чоловіка з модульного містечка на ім`я ОСОБА_5 , який її слів виражався образливо у бік членів родини ОСОБА_18 . Оскільки ОСОБА_11 часто втрачала свідомість ОСОБА_22 сильно переживав за дружину. На початку листопада ОСОБА_5 застосував насильство щодо матері ОСОБА_18 , що викликало гнів та негативні емоції в ОСОБА_22 і він не стримавшись побив ОСОБА_5 . Про вчинене ОСОБА_37 повідомив свою матір, коли з ОСОБА_11 приїхали додому, додатково пояснив, що жалкує про вчинене.

-показами свідка ОСОБА_38 , яка повідомила, що має неприязні відносини із потерпілим ОСОБА_5 , підтвердила факт неодноразових сварок родин ОСОБА_18 та ОСОБА_5 . На думку свідка побиття ОСОБА_9 потерпілого ОСОБА_5 обумовлено тим, що останній напередодні вдарив матір ОСОБА_11 в обличчя. Безпосереднім свідком побиття 16 листопада не була, оскільки перебувала на кухні. Надала цілком негативну характеристику потерпілому, натомість обвинуваченого охарактеризувала як спокійну людину.

-показами свідка ОСОБА_12 , матері цивільної дружини обвинуваченого ОСОБА_11 , яка пояснила, що має неприязні відносини із потерпілим, безпосередньо бійки не бачила, оскільки перебувала в кімнаті наприкінці коридора. На дії ОСОБА_5 до адміністрації модульного містечка неодноразово скаржились громадяни ОСОБА_38 , ОСОБА_41 , родина ОСОБА_18 . Причина скарг та конфліктів побутові. 03.11.2025 ОСОБА_5 вдарив обличчя ОСОБА_12 , відповідне кримінальне провадження перебуває на розгляді суду, вирок на даний час не набрав законної сили. Свідок просила ОСОБА_9 не чіпати ОСОБА_5 , оскільки намагались вирішити проблемні питання у законному порядку. Вважала, що саме з метою помсти за події 3 листопада обвинувачений і побив 16 листопада потерпілого ОСОБА_5 .

Суд вважає, що надані покази свідків, потерпілого ОСОБА_5 , належними та допустимими доказами, оскільки останні узгоджуються між собою та із сукупністю інших доказів досліджених судом.

Окремо суд вказує, що за змістом показань свідків мотив вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_42 пов`язаний із існуючою гострою неприязню між родинами ОСОБА_18 та ОСОБА_5 . Умисел на заподіяння тілесних ушкоджень виник в обвинуваченого безпосередньо після 03 листопада 2025 року, коли мав місце конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . Щодо цієї події, станом на дату ухвалення вироку, відсутнє будь-яке остаточне рішення суду, що набрало законної сили, що унеможливлює посилання на вирок, який не набрав законної сили, через подання 29.12.2025 ОСОБА_5 апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду (а.с. 207-211 т. 1).

Орім того, вина ОСОБА_9 повністю підтверджується наступними доказами:

- даними протоколу огляду цифрового носія та перегляду інформації, що на ньому міститься від 17.11.2025 за змістом якого оглянутий відеозапис на DVD-R диску з приміщення модуля № 1 модульного містечка по вул. Медична, 1 у м. Полтаві. За змістом відеозапису 16 листопада 2025 року потерпілий ОСОБА_5 на виході з приміщення модуля зустрів обвинуваченого ОСОБА_43 . Близько 17 год 58 хв обвинувачений наніс три удари правою рукою в ділянку лівої скроні унаслідок яких потерпілий впав на підлогу. Перебуваючи на підлозі ОСОБА_5 отримав удар кулаком два удари по тулубу зліва, намагаючись покинути місце бійки потерпілий отримав ще один удар в потилицю та впав навколішки (а.с. 223-226 т. 1).

Відповідно до фототаблиці до протоколу огляду зафіксовано безпосереднє місце вчинення злочину, механізм та локалізацію ударів.

Оглянутий DVD-R диск отриманий слідчим відповідно до вимог ст. 93 КПК України та на підставі листа керівника охорони модульного містечка ОСОБА_44 (а.с. 220-222 т. 1);

-даними протоколу огляду місця події від 18.11.2025 та додатком фототаблицею до нього. За результатами огляду зафіксований вигляд внутрішнього приміщення модуля де були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_5 , який відповідає зафіксованому на відеозаписі, а також розташування камери з якої охороною модульного містечка здійснювався відеозапис (а.с. 4-9 т. 1);

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.12.2025 та додатку у виді фототаблиці до нього. Потерпілий ОСОБА_5 показав слідчому механізм, локалізацію, місце, спосіб заподіяння останньому тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Зокрема, потерплому заподіяно всього 6 ударів кулаком правої руки: 3 удари в ділянку голови зліва, потім 2 удари у ділянку тулуба зліва, потім 1 удар у потилицю (а.с. 24-31 т. 2).

За результатами проведення судово-медичної експертизи №1535 від 11.12.2025 встановлено, що покази потерпілого ОСОБА_5 , надані під час проведення цього слідчого експерименту та за його участі, не протирічать об`єктивним судово-медичним даним судово-медичної експертизи (а.с. 112-113 т. 2).

Відповідно до картки виклику ШМД № 000568 від 16.11.2025 у потерпілого ОСОБА_5 встановлений попередній діагноз ЗЧМТ, забійна травма лівої скроневої ділянки, кровотеча. До картки виклику доданий носій CD-R із аудіозаписом виклику ШМД до потерпілого, однак останній не містить будь-яких записів та інформації (а.с. 11-12 т. 2).

За змістом журналу реєстрації амбулаторних хворих по травмпункту відділення екстреної невідкладної медичної допомоги за 2025 рік КП «1-ша МКЛ ПМР» ОСОБА_5 16.11.2025 о 19:30 оглянутий лікарем Кравцовим, встановлений діагноз: забій грудної клітини справа, забій, садна обох колінних суглобів, забій м`яких тканих голови, садна обличчя. Невролог: ЗЧМТ, струс головного мозку, рекомендовано звернутись ургентно до неврологічного відділення 2 МКЛ (а.с. 13-15, 18 т. 2).

За висновком МСКТ даних внутрішньочерепної геморагії, травматичних та деструктивних змін кісток не виявлено (а.с. 16-17 т. 2).

Окрім того, за даними виписки із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення № 13064 від 27.11.2025 потерпілому ОСОБА_5 встановлений діагноз: гостра закрита ЧМТ, струс головного мозку. Перебував на стаціонарному лікуванні у період часу з 19 по 27 листопада 2025 року. За результатами лікування рекомендовані медичні препарати Форксіга, Телміста, Сіофор, Еспа-ліпон, Рінгера розчин (а.с. 19 т. 2).

За результатами проведеної судово-медичної експертизи, висновок експерта № 1433 від 04.12.2026, у потерпілого ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та садна шкіри скроневої ділянки ліворуч, які утворились від дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли-бути пальці рук стиснуті в кулак чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, від однократної дії травмуючого фактору, в напрямку зліва-направо і з достатньою силою та які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95 р.) та садна шкіри ділянки правого ліктьового суглобу і садна, синці шкіри обох колінних суглобів, які характерні для утворення при падінні, вірогідніше за все, з наданим прискоренням та кваліфікуються тільки у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження (п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95 р.).

Діагноз «забій грудної клітини справа» при оцінці ступеня тяжкості не може бути врахований, у зв`язку з відсутністю в представленій медичній документації об`єктивних судово-медичних даних, останній встановлений на основі суб`єктивних факторів і не підтверджується об`єктивними відомостями в представленій медичній документації (а.с. 20-22 т. 2).

Потерпілий ОСОБА_5 та його представники вважали, що висновок судово-медичного експерта є неповним, оскільки експерт ОСОБА_45 безпідставно не врахувала наявність такого тілесного ушкодження як «забій грудної клітини справа» та кровотечу.

