Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №337/5723/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 10.06.2026 Справа № 337/5723/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/5723/25 Головуючий у 1-й інстанції: Сидорова М.В.

Провадження № 22-ц/807/1153/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Клименка Тараса Васильовича на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») в особі представника Лебідь К.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначала, що 09.03.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачкою укладено Договір № 485172-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

09.03.2024 року позивачем направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 485173-КС-003 про надання кредиту, яку остання прийняла на умовах, визначених офертою.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4253, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15012667 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).

Також, 04.05.2024 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 485173-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 22.02.2025 р.».

Також, 13.07.2024 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до договору № 485173-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 09.08.2025 р.»

Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 485173-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 485173-КС-003 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 485173-КС-003 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 485173-КС-003 на загальну суму 97 500,00 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Відповідно до пункту 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі за текстом - «Проценти за користування кредитом»), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Відповідно до п. 5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.

ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, тому у Боржника станом на 09.10.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 485173-КС-003 про надання кредиту, в розмірі 410 181,56 грн, що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 74 591,80 грн;

- суми прострочених платежів по процентах - 335 589,76 грн;

- суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн;

- суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 485173-КС-003 про надання кредиту від 09.03.2024 в сумі 410 181,56 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 74 591,80 гривні, суми прострочених платежів по процентах - 335 589,76 гривні, сума заборгованості по штрафам - 0,00 грн., суми прострочених платежів за комісією - 0,00 гривня, та судовий збір в розмірі 4 922,18 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 485173-КС-003 про надання кредиту від 09.03.2024 у загальному розмірі 266 296 гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 3 195 гривень 48 копійок.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Клименко Т.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором, а саме: змінити суму стягнення заборгованості за кредитним договором з 266 296,40 грн. на грошову суму в розмірі 410 181,56 грн.; в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін; здійснити розподіл судових витрат у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно ототожнив поняття денної процентної ставки та процентної ставки в день; помилково сприйняв норми Закону України «Про споживче кредитування», а також ЦК України, ЦПК України та існуючу судову практику щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування (статті 1048 та 1056-1 ЦК України); неналежно дослідив докази, що містяться в матеріалах справи.

Зауважує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про начебто нікчемність встановлених у кредитному договорі процентних ставок в день в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", а також дійшов хибного висновку про їх начебто невідповідність максимальному розміру денної процентної ставки відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Внаслідок цього суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором.

Вважає, що розмір денної процентної ставки, передбачений Договором № 485173-КС-003 про надання кредиту від 09.03.2024 року, та Додаткових угод №№ 1, 2 не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі - як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 335 589,76 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Таким чином, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані на залишок по тілу кредиту у межах строку дії договору, який був встановлений умовами Договору № 485173-КС-003 про надання кредиту від 09.03.2024 р. і закінчувався 09.08.2025 р. (з урахуванням продовження).

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Фельського С.Л. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по кредитному договору у сумі 143 885,16 грн., в іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд у цій частині рішення суду першої інстанції не переглядає.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по кредитному договору у сумі 143 885,16 грн.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Фельського С.Л., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09.03.2024 ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 485173-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

09.03.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 485173-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони, ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4253, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який відповідачем було введено/відправлено.

Отже, 09.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 485173-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору № 485173-КС-003 від 09.03.2024 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Сторонами відповідно до умов договору погоджено, що кредит надається строком на 24 тижні (п. 2.3 договору), строк дії договору - до 24.08.2024 (п. 2.7 договору), стандартна процентна ставка є фіксованою та становить 2,00000000 процентів в день за користування кредитом, знижена процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1,15012667 процентів в день (п. 2.4 договору), комісія за надання кредиту становить 11 250,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту (п. 2.5 договору), орієнтовна загальна вартість кредиту - 195 000,00 грн (п. 2.8 договору), загальні витрати за кредитом 120 000,00 грн (п. 2.9 договору), орієнтовна загальна реальна річна процентна ставка - 9168,16% (п. 2.10 договору).

Мета отримання кредиту - для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника, цей кредит є споживчим кредитом (п. 2.14 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою, вказаною у пункті 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, у залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, і розраховується в порядку, описаному нижче.

Згідно з п. 3.2.1 договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4 договору.

Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4 договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення терміну дії договору (пункт 3.2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.2.3 договору сторони домовилися встановити графік платежів для погашення заборгованості позичальника.

Договір про надання кредиту № 485173-КС-003 підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4253, що підтверджується п. 8 Договору «Реквізити та підписи сторін».

Укладення договору також підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_4 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ТОВ «Бізнес Позика» щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 485173-КС-003 від 09.03.2024 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.bizpozyka.com, з якої вбачається, що 09.03.2024 ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону, ідентифікувалася в ІТС та зайшла в особистий кабінет, а в подальшому акцептувала умови оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-4253.

У Анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) від 14.10.2025 зазначено номер платіжної картки позичальника ОСОБА_1 для перерахунку суми кредиту в розмірі 75 000,00 грн, зокрема: НОМЕР_2 та фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

09.03.2024 ТОВ «Бізнес Позика» надало відповідачці грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн. шляхом перерахування на її картковий рахунок НОМЕР_2 , що підтверджується листом-повідомленням АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-19383 від 28.11.2025 та випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .

Також встановлено, що 04.05.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 485173-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни, зокрема: у п. 2.3 договору та викласти його в новій редакції: «2.3. Строк, на який надається кредит: 51 тижнів»; у п. 2.4 договору та викласти його в новій редакції: «2.4. Процента ставка за Кредитом: з 04.05.2024 року по 29.06.2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,862595% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 29.06.2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,15012667% в день. З 30.06.2024 року 1,15012667% в день, фіксована»: у п. 2.7 договору та викласти його в новій редакції: «2.7. Термін дії договору: до 22.02.2025 року».

13.07.2024 року між сторонами також укладено Додаткову угоду № 2 до договору № 485173-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни, зокрема: у п. 2.3 договору та викласти його в новій редакції: «2.3. Строк, на який надається кредит: 75 тижнів»; у п. 2.4 договору та викласти його в новій редакції: «2.4. Процента ставка за Кредитом: з 13.07.2024 року по 07.09.2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,862595% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 07.09.2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,15012667% в день. З 08.09.2024 року 1,15012667% в день, фіксована»:»: у п. 2.7 договору та викласти його в новій редакції: «2.7. Термін дії договору: до 09.08.2025 року».

Згідно з наданим позивачем ТОВ «Бізнес Позика» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором 485173-КС-003 від 09.03.2024 станом на 09.10.2025 становить 410 181,56 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 74 591,80 грн, заборгованості по процентах - 335 589,76 грн.

Згідно з наданим представником відповідачки - адвокатом Фельським С.Л. контррозрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 266 296,40 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 56 197,00 грн, заборгованості за процентами 210 099,40 грн.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 09.03.2024 між сторонами укладено договір № 485173-КС-003 про надання кредиту, а в подальшому - додаткові угоди № 1 від 04.05.2024 та № 2 від 13.07.2024 до вказаного кредитного договору, які підписані сторонами електронним підписом, у тому числі відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Отже, ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та додаткових угод до кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину сторонами не оспорена.

Судом також встановлено, що Товариство виконало свої зобов`язання за кредитним договором, шляхом перерахування на картковий рахунок відповідачки кредитних коштів у розмірі 75 000,00 грн. ОСОБА_1 , в свою чергу, скористалась вказаними коштами, однак свого зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконала, лише частково сплатила кошти на загальну суму 97 500,00 грн, що призвело до виникнення заборгованості.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, що є правовою підставою для її стягнення.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Бізнес Позика», звертаючись до суду з позовом, просило, окрім стягнення заборгованості за тілом кредиту, також стягнути складову повної вартості кредиту, зокрема заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитними коштами. Відтак предметом судового розгляду було, у тому числі, питання правомірності нарахування та розміру процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній з 24 грудня 2023 року (з урахуванням змін, внесених Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

Зі змісту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» убачається, що законодавець чітко розмежував та водночас пов`язав між собою такі категорії, як реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача. Так, частиною першою цієї статті визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, а частиною другою передбачено, що для цілей обчислення як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року.

Тобто, з 24 грудня 2023 року та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.

Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів.

Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

На підставі частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Враховуючи, що договір № 485173-КС-003 про надання кредиту укладений 09.03.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону України «Про споживче кредитування», а отже, на нього поширюються загальні приписи частини п`ятої статті 8 цього Закону щодо граничного розміру денної процентної ставки у 1 %.

Суд першої інстанції правильно встановив, що за умовами договору № 485173-КС-003 про надання кредиту від 09.03.2024 та додаткових угод до нього від 04.05.2024 та від 13.07.2024 ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 кредит зі сплатою процентів за стандартною ставкою у розмірі 2,00000000% в день, зниженою ставкою 1,15012667% в день, у період з 04.05.2024 по 29.06.2024 (включно) та з 13.07.2024 по 07.09.2024 (включно) пільговою ставкою 0,862595% в день.

У періоди з 09.03.2024 по 04.05.2024, з 30.06.2024 по 13.07.2024 та з 08.09.2024 по 09.08.2025 нарахування процентів здійснювалось за ставкою 1,15012667% в день, а у період з 05.05.2024 по 29.06.2024 (включно) та з 14.07.2024 по 07.09.2024 (включно) за пільговою ставкою 0,862595% в день.

Усього за період з 09.03.2024 по 09.08.2025 (включно) відповідачці нараховано процентів за користування кредитом у розмірі 421 431,56 грн, а також комісію в розмірі 11 250,00 грн.

За укладеним сторонами договором № 485173-КС-003 про надання кредиту від 09.03.2024, з урахуванням додаткових угод до нього від 04.05.2024 та від 13.07.2024, було передбачено надання ОСОБА_1 кредиту строком до 09.08.2025.

З урахуванням формули для розрахунку денної процентної ставки, передбаченої ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»: ДПС (денна процентна ставка) = (ЗВСК (загальні витрати за споживчим кредитом) / ЗРК (загальний розмір кредиту) ) / t (строк кредитування у днях) х 100%, денна процентна ставка становить 1,1115775 % з розрахунку: ((421431,56 + 11250,00)/75000,00)/519 днів х 100% = 1,1115775.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем не враховані положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено вимоги, що денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1% . А тому проценти за договором необхідно розрахувати, виходячи зі ставки 1%.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що контррозрахунок, який здійснено представником ОСОБА_1 , проведено із застосуванням денної процентної ставки 1%, з урахуванням платежів, здійснених відповідачкою, тому суд правильно прийняв вказаний контррозрахунок розміру заборгованості за кредитним договором, відхиливши розрахунок позивача як такий, що не відповідає вимогам закону, та виснував, що вимоги позивача у частині стягнення процентів за користування кредитом понад розмір, визначений законом, задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Клименка Тараса Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя 19 березня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 22 червня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко