Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №465/260/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/260/26

1-кп/465/826/26

Вирок

Іменем України

22.06.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150010003154 від 23.05.2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львів, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, військовослужбовця

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ст. 126-1 КК України,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», 01.11.2025 близько 11:00 год., перебуваючи за місцем свого спільного проживання зі своєю сестрою ОСОБА_6 , у квартирі АДРЕСА_2 , умисно та безпідставно вчинив по відношенню до неї психологічне насильство, що носить системний характер, а саме виражався грубою нецензурною лексикою, що призвело до зниження енергійності, негативні переживання, зниження самооцінки, концентрації, зниження повсякденної активності, порушення соціальних зв?язків, тобто погіршення якості життя останньої. Вказані дії ОСОБА_4 є умисними та систематичними, оскільки до цього моменту відносно нього було винесено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), які в подальшому розглянуті судом та ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашного насильства, тобто за ст.173-2 КУПАП, зокрема: 17.07.2025 близько 20:30 год. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії (фізичного та психологічного характеру), а саме, застосував насильство до своєї сестри ОСОБА_6 , що не спричинило тілесних ушкоджень, погрожував, ображав нецензурними словами, шарпав за руку. Внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров?ю потерпілої ОСОБА_6 , за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. 18.07.2025 о 15:35 год., ОСОБА_4 перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї сестри ОСОБА_6 психологічне насильство, а саме, ображав її, висловлювався нецензурною лайкою в її сторону, чим завдав шкоди її психічному здоров?ю, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУПАП. За результатами розгляду Франківським районним судом міста Львова протоколів про вищевказані адміністративні правопорушення, постановою від 24.09.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.

Окрім того, 07.08.2025 близько 16:00 год. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, відносно сестри, психологічного характеру, а саме висловлювався грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, за що Франківським відповідальність передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. За результатами розгляду районним судом міста Львова протоколу про вищевказане адміністративне правопорушення, постановою від 17.10.2025 ОСОБА_4 визнано винним вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч, 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

Крім того, військовослужбовець за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, в умовах воєнного стану, з 05.11.2024 не з?явився вчасно до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованого по АДРЕСА_3 та перебував поза межами розташування військової частини до 27.11.2025, до моменту добровільного прибуття у приміщення ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють всі обставини справи і суд встановив, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд цієї справи щодо всіх її обставин зі застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України як дії, які виразились у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану тривалістю понад три доби та за ст. 126-1 КК України як дії, які виразились у вчиненні домашнього насильства, а саме в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо іншої особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню ним інших злочинів.

Згідно з ч.3 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином ( ч.5 ст.407КК України) та нетяжким злочином (ст.126-1 КК України) та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, є військовослужбовцем, згідно службової характеристики командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 до виконання службових обов`язків ставить відповідально, має відповідну фахову підготовку, фізично розвинений незадовільно, має скарги на стан здоров`я, за адресою зареєстрованого місця проживання характеризується задовільно, скарг від сусідів на нього не надходило.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є те, що він у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Відтак, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, виходячи з мети покарання, принципів його справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Також суд зазначає, що у зв`язку з набранням 27 січня 2023 року чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року, посилена кримінальна відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежене застосування ст. ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Тобто, вказаний Закон вносить зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу і виключає можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави для застосування положень ст. 69 та ст. 75 КК України.

Відповідно довимог ч.5ст.72КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 27.11.2025 року у справі №465/10748/25 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 04.03.2026 року ОСОБА_4 змінено обраний відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Відтак, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді цілодобового домашнього арешту, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Відтак, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення з 27.11.2025 по 03.03.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Згідно ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

А тому, в строк покарання ОСОБА_4 слід зарахувати ьстрок цілодобового домашнього арешту з 04.03.2026 по день набрання вироком законної сили, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374, 615 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ст. 126-1 КК Українита призначити йому покарання:

за ст. 126-1 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

за ч.5 ст.407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч 1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк покарання засудженого ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув`язнення із 27 листопада 2025 року по 03 березня 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати строк його тримання під цілодобовим домашнім арештом з 04 березня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Після вступу вироку в законну силу взяти під варту ОСОБА_4 та направити для реального відбування покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, у виді цілодобового домашнього арешту, залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1