Судом задоволено клопотання потерпілого про виклик та допит експерта для роз`яснення висновку. Допитана судово-медичний експерт ОСОБА_45 свій висновок підтримала, пояснила, що їй надана уся необхідна медична документація для його складання, також був оглянутий потерпілий ОСОБА_5 .

Роз`яснила, що кровотеча з садна зі скроні потерпілого лікарями не була зафіксована у медичній документації, а тому не відображалась у висновку експерта, натомість незначна кровотеча з садна на скроні не потребує зазначенню, достатнім є зазначення: «садно шкіри скроневої ділянки ліворуч».Діагноз: «забій грудної клітини справа», встановлений лікарями на підставі суб`єктивних відомостей повідомлених потерпілим, зокрема про наявність больового відчуття при пальпації. Натомість будь-яких об`єктивних даних наявності такого тілесного ушкодження, як то синці, садна, подряпини, переломи, забої, ані лікарями, ані судовим експертом під час проведення експертизи встановлені не були та відповідно до примітки п. 4.6. Правил не враховувались при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Суд вважає за важливе навести повний зміст цієї Примітки до пункту 4.6. Правил: «Діагноз забій (м`яких тканин) голови, грудної клітки, живота тощо не враховується при оцінці ступеня тяжкості, за умови, що він встановлений на основі суб`єктивних факторів і не підтверджується об`єктивними відомостями».

У подальшому експерт додатково роз`яснила, що у будь-якому випадку кровотеча чи забій грудної клітини не могли вплинути на результати судово-медичної експертизи, тобто на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які заподіяні потерпілому ОСОБА_5 , що повністю спростовує доводи потерпілого та його представників про необ`єктивність досудового розслідування, проведеної експертизи, встановленого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом.

Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що визначено ч. 6 ст. 22 КПК України.

Суд зобов`язаний мотивувати прийняте рішення, а саме: обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення.

Європейський суд з прав людини вимоги щодо вмотивованості судового рішення пов`язує саме з належним здійсненням правосуддя, оскільки у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку про доведеність обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме заподіяння ОСОБА_5 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Позиції учасників судового розгляду у судових дебатах.

Прокурор ОСОБА_4 , вважаючи доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просила суд призначити покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, покласти на обвинуваченого обов`язки передбачені статтею 59-1 КК України, цивільний позов потерпілого задовольнити, долю інших речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 вважала, що ОСОБА_9 щиросердно не розкаявся, свідки захисту були зацікавлені у спотворенні соціального портрету потерпілого, його родини. ОСОБА_5 є пенсіонером, не працює і займається вихованням двох доньок, а тому заподіяння тілесних ушкоджень суттєво змінило звичний уклад життя, принизило його в очах родини та мешканців модульного містечка. Вважала, що висновки щодо міри покарання викладені досудовій доповіді несправедливими, обвинуваченому необхідно призначити більш суворе покарання ніж пробаційний нагляд, цивільний позов просила задовольнити повністю.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 просив врахувати наявність обтяжуючої обставини у виді вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вважав, що свідки захисту були нещирими, намагались виправдати вчинок ОСОБА_9 , наполягав що відсутнє будь-яке щире каяття обвинуваченого та достатньою мірою покарання для обвинуваченого було б обмеження волі. Цивільний позов підтримав, просив задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_5 загалом підтримав думку представників, просив цивільний позов задовольнити та призначити ОСОБА_9 найбільш сувору міру покарання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 просив врахувати, що обвинувачений сприяв слідству та суду, щиро розкаявся, просив вибачення у обвинуваченого, вважав, що кримінальне правопорушення вчинене на фоні стійких неприязних відносин між родинами, під впливом емоцій та з метою захисту родини, вагітної дружини. Пояснив, що для виправлення обвинуваченого, з врахуванням його особистості, молодого віку, позитивної характеристики, відсутності судимостей, наявності значних соціальних зв`язків, нещодавнього одруження та народження дитини, достатнім покаранням буде штраф у мінімальному розмірі. Цивільний позов просив задовольнити частково, стягнути усі доведені витрати на лікування та правничу допомогу, в іншій частині позову відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_9 , погодився зі своїм захисником, вибачився перед потерпілим, його родиною та судом за вчинені дії. Пояснив їх особистими неприязними відносинами.

Мотиви призначення покарання, відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.

Згідно з досудовою доповіддю Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області від 10.02.2026 ризик повторного вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Виправлення ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства. Відповідно до соціально-психологічної характеристики, виявлених криміногенних потреб, що обумовлюють ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення. виявлені наступні фактори ризику: нездатність мислити чітко та раціонально, схильність до агресії. У випадку, якщо суд дійде висновку про можливість призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі, орган пробації вважав доцільним покласти на обвинуваченого обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації, застосувати заходи нагляду, соціально-виховні заходи, які зможуть знизити ризик повторного кримінального правопорушення. Доцільним вважав призначення покарання у межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення (а.с. 180-184 т. 1).

Відповідно до довідки про судимість Управління інформаційної та аналітичної підтримки ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_9 раніше не судимий (а.с. 35 т. 2).

За інформацією КП «Полтавський обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР» ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні не перебував (а.с. 36 т. 2).

Відповідно до даних КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» обвинувачений під наглядом не перебуває (а.с. 36 т. 2).

За наданою копією актового запису про шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб 06.06.2026 (а.с. 9-10 т. 3).

Обвинувачений працював на посаді водія ПП «Ласунка-Маркет», за місцем роботи характеризувався позитивно, зауваження до виконуваної роботи з боку адміністрації відсутні ( а.с. 78 т. 2).

Одночасно, ОСОБА_9 навчається у вищому навчальному закладі ППК НТУ «ХПІ» за спеціальністю «Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях», за час навчання проявив себе старанним і наполегливими здобувачем вищої освіти. Навчається добре, є одним із найкращих студентів групи, врівноважений, спокійний, неконфліктний (а.с. 79 т. 2).

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Відповідно до обвинувального акта обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Щодо активного сприяння у розкритті кримінального правопорушення, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_9 у ході досудового розслідування відразу надавав визнавальні показання у його вчиненні та вказав на обставини їх вчинення, які в подальшому знайшли своє підтвердження.

Водночас, суд вважає, що факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненому діянні не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Саме по собі вибачення обвинуваченого перед потерпілим, за наявності заподіяної матеріальної та моральної шкоди, невжиття будь-яких заходів до її відшкодування, своєчасного надання посильної підтримки на лікування, придбання ліків, до ухвалення вироку суду, свідчить, про відсутність такої пом`якшувальної обставини. Як неодноразово зазначав суд, у судовому засіданні обвинувачений погоджувався на відшкодування виключно матеріальної шкоди і тільки щодо придбаних ліків, заперечував можливість відшкодування моральної шкоди, переконував суд про обґрунтованість своїх дій можливою негідною поведінкою потерпілого, тобто увесь час намагався продемонструвати не тільки щире каяття, а й виправдання правомірності свого вчинку, його правильності, моральності та нібито справедливості, заподіюючи таким чином потерпілому подальші додаткові моральні страждання.

У той же час, потерпілий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером, на час вчинення кримінального правопорушення мав повні 65 років, а отже відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_9 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При визначенні обвинуваченому остаточного виду та міри покарання відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, наведені вище обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, позитивні характеризуючи дані про особу обвинуваченого, наявність на його утриманні дружини та малолітньої дитини, те що останній нещодавно утворив повноцінну сім`ю, що на переконання суду, з урахуванням необхідності відшкодування шкоди за цивільним позовом, свідчить про недоцільність призначення видів покарання пов`язаних із суттєвими майновими санкціями, зокрема у виді штрафу, громадських чи виправних робіт, також суд не вбачає підстав для призначення покарання у виді обмеження волі.

Утім, суд вважає обґрунтованими висновки Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області про необхідність застосування до обвинуваченого наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства задля зменшення його рівня агресії до оточуючих, поваги до осіб похилого віку, недопустимості посягання на недоторканість іншої особи та вирішення конфліктних ситуацій виключно у законний спосіб, тобто у порядку пробації.

Отже, обвинуваченому ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, необхідно призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_9 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення встановленої ст. 50 КК України мети покарання.

Щодо вирішення цивільного позову про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_5 звернувся до відповідача ОСОБА_9 з цивільним позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за яким просив стягнути матеріальну шкоду у зв`язку з заподіянням шкоди здоров`ю, що складається з витрат на лікування у розмірі 3586,76 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 гривень. Перед судовими дебатами ОСОБА_5 подав суду чеки щодо додаткового придбання ліків під час перебування на стаціонарному лікуванні під час розгляду справи судом у період часу з 4 по 11 травня 2026 року у розмірі 3236,58 грн.

Загалом в обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_9 перебуваючи у модулі 1 модульного містечка по вулиці Медичній, 1 у м. Полтаві, наніс три удари правою рукою у ділянку обличчя в області лівої скроні, та у подальшому два удари в область тулубу зліва. Не зупиняючись на досягнутому обвинувачений фактично коли потерпілий упав, наніс сильний удар в область потилиці.

Вчиненим правопорушенням ОСОБА_5 завдана моральна шкода та матеріальна шкода, яка складається із понесених витрат на лікування, а саме: витрати на стаціонарне лікування, витрати за послуги медичної допомоги, витрати на обстеження травм, витрати на купівлю за призначенням лікарів необхідних препаратів та інших лікарських засобів, тощо. Потерпілого переслідує постійна головна біль, головокружіння, запаморочення, скачки тиску, безсоння та страхи стати неспроможним.

У відзиві на позов адвокат ОСОБА_8 просив позов ОСОБА_5 задовольнити частково в частині стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 3000 грн. У решті позову просив відмовити. Вказав, що Алад`їн беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному проступку, щиро каявся та засуджував свою поведінку. Доводи позову про те, що органом досудового розслідування нібито було встановлено те, що обвинувачений ОСОБА_9 зухвало, з великою силою наніс потерпілому ОСОБА_5 удари в голову, від яких останній втратив свідомість, не відповідають обставинам справи та перебільшені. Надані до позовної заяви медичні довідки про звернення ОСОБА_5 до лікарів зі скаргами на головний біль, погіршення зору, підвищення артеріального тиску тощо жодним чином не підтверджують те, що дані скарги стали наслідком події, що є предметом кримінального провадження.

Щодо заявленої позивачем майнової шкоди вказав, що позивачем надані квитанції на придбання ліків та інших товарів, але не надано жодного доказу на підтвердження обґрунтованості заявлених витрат та необхідності застосування відповідних ліків. Щодо заявленої позивачем моральної шкоди в сумі 100 000 грн., вважав її необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам розумності і справедливості. Достатньою та обґрунтованою сумою морального відшкодування з урахуванням обставин справи та майнового стану обвинуваченого є 3000 грн.

Наполягав, що дії обвинуваченого 16.11.2025 були наслідком систематичної провокаційної та протиправної поведінки (завдання тілесних ушкоджень) і образ з боку потерпілого ОСОБА_5 по відношенню до сусідів за адресою: м. Полтава, вул Медична, 1, у тому числі до близьких людей обвинуваченого (цивільної дружини ОСОБА_11 , яка вагітна, та її матері ОСОБА_12 ), що спричинило сильне емоційне збудження обвинуваченого та втрату контролю над собою та власними емоціями. Своїми умисними діями ОСОБА_5 03.11.2025 спричинив потерпілій ОСОБА_12 тілесні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Просив врахувати скрутний майновий стан обвинуваченого ОСОБА_9 , який на даний час працює на ПП «Ласунка-Маркет» із заробітною платою 9 000 грн, що є єдиним джерелом доходів. Окрім того, на утриманні ОСОБА_9 перебувають непрацездатні батьки пенсійного віку, а також цивільна дружина ОСОБА_11 , яка є вагітною. Вважав, що заявлені витрати на правничу допомогу є необґрунтованими та завищеними.

У відповіді на відзив, представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 зазначала, що належних та допустимих доказів перебування батьків, цивільної дружини, на утриманні обвинуваченого до відзиву не додано. Як не додано і довідки про його дійсний матеріальний стан. Пояснення обвинуваченого про те, що потерпілий ОСОБА_5 будь-кого постійно з рідних чи близьких ОСОБА_9 провокував чи ображав не можуть бути враховані і не підтверджуються доказами.

Вважала безпідставним посилання на вирок Київського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2025 року, оскільки вирок не набрав чинності, через оскарження до Полтавського апеляційного суду. На підтвердження факту понесених судових витрат потерпілим надана квитанція про оплату правничої допомоги в розмірі 5000 грн.

Перед судовими дебатами представники потерпілого надали договір та розрахунок про стягнення правничої допомоги у розмірі 15000 грн.

Заслухавши у судовому засіданні сторін та учасників судового провадження, вирішуючи цивільний позов та надаючи оцінку доказам на його обґрунтування, суд виходить з такого.

Судом визнано доведеним обвинувачення, про те, що ОСОБА_9 перебуваючи у модулі № 1 модульного містечка по вул. Медична, 1 у м. Полтава, 16.11.2025 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс потерпілому неодноразові удари правою рукою в область обличчя, скроні і потилиці та в результаті заподіяв потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та садна шкіри скроневої ділянки ліворуч, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та садна шкіри ділянки правого ліктьового суглобу і садна і синців шкіри обох колінних суглобів, які кваліфікуються як кожне окремо, так і у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 поніс матеріальні витрати на лікування, що підтверджується наступними квитанціями: чек № 252597 від 19.11.2025 року на суму 129,58 грн, чек № 71729 від 20.11.2025 року на суму 499,50 грн, чек від 15.12.2025 року на суму 852 грн, чек від 15.12.2025 року на суму 254,25 грн, чек від 11.12.2025 року на суму 192,74 грн, чек від 27.11.2025 року на суму 900,50 грн, чек від 25.11.2025 року на суму 490 грн, чек від 29.11.2025 року на суму 87 грн, чек від 28.11.2025 року на суму 158,50 грн, чек від 20.11.2025 року на суму 23,27 грн. Усього понесені витрати на лікування у період часу від 16 листопада по 15 грудня 2025 року складають за дослідженими чеками складають 3587,34 грн.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 13064 неврологічного відділення потерпілому ОСОБА_5 рекомендовані медичні препарати Форксіга, Телміста, Сіофор, Еспа-ліпон, Рінгера розчин (а.с. 205-206 т. 1).

У досліджених судом чеках наявні медичні препарати, які не вказані у призначеннях лікаря, однак вартість яких просить відшкодувати потерпілий. До означених ліків відноситься: Церетилін, який показаний при лікуванні черепно-мозкової травми та її неврологічних наслідків загальною вартістю 499,50 грн, система ПР-МР 2 шт., як система для вливання кровозамінників та інфузійних розчинів загальною вартістю з урахуванням знижки 53,10 грн, натрію хлорид 0,9 %, як препарат для поповнення нестачі рідини в організмі та у комплексі заходів інтенсивної терапії; як розчинник інших сумісних лікарських засобів та для промивання ран, слизової оболонки носа, а також катетери і системи для трансфузії вартістю з урахуванням знижки 78,96 грн, гематоген, як засіб, що стимулює кровотворення, сприяє всмоктуванню заліза у кишечнику, підвищує вміст гемоглобіну у крові загальною вартістю з урахуванням знижки 28,10 грн, шприц одноразовий 5 мл. загальною вартістю 23,27 грн. Враховуючи, що вказані ліки належать до медичних препаратів, які призначені для лікування струсу головного мозку та його наслідків, суд вважає безпідставними доводи адвоката про відсутність підстав для стягнення всих понесених потерпілим витрат на лікування. Однак, суд не вбачає підставі для врахування до складу витрат на лікування вартості сумки-майки «Еко «БЗ» загальною вартістю з урахуванням знижки 4,69 грн та пакета «Подорожник» вартістю 4,27 грн.

