Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №376/1295/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1295/26

Провадження № 2-а/376/61/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Коваленка О.М.

за участі секретаря – Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.04.2026 через портал Дія дізнався, що відносно нього відкрито виконавче провадження про стягнення штрафу в розмірі 34000 грн. 21.04.2026 звернувся до Сквирського ВДВС де дізнався, що на нього відкрито виконавче провадження ВП №80793901, яке знаходиться на виконанні у старшого державного виконавця Грищенко Н.О. Також 21.04.2026 отримав оскаржувану постанову №БЦ РТЦК/1/1007/25 по справі про адміністративне правопорушення про стягнення штрафу.

Зазначає, що постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.01.2026 він не отримував та не знав про її існування взагалі.

Вважаю, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що грубо порушує його права.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач був оповіщений засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом від 16.12.2025 про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26.12.2025 для уточнення своїх персональних даних, однак на зазначену дату не з`явився та не повідомив про причини неявки. Однак будь-яких листів, повісток чи повідомлень від ІНФОРМАЦІЯ_3 чи від ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував.

Позивач є фізично особою – підприємцем і його дані офіційно є у відповідних реєстрах, а тому ІНФОРМАЦІЯ_4 міг самостійно, без його участі отримати всі необхідні дані.

Положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаних, резервістів шляхом електронно інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами ( у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Також звертає увагу, що його ніхто не викликав на розгляд справи при винесенні Постанови від 23.01.2026, тобто грубо порушені права, передбачені ст.268 КУпАП. Постанову винесено заочно і навіть не направлено позивачу для ознайомлення. Лише після отримання ним 21.04.2026 оскаржуваної постанови в ДВС йому стало відомо про неї. Таким чином, інформація, викладена в постанові про його оповіщення є повністю неправдивою.

Просив визнати поважними причини пропуску строку для подання позовної заяви про оскарження постанови та поновити пропущений строк; визнати протиправною та скасувати постанову № БЦРТЦК/1/1007/25 від 23.01.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою суду від 27.04.2026 провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін.

Від відповідача не надходило жодних заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позов та витребуваних копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач зазначає про те, що копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 80793901 отримав у Сквирському ВДВС при ознайомленні лише 21.04.2026 та 27.04.2026 подав позов до суду.

За таких обставин, враховуючи, що доводи представника позивача щодо дати отримання та ознайомлення позивачем та його представником зі змістом оспорюваної постанови та ознайомлення з її змістом, відповідачем не спростовані, враховуючи, що зі змісту адміністративного позову вбачається, що представником позивача було заявлено клопотання про поновлення строку для звернення із даним позовом до суду, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк на подання даного позову.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, дійшов висновку про таке.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист в тому числі і шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Стаття 90 КАС України передбачає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник ОСОБА_2 постановою № БЦРТЦК/1/1007/25 від 23.01.2026 притягнув позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме: ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення повістки від 16.12.2025 №5886412, був оповіщений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26.12.2025 для уточнення своїх персональних даних, однак не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки.

Згідно постанови позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП і накладено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Щодо виконання оскаржуваної постанови відкрито виконавче провадження ВП № 80793901.

20.04.2026 постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 235 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оборону України», підприємства, установи та організації усіх форм власності здійснюють згідно із законодавством заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Статтею 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов`язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, сповістити призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що підприємства, установи і організації зобов`язані забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 131 щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Отже, указаними нормами передбачений обов`язок керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснювати оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та забезпечувати здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, у матеріалах справи відсутні, а представником відповідача не надано суду доказу, яким чином позивач повідомлявся про виклик, чи направлялася повістка позивачу на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим повідомленням, чи отримав ОСОБА_1 повістку, трекінгом поштового відправлення.

У матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення спроб вручення повістки позивачу шляхом телефонного дзвінку на його мобільний номер або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляється позначка «Повістка ТЦК».

Тому наявні підстави вважати, що позивач не був обізнаний про надходження на його адресу рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не довів, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26грудня 2025 року, а саме: направлення йому рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується його прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені строки.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивача було належним чином оповіщено про виклик до ТЦК, що виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та тягне за собою скасування оскаржуваної постанови і закриття провадження у справі.

У задоволенні вимоги позивача щодо визнання протиправною постанови № БЦ РТЦК/1/1007/25 винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 23.01.2026 слід відмовити, оскільки згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України суд не наділений такими повноваженнями.

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 121-122, 246, 268-269, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_2 № БЦРТЦК/1/1007/25 від 23.01.2026 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Коваленко