Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №743/145/26 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/145/26

Провадження № 2/743/279/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Ріпки справу за позовом ОСОБА_1 до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На час відкриття спадщини позивач постійно проживав разом зі спадкодавцем за однією адресою реєстрації в місті Красноперекопськ АР Крим. Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України позивач вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки проживав зі спадкодавцем на момент її смерті та не відмовлявся від спадщини.

До складу спадщини входять три земельні ділянки, право власності на які належало спадкодавцю на підставі державних актів на право власності на землю.

Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через неможливість перевірити дані про реєстрацію місця проживання в АР Крим та посилання на пропуск строку прийняття спадщини. Проте така відмова не спростовує факту прийняття спадщини позивачем у спосіб, передбачений законом.

Оскільки оформити спадкові права в нотаріальному порядку неможливо, позивач змушений звернутися до суду за захистом свого права.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.04.2026.

18.03.2026 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника. У поданій заяві відповідач зазначає, що заперечує щодо задоволення позову.

21.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця та прийняв спадщину шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України. Факт спільного проживання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. У зв`язку з неможливістю оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку позивач просить визнати за ним право власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2026.

14.04.2026 від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Позивачі, відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися. Повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.

За правилом частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до заповіту від 20.10.2009 ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалось, заповіла онукові - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1421/02-31 від 26.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини.

З копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 вбачається, що вона була зареєстрована 21.04.2010 за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 вбачається, що він був зареєстрований 17.04.2010 за адресою: АДРЕСА_1 .

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Згідно з положеннями статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини перша та друга статті 1220 Цивільного кодексу України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 Цивільного кодексу України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 Цивільного кодексу України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з положеннями статей 1297, 1298 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах — до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з положеннями пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Відповідно до положень статті 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому статтею 1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до частини 5 статей 1268, 1296 - 1299 ЦК України.

Відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Верховним Судом у постанові від 05.06.2019 по справі №554/3192/16-ц висловлена правова позиція про те, що при вирішенні справ про спадкування слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Отже, вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.

Позивач стверджує, що є таким, який прийняв спадщину, підтверджуючи це копією відмітки про реєстрацію за адресою, де проживала на момент смерті спадкодавець.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Водночас застосування цієї норми вимагає встановлення саме факту фактичного постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише наявності реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, оскільки місце фактичного проживання та місце реєстрації можуть бути відмінними. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц та підтверджена постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 4 листопада 2024 року у справі

№ 504/3606/14-ц.

З огляду на наведене, надана позивачем копія паспорта з відміткою про реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця сама по собі не є достатнім та беззаперечним доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і не породжує презумпції прийняття спадщини за частиною третьою статті 1268 ЦК України. За відсутності інших належних і допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт спільного проживання, ведення спільного господарства та спільного побуту зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов`язує прийняття спадщини у спосіб, передбачений частиною третьою статті 1268 ЦК України.

Відтак звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності на спадкове майно без звернення до суду з вимогами про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, є передчасним.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 82, 206, 200, 258, 259, 265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.06.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