Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №734/397/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/397/26 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І.

Провадження № 33/4823/574/26

Категорія - частина 1 статті 130 КУпАП

Постанова

іменем України

23 червня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Парфененко О. Я., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Черевка С. А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівіської області від 21 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 ,

встановив:

1. Короткий зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівіської області від 21 травня 2026 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення: штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Суд першої інстанції встановив, що 24 січня 2026 року о 22 годині на перехресті вулиці Б. Хмельницького та вулиці 66-ї Бригади в місті Остер Чернігівського району Чернігівської області, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Volkswagen Tiguan реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку з згоди водія на місці зупинки за допомогою приладу газоаналізатор Драгер ALCOTEST6820 прилад ARPC-0265, де результат становив 1,93 ‰, тест № 1 553 від 24 січня 2026 року, чим порушила вимоги пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, № 1306 (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

2. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не погодилась із судовим рішенням та подала апеляційну скаргу. Просила скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП – закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що докази у справі її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП відсутні, оскільки Чернігівський апеляційний суд у справі № 734/386/26 встановив, що існують обґрунтовані сумнів щодо того хто саме керував транспортним засобом Volkswagen Tiguan реєстраційний номер НОМЕР_1 24 січня 2026 року о 22 годині на перехресті вулиці Б. Хмельницького та вулиці 66-ї Бригади в місті Остер Чернігівського району Чернігівської області. ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції невірно оцінив докази та надав їм хибну оцінку, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. На думку ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, під час складання стосовно неї протоколу, поліцейський процеду складання протоколу: не роз`яснив права та обов`язки, визначені у статті 268 КУпАП, не запропонував надати письмові пояснення щодо обставин адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, протокол не містить її підпису та підпису свідків. До протоколу додано копію документа «Письмові пояснення ОСОБА_1 від 24 січня 2026 року», яка належним чином не засвідчена, тому цей документ не є належним доказом. Відеозапис з боді-камери поліцейського підтверджує, що ОСОБА_1 не була за кермом транспортного засобу, цей доказ не містить відомості про вчинення правопорушення, а лише – процесуальну послідовність дій поліцейського. Вважає, що суд першої інстанції упереджено поставився до її пояснень та показань свідка ОСОБА_2 .

3. Позиції учасників провадження.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисник підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

4. Мотиви та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, виконав вимоги статті 280 КУпАП, повно з`ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Так, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП підтверджується: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , у якому вона зазначає, що «рухалась на автомобілі Volkswagen Tiguan, наїхала на електроопору, рухалась приблизно 50-60 кілометрів на годину, алкоголь не вживала»; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким результат огляду – 1,93 ‰; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції; результатом тестування на алкоголь, згідно з яким результат тесту – 1.93 ‰; довідкою поліцейського, згідно з якої ОСОБА_1 отримала посвідчення водія; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою з дотриманням вимог статтей 254-256 КУпАП та містить усі необхідні для розгляду справи відомості, істотні недоліки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б тягли за собою визнання протоколу недопустимим доказом – відсутні, достовірність відомостей, які зазначені у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського зафіксовані події, що передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , зокрема ОСОБА_1 під час спілкування із поліцейським неодноразово вказувала, що саме вона керувала транспортним засобом, який занесло та «вдарило» в електроопору. ОСОБА_1 перебуває в емоційному стані, плаче, має ознаки алкогольного сп`яніння: порушення координації, невиразна мова. У спілкуванні з поліцейським ОСОБА_1 неодноразово вибачається за поведінку своєї подруги, яка нецензурною лайкою ображала поліцейських. ОСОБА_1 неодноразово, наполегливо просить поліцейського «вирішити питання» та «домовитись» щодо нескладання протоколу, просить не направляти матеріали до суду та не позбавляти її права керувати транспортними засобами, обіцяє відшкодувати усі збитки. Присутні на місці події особи: брат та подруга ОСОБА_1 також мають ознаки алкогольного сп`яніння. На питання поліцейського щодо вживання алкоголю, ОСОБА_1 повідомила, що вживала алкоголь до дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_1 погодилась пройти огляд на стан сп`яніння та пройшла такий огляд, результат тестування – 1,93‰. Від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовилась.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 стосовно того, що транспортним засобом керувала не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , оскільки такі пояснення повністю спростовані відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовані події відразу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди: пояснення та поведінка ОСОБА_1 , дії поліцейських тощо.

Пояснення ОСОБА_1 , що вона не керувала транспортним засобом, апеляційний суд розцінює як позицію особи, яка вчинила адміністративні правопорушення ввести суд в оману для уникнення адміністративної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги про те, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, виходячи з наступного.

Згідно із постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року (справа № 734/386/26, провадження № 33/4823/332/26), постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП - скасовано, а провадження у справі щодо неї закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу правопорушення.

У мотивувальній частині постанови Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року, зазначено, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, полягає у невиконанні учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У цій справі суд встановив, що механічні пошкодження отримав лише автомобіль особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, відомості про характер механічних пошкоджень електроопори, в яку в`їхала ОСОБА_1 та пошкодила власний автомобіль - відсутні, так само як немає відомостей про розмір збитків, завданих такими пошкодженнями.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП було закрито, з посиланням на те, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП є правопорушенням з матеріальним складом, об`єктивна сторона якого передбачає настання негативних наслідків у вигляді майнової шкоди, що у даній справі не було доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд зазначає, що преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового рішення.

Мотивувальна частина постанови Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року не містить висновків про те, що не ОСОБА_1 , а інша особа керувала транспортним засобом у час та місці, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року (справа № 734/386/26, провадження № 33/4823/332/26) не встановлено обставину, що 24 січня 2026 року о 22 годині на перехресті вулиці Б. Хмельницького та вулиці 66-ї Бригади в місті Остер Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом Volkswagen Tiguan реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Інші доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисника спростовуються дослідженими доказами та є такими, що не є визначальними при встановленні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до положень статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому, накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік є невід`ємною частиною стягнення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суд першої інстанції призначив стягнення ОСОБА_1 у відповідності із вимогами статті 33 КУпАП, у розмірі, визначеному в санкції частини першої статті 130 КУпАП, за якою її притягнуто до адміністративної відповідальності, яке є безальтернативним.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд -

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. Я. Парфененко