Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №574/479/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №574/479/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гук Т. Р.

Номер провадження 33/816/1299/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., з участю секретаря судового засідання Опанасенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сікори Вікторії Євгенівни на постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 28.05.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Сікори В.Є.,

установив:

Постановою судді Буринського районного суду Сумської області від 28.05.2026 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, за те, що 05.05.2026 о 16.48 год в по вул. Зарічна в м. Буринь, Конотопського району ОСОБА_1 керував транспортним засобом скутером «Хонда Діо» без д.н.з., в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 – адвокат Сікора В.Є. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказувала, що судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі обставини справи. Зокрема, суд не надав належної оцінки доводам сторони захисту, обмежившись формальними висновками без аналізу заперечень щодо відеофіксації, яка має бути безперервною, розбіжностей у доказах, процедури огляду та інших істотних обставин, чим порушив вимоги КУпАП і право на справедливий суд.

Також, на думку апелянта, не було перевірено законності підстав для проведення огляду на стан сп`яніння, при цьому, суддя безпідставно зазначив, що встановлення ознак сп`яніння належить виключно до компетенції поліцейського, не з`ясувавши, чи були такі ознаки фактично наявні, оголошені особі та належним чином зафіксовані.

Крім того, захисник вказує на неправильне застосування положень статті 266 КУпАП, оскільки суд помилково прирівняв згоду на проходження тесту на місці до відмови від медичного огляду. Водночас не встановлено, чи було особі після отримання результату реально запропоновано пройти незалежний огляд у закладі охорони здоров`я.

Як зазначає адвокат Сікора В.Є., суд фактично переклав тягар доказування на сторону захисту, вимагаючи довести незаконність дій працівників поліції, хоча обов`язок доведення законності складання протоколу та допустимості доказів покладається на орган, який притягає особу до відповідальності.

До того ж, суд вийшов за межі фабули адміністративного правопорушення та фактично перебрав на себе функції обвинувачення, усунувши недоліки доказування, замість перевірки достатності та допустимості доказів самостійно обґрунтовуючи правильність дій поліцейських.

Суд не надав належної оцінки результату огляду 0,42, який був оцінений ізольовано від інших обставин справи, без урахування можливих похибок приладу, відсутності належно встановлених клінічних ознак сп`яніння, суперечностей у доказах та порушення права особи на незалежний медичний огляд.

Таким чином, сукупність допущених порушень, на думку апелянта, свідчить про недоведеність вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.

Заслухавши доповідь судді щодо доводів поданої апеляційної скарги, доводи ОСОБА_1 та його захисника Сікори В.Є., які підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 657907 від 05.05.2026;

- роздруківкою з приладу "Drager alcotest 6820" від 05.05.2026, згідно з якою результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння становить 0,42 проміле (а.с.3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведеного за допомогою Аlcotest Drager 6820, результат огляду на стан сп`яніння: позитивний 0,42‰ проміле (а.с.4);

- відео-файлами, які містяться на DVD-R дисках лазерних систем зчитування, згідно з якими ОСОБА_1 05.05.2026 року керував транспортним засобом скутером без н.з., був зупинений працівниками поліції, на вимогу яких пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу "Drager Аlcotest 6820", який показав результат 0,42 проміле. Із вказаним результатом огляду погодився (а.с.7);

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.9а ПДР України, вчинені особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було проглянуто і суддею апеляційного суду, і саме його даними було встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, після встановлення особи водія, у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я, водій погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. У результаті проходження вказаного огляду, прилад драгер зафіксував 0,42 проміле у видихуваному ОСОБА_1 повітрі і з таким результатом останній погодився, після чого поліцейські роз`яснили водієві його права та обов`язки, повідомили, що на нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, копія якого йому була надана під підпис.

Що стосується доводів апеляційної скарги про недопустимість відеозапису з технічних засобів поліцейських, зокрема, через їх не безперервність, то суддя апеляційного суду вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення, згідно з якими доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівниками поліції у ОСОБА_1 не були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, то суддя апеляційного суду вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема положень Кодексу України про адміністративні правопорушення та підзаконних нормативно-правових актів, працівник поліції має право вимагати від водія проходження огляду на стан сп`яніння у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що такий водій перебуває у стані сп`яніння. При цьому такі підстави можуть встановлюватися як безпосередньо під час спілкування з водієм, так і з урахуванням усієї сукупності обставин, зафіксованих у відповідних матеріалах справи, у тому числі за допомогою технічних засобів відеофіксації.

Факт ненаведення працівниками поліції в усній формі під час зупинки транспортного засобу вичерпного переліку ознак сп`яніння не свідчить про відсутність таких ознак та не спростовує законності їх вимоги про проходження огляду. Вирішальним є не формальне проголошення таких ознак, а їх фактична наявність, що підтверджується матеріалами справи.

З наявних у справі доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписів з боді-камер поліцейських вбачається, що у водія були виявлені характерні ознаки сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), що і стало підставою для пред`явлення законної вимоги пройти відповідний огляд. До того ж, сам водій підтвердив, що вживав пиво.

Доводи апелянта, про те, що суд допустив спрощений підхід при розгляді справи повністю спростовуються змістом постанови судді, в якій належним чином проаналізовані наявні в справі докази.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 266 КУпАП.

Так, із досліджених доказів убачається, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння було проведено із застосуванням спеціального технічного засобу в порядку, передбаченому чинним законодавством, за результатами якого встановлено наявність алкоголю в організмі на рівні 0,42 проміле. При цьому, водій не заперечував проти проведення такого огляду, погодився на його проходження.

При цьому, матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних про те, що ОСОБА_1 висловлював незгоду з результатами огляду або заявляв вимогу про проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, а працівниками поліції йому було безпідставно відмовлено у реалізації такого права. Посилання ж сторони захисту на відсутність підтвердження пропозиції пройти повторний огляд не свідчить про порушення вимог статті 266 КУпАП та не спростовує належності й допустимості отриманих доказів.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про покладення судом тягаря доказування на сторону захисту. Суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі досліджених доказів, наданих органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності. Висновки суду ґрунтуються не на відсутності доказів незаконності дій поліцейських з боку захисту, а на позитивній оцінці наявних у справі доказів, які підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Також безпідставними є твердження про те, що суд вийшов за межі фабули адміністративного правопорушення або перебрав на себе функції обвинувачення. Наведені у постанові мотиви є результатом виконання судом обов`язку щодо всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів і перевірки обставин справи, що відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП, а не свідчить про усунення недоліків сторони обвинувачення чи здійснення не властивих суду функцій.

Посилання захисника Сікори В.Є. на неналежну оцінку результату огляду 0,42 проміле також є необґрунтованими. Зазначений результат оцінювався судом не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, відеозаписами події правопорушення. При цьому будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про несправність технічного засобу, істотну похибку вимірювання, порушення встановленої процедури проведення огляду чи недостовірність отриманого результату, стороною захисту ні в суді першої, ні апеляційної інстанції, надано не було.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не містять обставин, які б свідчили про істотні порушення норм матеріального чи процесуального права або ставили під сумнів правильність висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 . Сукупність наявних у справі доказів є достатньою, взаємоузгодженою та переконливо підтверджує наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги з наведених мотивів не вбачається.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України,

постановив:

Постанову судді Буринського міськрайонного суду Сумської області від 28.05.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова