Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №309/952/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/952/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2026 рокувизнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Відповідно до постанови суду, - 24.02.2026 близько 16:30 год. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» в межах контрольованого прикордонного району в н.п. Вишково (територія Вишківської територіальної громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 207 прикордонного знаку було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржувану постанову суду незаконною, оскільки не мав наміру порушувати державний кордон України. Зазначає, що його перебування в даній місцевості було обумовлено роботою, а саме він водій вантажівки «Полісся» та прямував у село Шаян Хустського району (Тячівський) безпосередньо для завантаження товару Мінеральна вода «Шаянська» з метою подальшого транспортування до м.Києва. Стверджує, що через відсутність демаркаційних знаків він не міг знати, що перебуває в безпосередній близькості до кордону чи перетинає його. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні технічні дані (координати GPS), що підтверджують факт перетину саме лінії кордону, а не перебування в прикордонній смузі, відсутні фото- або відеоматеріали на яких зафіксовано перетину межі, а саме лише перебування особи поблизу кордону, не є доказом його перетину. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, який він не підписував, копію протоколу не отримував, а відмітка про його ознайомлення з ним у матеріалах справи відсутня. Також зазначає, що заяву про визнання ним вини він не надавав і не підписував.

До початку судового розгляду ОСОБА_1 подав клопотання про долучення додаткових доказів у справі та надання письмових пояснень в обґрунтування апеляційної скарги. Зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону. Вважає, що жоден з перерахованих у постанові суду доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адмінправопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів. Просить суд долучити до матеріалів справи копії документів: паспорта громадянина України для виїзду за кордон; свідоцтва про реєстрацію ТЗ марки ДАФ; заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 ККУ (службове підроблення), ч.2 ст. 365 ККУ (перевищення влади або службових повноважень), в порядку ст.214 КПК України від 29.05.2026, що надіслана до ДБР. Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Крім того, від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити із врахуванням наданих письмових пояснень.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП, не є обов`язковою.

За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Обґрунтовуючи вину ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, суд першої інстанції зіслався на протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №339096 від 24.02.2026 року; протокол про адміністративне затримання від 24.02.2026, згідно з яким ОСОБА_1 був затриманий о 16 год. 30 хв. 24.02.2026 року на строк до трьох діб з метою з`ясування обставин правопорушення; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 24.02.2026, згідно якого під час огляду ОСОБА_1 речі та документи не вилучались; довідку про результати затримання громадянина України на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційний суд, переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги апелянта, вважає висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, помилковим, оскільки вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч.1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 339096 від 24.02.2026 року слідує, що в цей же день близько 16:30 год. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» в межах контрольованого прикордонного району в н.п. Вишково (територія Вишківської територіальної громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 207 прикордонного знаку було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено на якій відстані від державного кордону його було затримано та якими саме діями останній вчинив спробу перетину державного кордону.

Разом з тим, приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначене вище залишив поза увагою, а також те, що із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, та відсутні відомості, що місце, де було його затримано не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону.

Наявні в матеріалах адміністративної справи документи не спростовують і не підтверджують того, що у протоколі про адміністративне правопорушення і постанові суду з`ясовано об`єктивну та суб`єктивну сторони цього правопорушення.

Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 перебував у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Крім того, при затриманні ОСОБА_1 , у нього не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району, не свідчить про наявність даного правопорушення.

Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, який склав протокол щодо ОСОБА_1 , не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення останнім дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі.

Таким чином, зазначені в оскаржуваній постанові висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не відповідають дійсним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону.

Жоден із перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Із апеляційної скарги та наданих копій документів слідує, що його перебування в даній місцевості було обумовлено роботою, а саме він водій вантажівки «Полісся» та прямував по головній дорозі у село Шаян Хустського району (Тячівський) безпосередньо для завантаження товару Мінеральна вода «Шаянська» з метою подальшого транспортування до м.Києва. Із копій паспорта громадянина України для виїзду за кордон вбачається, що ОСОБА_1 у 2023 році неодноразово перетинав кордон України, що підтверджується відмітками ДПС України, проте кожного разу повертався назад в Україну. Таким чином, наявні факти спростовують будь-які припущення про наявність у ОСОБА_1 намірів виїзду за кордон.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими й заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Підсумовуючи наведене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у спробі незаконного перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв`язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП , - скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага