Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №522/27980/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/27980/25-Е

Провадження № 2/522/4347/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заяваТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 071,02 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 18.03.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (надалі - Первісний Кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі – Відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № 175470 (далі - Кредитний договір) на суму 6 667,00 грн., строком на 84 дні, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом за допомогою одноразового персонального ідентифікатора b1e028f4, який введено Відповідачем 18.03.2025 о 16:17:07год. у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість у розмірі 12 271,02 грн, яка складається з: 6 667,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 903,02 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 501,00 грн - заборгованість по комісії; 1 200,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

16.04.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 16042025 (далі – Договір факторингу 1) згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 5 від 05.08.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 5 від 05.08.2025 до Договору факторингу 1 до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

З огляду на те, що Відповідач не виконував зобов`язання за кредитним договором і має прострочену заборгованість у розмірі 17 248,20 грн., Позивач вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа була передана на розгляд судді Шенцевої О.П.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2026 року відкрито провадження у цивільній справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2026 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

13 квітня 2026 року до суду надійшли витребувані документи.

Представник позивача від ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до судового засідання не з`явився однак у позові повідомив про можливість розгляду справи за його відсутністю, просив задовольнити позовні вимоги. У разі неявки до судового засідання відповідача не заперечував проти розгляду справи заочно.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, однак до суду не зявився повторно, причин неявки не повідомив та не подав заяву про розгляд справи у свою відсутність. Відзив до суду не подавав.

Відповідач сповіщався шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, проте судова повістка повернулася до суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній»».

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та вирішуючи питання чи підлягає позов задоволенню, суд ураховує наступне.

Судом встановлено, що 18.03.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та Відповідачем укладено кредитний договір № 175470, який підписано за допомогою одноразового персонального ідентифікатора b1e028f4 та введено Відповідачем 18.03.2025 о 16:17:07 год. у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи.

Крім того, з копії Паспорту споживчого кредиту до Договору № 175470 від 18.03.2025 р. вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, порядком повернення кредиту та правовими аспектами.

Відповідно до умов кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатор відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційнотелекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що Кредитодавцем виконані зобов`язання за кредитним договором, шляхом надання Відповідачу суми кредиту в розмірі 5 000,25 грн., що підтверджується Довідкою про перерахування коштів.

Позивачем подано клопотання про витребування доказів на підтвердження факту перерахування коштів. Ухвалою суду від 11.03.2026 року клопотання задоволено. Зобов`язано Банка-емітента АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надати відповідні документи.

З відповіді яка була надана згідно ухвали Приморського районного суду міста Одеси по справі № 522/27980/25-Е АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» вказав, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 на яку були зараховані кошти у сумі 5000,25 гривень

Вказаний документ належить до первинних бухгалтерських та фінансових документів, сформований уповноваженою особою та засвідчує фактичне перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, що свідчить про належне виконання позивачем обов?язків за кредитним договором у розумінні ст. 526 ЦК України та підтверджує чинність грошового зобов?язання.

16.04.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 16042025 від 16.04.2025 року. Відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16042025 від 16.04.2025 року. Таким чином, від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 12 271,02 грн.

Зважаючи на п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд дослідивши письмові докази встановив, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» виконало свої обов`язки за Кредитним Договором № 175470 від 18.03.2025 року, в той час Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно з матеріалами справи має заборгованість перед ТОВ " Юніт Капітал ", яка є правонаступником Кредитодавця, на загальну суму у розмірі 12 271,02 грн, яка складається з: 6 667,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 903,02 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 501,00 грн - заборгованість по комісії; 1 200,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) та підтверджується випискою з особового рахунку за період 05.08.2025 - 01.11.2025.

Суд встановив, що нарахування відсотків повністю узгоджуються з Кредитним договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 6667.00 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят сім грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 5000.25 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 1666.75 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. (згідно п. 2.2.1. Кредитного договору)

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних. Тип процентної ставки – фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний (відповідно до п. 2.3)

Денна процентна ставка складає: 5575.77 грн. (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять грн. сімдесят сім коп.) / 6667.00 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят сім грн. 00 коп.) / 84 днів * 100% = 0,9956%/день ( відповідно до п. 2.7.1..)

Також, п. 2.5 передбачає, що комісія за надання кредиту складає 1 666,75 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Судом враховано, що Позивачом на підтвердження вимог надано розрахунон заборгованості створений та підписаний електронним підписом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС» відповідно до якого здійснювалося нарахування відсотків. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум та оформлені до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України.

Судом враховано, що позивачем ТОВ "Юніт Капітал" не здійснювали нарахування за кредитним договором.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи Відповідач не надав, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в загальному розмірі 11 071,02 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Оскільки позов підлягає до задоволення повністю з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 422 грн 40 коп. судового збору.

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

10.09.2025 року між Позивачем та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02, згідно якого Адвокатське бюро на підставі звернення Клієнта доручає, а Адвокатському бюро приймати на себе зобов`язання та надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим договором. Відповідно до Договору№ 10/09/25-02 від 10.09.2025 правничої допомоги, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг, в якому зазначена вартість наданих послуг з надання правничої допомоги 7 000,00 грн. з посиланням на протокол погодження вартості послуг до вказаного договору з кількістю годин та найменуванням

Об`єднаною палатою Верховного Суду в своїй Постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19 зроблено наступний висновок: розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Питання застосування частини 8 статті 141 ЦПК України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, в тому числі відповідно до згаданих вище постанов, а також відповідно до постанов від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у ЦПК України з 15 грудня 2017 року.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Враховуючи викладене, оцінивши рівень витрат представника позивача на правничу допомогу, а також співмірність витрат зі складністю предмета спору, типовість даної справи, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 175470 від 18.03.2025 року в розмірі 11 071,02 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 1000 (одна тисяча) гривень витрат на професійну правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 22 червня 2026 року.

Суддя: