Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №729/1778/25 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1778/25

1-кп/729/54/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі :

судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025270400000199 від 08.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бригінці Бобровицького району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого , освіта середня, не працюючого, в порядку ст. 89 КК України не судимого , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним та достовірно обізнаним про введення на всій території України, згідно Указів Президента України воєнного стану, під час призову громадян за мобілізацією у відповідності до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, пройшов 23.09.2025 медичний огляд відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, за результатами якого постановою військово-лікарської комісії його визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, за відсутності обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які б надавали ОСОБА_3 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку шляхом вручення йому 24.09.2025 року о 15 год. 30 хв. під розписку бойової повістки про відправку до в/ч НОМЕР_1 з прибуттям до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08 год. 30 хв. 05.10.2025 року для проходження військової служби за мобілізацією, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, будучи повідомленим про наслідки неявки, маючи можливість прибути до вказаного у повістці підрозділу, з особистого мотиву, з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин відмовився від проходження військової служби за мобілізацією та умисно не прибув у визначені повісткою дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим ухилився від призову на військову службу під час загальної мобілізації, оголошеної 24 лютого 2022 року згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» на особливий період, а саме в період воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 2- лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», термін дії якого в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 липня 2025 року № 478/2025 воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, тим самим, порушивши вимоги ст. 65 Конституції України, вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вимоги Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію».

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно він пройшов військово- лікарську комісію , був визнаний придатним до військової служби , хоча має ряд захворювань , через які вважає не може проходити військову службу , зокрема в нього епілепсія , ВІЛ та на даний час ще і пошкоджена нога, після комісії був доставлений до ТЦК , там його утримували певний час , дали підписати документи та відпустили додому. Для проходження служби він не з"явився . Коли його допитували працівники поліції він пояснив , що відмовляється проходити військову службу , так як він хворий , а здорові ходять і їх не призивають.

В судовому засіданні також були досліджені письмові докази , а саме:

- згідно довідки військово- лікарської комісії та карти обстеження та медичного огляду ОСОБА_3 визнаний придатним для служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ , навчальних закладах та установах , медичних підрозділах, підрозділах логістики , зв"язку , оперативного забезпечення, охорони.

-в період з 24.09.2025 року по 13.10.2025 року ОСОБА_3 за медичною допомогою не звертався , що підтверджується даними довідок КНП "Бобровицька опорна лікарня" та КНП "Обласний центр екстренної медичної допомоги та медиуини катастроф" .

-24.09.2025 року ОСОБА_3 була вручена повістка , згідно якої він повинен був з"явитися 05.10.2025 року о 8 год. 30 хв. для відправки до військової частини НОМЕР_1 , копія повістки надана до суду .

-згідно рапорту старшого офіцера ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.10.2025 року та акту про неявку військовозобов"язаного по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не з"явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем фактичного проживання відсутній, місцезнаходження його невідоме. При вручені повістки ОСОБА_3 було роз"яснено про відповідальність в разі ухилення від явки.

Також були досліджені характеризуючі дані ОСОБА_3 , який в порядку ст. 89 КК України є особою раніше не судимою , притягувався до відповідальності за ст.126 КК України , покарання в виді громадських робіт відбув та знятий органом пробації з обліку.

-за місцем проживання характеризується задовільно.

- на обліках в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Орган пробації надав до суду досудову доповідь , відповідно до якої вважають , що виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Досліджені під час судового розгляду докази суд вважає належними та допустимими, та такими, що отримані у порядку, встановленому КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З урахуванням викладеного, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, робить висновок, що за результатами даного судового розгляду вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України доведена в повному обсязі, його дії кваліфіковані вірно за ст.336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_3 призначається відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, з додержанням вимог ст. 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст. 65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, в умовах воєнного стану.

Під час досудового розслідування ОСОБА_3 розкаювався в скоєнні злочину. В судовому засіданні спочатку ОСОБА_3 вину не визнавав, не розкаювався , в подальшому розкаявся у вчиненому , тому суд приймає як обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України каяття у вчинені злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України не виявлено.

З досудової доповіді, наданої Ніжинським районним сектором №2 філіїї Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області слідує, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про призначення останньому покарання в межах санкції ст. 336 КК України у вигляді позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьоюстатті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до статті 75 КК України при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суду необхідно обов`язково врахувати дані, які характеризують особу винного, а при позитивній відповіді навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи (постанови Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 700/401/17 та від 21.05.2019 у справі № 455/837/16-к).

При призначення покарання суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.11.2023 у справі 641/1067/23, згідно з якою суд дійшов висновку про те, що з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією РФ та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, злочин, передбачений ст. 336 КК України представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

Схожу позицію Верховний Суд виклав в постанові від 05.02.2024 у справі № 625/67/23, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу захисника в інтересах засудженого, а вирок Харківського апеляційного суду від 20.07.2023 без змін. Ухвалюючи судове рішення колегія суддів погодилася з твердженнями апеляційного суду, який зазначив, що місцевий суд не достатньо врахував суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину, та того факту, що на території України введений воєнний стан, дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинених нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченням, так і іншими особами. Водночас суд зазначив, що обставини, про які наголошує захисник у своїй касаційній скарзі, як догляд обвинуваченим за батьками похилого віку, в даному випадку жодним чином не зменшують суспільної небезпеки вчиненого ним злочину.

Отже підстав для застосування ст. 75 КК України , як і застосування ст.69 КК України суд не вбачає.

Запобіжний захід не обирався та на даний час підстав для його обрання не має. Строк відбування покарання слід рахувати з часу фактичного затримання.

Цивільний позов не заявлений, речові докази та процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід не обирати. Строк відбування покарання рахувати з часу фактичного затримання.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1