Згідно з консультативного висновку спеціаліста-кардіолога № 104195 від 18 грудня 2025 року у ОСОБА_5 наявна гіпертонічна хвороба ІІ ст., кардіосклероз, інші супутні захворювання. У зв`язку із перенесеною ЗЧМТ, струсом ГМ рекомендовано обмежити фізичні перевантаження, огляд лікарів та нагляд сімейного лікаря (а.с. 137 т. 1).

Відповідно до довідки Тахтаулівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини потерпілий перебував на прийомі лікаря 26.10.2026 зі скаргами на запаморочення, головний біль, погіршення зору, підвищення АТ, глюкози в крові (а.с. 138 т. 1).

За змістом виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Тахтаулівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 16.12.2025 ОСОБА_5 встановлений основний діагноз: гостра закрита ЧМТ, струс головного мозку.

Потерпілий ОСОБА_5 з 09.03.2021 є пенсіонером довічно, посвідчення № НОМЕР_3 (а.с. 33 т. 1), перебуває у шлюбі з ОСОБА_25 з 19.09.2015 року (а.с. 35 т. 1), є внутрішньо переміщеною особою з м. Слов`янськ, Донецької області з 4 січня 2024 року (а.с. 36 т. 1).

Відповідно до даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , ОСОБА_5 має двох малолітніх доньок, ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_47 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 31, 32 т. 1).

Дружина потерпілого ОСОБА_25 з 10.05.2024 працює на посаді юрисконсульта у Філії «Полтавська 64» ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №100» (а.с. 77 т. 1).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 ОСОБА_36 , матір обвинуваченого, є пенсіонером довічно (а.с. 170 т. 1), пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 ОСОБА_48 , батько обвинуваченого, є пенсіонером довічно (а.с. 170 т. 1).

Згідно з висновком спеціаліста від 30.12.2025 ОСОБА_11 , цивільна дружина обвинуваченого, перебуває на 15-му тижні вагітності.

За даними наданої характеристики ОСОБА_9 працює на посаді водія в ПП «Ласунка-Маркет» з 13.01.2026, характеризується позитивно (а.с. 171 т. 1).

Також, потерпілий перебування на стаціонарному лікуванні у період часу з 4 по 11 травня 2026 року в неврологічному відділенні КП «2-а МКЛ ПМР» (а.с. 246 т. 2).

Поніс матеріальні витрати на лікування, що підтверджується квитанціями у розмірі 3236,58 грн (а.с. 248-249 т. 2).

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 22.01.2026 адвокат ОСОБА_6 надає правничу допомогу ОСОБА_5 . На виконання умов зобов`язань за договором потерпілий сплатив 5000 грн, про що свідчить квитанція від 22.01.2026 (а.с. 141-143 т. 1).

У подальшому розмір витрат на правничу допомогу збільшився до 15000 грн, про що наданий договір, квитанція та детальний опис проведених робіт із розрахунком (а.с. 239-244 т. 2).

Надаючи оцінку таким доказам, суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У ст. 129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Основною формою компенсації заподіяної ( матеріальної ) шкоди потерпілої особи є відшкодування збитків. Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доведені понесені витрати ОСОБА_5 на лікування складають 3578,38 грн (3587,34-4,69-4,27), які підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_9 .

Суд не вбачає підстав для стягнення додаткових витрат на придбання потерпілим ліків на суму 3236,58 грн оскільки позовні вимоги щодо них позивачем не заявлялись, не змінювались шляхом їх збільшення. Суд окремо зазначає, що така шкода може бути у подальшому стягнена з обвинуваченого у порядку цивільного судочинства.

Щодо розміру стягнення моральної шкоди суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи наявний висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення у нього також наявний обов`язок відшкодувати завдану потерпілому моральну шкоду.

Незаконні дії обвинуваченого порушили звичайний режим життя потерпілого, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та необхідності проходження лікування, перебував на стаціонарному лікуванні з 19.11.25 по 27.11.25, мав незадовільний психоемоційний стан. На переконання суду будь-які особи похилого віку та пенсіонери, розраховують на суспільну повагу та гідне відношення, а заподіяння їм тілесних ушкодження у публічному місці свідчить про неспростовність отриманого душевного болю та страждання. Суд окремо зазначає, що дружина потерпілого працює на держаному підприємстві, що природнього покладає на ОСОБА_5 підвищену відповідальність за організацію навчання та дозвілля двох малолітніх дітей, а тому суд вважає обґрунтованими доводи потерпілого про неможливість тривалий час надавати належну підтримку дітям, що беззаперечно є додатковим психотравмуючим фактором.

Однак, суд вважає необґрунтованими належними доказами доводи потерпілого, що до цього часу отримує погрози, образи у вигляді нецензурної лайки, прокльонів з боку обвинуваченого чи його близьких осіб, а також про намір ОСОБА_49 позбавити його життя. Заперечення ж потерпілим висновку судово-медичної експертизи не ґрунтується ані на досліджених судом доказах, ані на жодному з раціональних аргументів.

Натомість суд встановив, що між потерпілим та обвинуваченим склалися різко неприязні відносини особистісного характеру та власною моральною оцінкою вчинених дій, однак дії обвинуваченого ОСОБА_9 беззаперечно завдали моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 , через абсолютну законодавчу заборону посягання на фізичну недоторканість будь-якої особи. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Суд вважає обґрунтованими доводи адвоката ОСОБА_6 щодо відсутності належних та допустимих доказів перебування непрацездатних батьків на утриманні обвинуваченого, скрутне матеріальне становище. До поданого відзиву означених доказів не додано, батьки обвинуваченого мають статус пенсіонера, питання їх першочергового матеріального забезпечення здійснюються державою.

Однак, правильними є доводи адвоката ОСОБА_8 , позаяк свідками та іншими доказами доведений факт спільного проживання обвинуваченого та ОСОБА_11 у цивільному шлюбі та її вагітність, обов`язок ОСОБА_9 утримувати дружину та народжену у фактичних шлюбних відносинах дитину. Означені обставини є суттєвими, впливають на майновий стан відповідача та не можуть не враховуватись судом.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Справедливістю є оптимальний баланс інтересів осіб, з урахуванням засад розумності і добросовісності.

Виходячи з цих засад та дотримуючись загальновідомого принципу, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, враховуючи майновий стан обвинуваченого ОСОБА_9 , перебування на його утриманні цивільної дружини ОСОБА_11 , суд дійшов висновку, що позовна вимога потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 15000 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також, суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Згідно зі ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Суд враховує складність цієї справи та обсяг виконаних адвокатами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); наявність первинних документів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу, зокрема договір від 14.01.2026, квитанції про їх оплату, а також досліджені складені адвокатами процесуальні документи, акт виконаних робіт, з описом виконаних робіт та їх вартістю, дійшов висновку про обґрунтованість цих витрат, співрозмірність та розумність, однак суд не вбачає підстав для врахування до вартості наданих правових послуг вартість підготовки адвокатами заяви про зменшення позовних вимог від 05.02.2026, оскільки таке зменшення пов`язане із процесуальними та матеріальними недоліками первісного позову, а тому витрати на складання цього документу у розмірі 2000 грн стягненню не підлягають. Тобто з обвинуваченого ОСОБА_9 підлягають частково стягненню понесені потерпілим витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що цивільний позов у кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_9 на користь цивільного позивача ОСОБА_5 необхідно стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 3578,38 грн, моральну шкоду у розмірі 15000 грн, а всього на відшкодування моральної та матеріальної шкоди 18578,38 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн. В іншій частині цивільний позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.

Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судових експертиз у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення у цьому провадженні не застосовувались.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 128, 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_9 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в розмірі 3578,38 грн, моральну шкоду у розмірі 15000 грн, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Обвинувачений, захисник, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1