Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №161/9070/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9070/26

Провадження № 3/161/2513/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м.Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Черняк В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 648854 від 24.04.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 24.04.2026 року о 13:00 год. в с. Підгайці по вул. Незалежності, керував транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння (порушена координація рухів, звужені зіниці, які не реагують на світло, підвищена жвавість). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку (у лікаря-нарколога) відмовився. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у інкримінованому правопорушенні заперечив. Вказав, що він є військовослужбовцем, Вимога поліцейського про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не була належно обґрунтована. Ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, фактично не перевірялися та не підтверджуються відеозаписом з нагрудних камер поліцейських. Крім того, після події він самостійно пройшов медичний огляд, за результатами якого стан наркотичного сп`яніння не підтверджено.

Захисник особи адвокат Савчук Г.Т. просила закрити провадження у справі по причині відсутності складу адміністративного правопорушення у діях особи.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Як убачається з роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в ст. 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити докази, які виправдовують особу.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу до КП «ВОПЛ» від 24.04.2026 року о 13:10 год., вказані ознаки стану сп`яніння ОСОБА_1 : "порушення координації рухів; звужені зіниці, які не реагують на світло; підвищена жвавість", однак вказані ознаки не відповідають тим ознакам, які вказані поліцейським у відеозаписі з місця події. Зокрема, у протоколі не зазначено про «жвавість ходи і мови та швидке поводження», хоча саме ці ознаки також були оголошені поліцейським під час спілкування з особою.

Крім того, при дослідженні відеозапису з нагрудної камери судом встановлено, що працівники патрульної поліції не проводили попередній огляд на тремтіння пальців рук та за відсутності будь-яких ознак сп`яніння (мовна здатність не порушена, міміка звичайна, хода стійка, поведінка водія повністю відповідала обстановці) поліцейський запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Зі змісту консультаційного висновку спеціаліста №233 від 14.04.2026 року слідує, що станом на 18:20 год. ОСОБА_1 був тверезий (ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння у особи не виявлено).

Зазначений висновок надано за самостійним зверненням ОСОБА_1 до лікаря-психіатра КП «ВОПЛ м. Луцька».

Суд зауважує, що від часу завершення складення протоколу представниками поліції та огляду особи у спеціаліста КП «ВОПЛ м. Луцька» минуло не більше чотирьох годин.

За загальними медичними даними, наркотичні засоби та їх метаболіти зазвичай не зникають з організму протягом кількох годин так, щоб їх неможливо було виявити під час належного тестування. Вікно виявлення більшості наркотичних речовин у сечі становить орієнтовно від 1 до 4 днів, а для окремих речовин - довше, залежно від виду речовини, кількості, частоти вживання, метаболізму особи та виду тесту.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Згідно пункту 3 розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами), згідно п. 2 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Більш того, описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як в даному випадку, так як на переконання суду, поведінка, жести, рухи, риторика, висловлювання, побудова речень, вимова відображені на відео не вказують на наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного чи іншого сп`яніння у момент зупинки та після неї, а в протоколі зазначені ознаки, які відрізняються від відмічених ознак у відеозаписі.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Встановлення винуватості чи невинуватості особи здійснюється на підставі оцінки доказів, якими, згідно ст. 251 КУпАП є, зокрема, дані протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з роз`ясненнями п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії слід звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, у ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. ч. 1, 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

У розглядуваному випадку, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, не є доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути вирішальним доказом винуватості.

Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

З урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення - ч. 1 ст.130КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 40-1, ст. 130, ст. ст. 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк