Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №309/1958/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1958/26

Провадження № 2/309/1045/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у спільному майні подружжя, –

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки у спільному майні подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.11.1980 року між нею та відповідачем укладено шлюб. За час спільного проживання сторонами побудовано будинок за адресою АДРЕСА_1 . Після завершення будівельних робіт відбулася зміна нумерації вулиць у селі. Не зважаючи на те, що будинок давно побудований відповідач не завершив процедуру державної реєстрації права власності на нього. Наразі позивачка має намір розпорядитися належною їй часткою, однак через відсутність реєстрації має перешкоди, і тому змушена звернутися до суду

Посилаючись на приписи ст.ст. 60, 70 СК України просить суд визнати будинок спільною сумісною власністю сторін та визначити належну позивачу частку у спільній сумісній власності на будинок, залишивши його в спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відзиву на позов відповідач ОСОБА_2 не подавав.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує.

В підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, подав заяву у якій визнає позов у повному обсязі та просить справу розглянути без його участі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Встановлено, що сторони у справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22.11.1980 року (а.с.10).

11.06.1997 року на ім`я ОСОБА_2 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки індивідуального забудівника за адресою АДРЕСА_2 (а.с.11), який видано на підставі рішення ВК Хустської міської ради народних депутатів від 28.05.1997 року №184 (а.с.11 на звороті) і цим же рішенням дозволено видати правовстановлюючі документи на будинок відповідачу.

На підставі рішення Хустської міської ради від 26.09.1997 року (а.с.13) відбулося упорядкування найменування улиць с.Чертіж і як убачається наразі даний будинок має адресу АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Хустського ДПТІ від 13.12.2016 №1239 даний будинок зареєстрований у бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 (а.с.16), однак відсутні відомості щодо реєстрації будинку у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно (а.с.17).

На будинок відповідачем виготовлено технічний паспорт та йому присвоєно ідентифікатор об`єкта нерухомого майна, будівельний паспорт зареєстровано у реєстрі будівельної діяльності (а.с.18-20).

Згідно ч.2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У п.п.23, 25 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Отже виникнення права власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відтак, оскільки спірний будинок побудовано подружжям у період шлюбу, на відведеній для цього ділянці, такий не є самочинним будівництвом, на будинок виготовлено технічний паспорт, будинок зареєстрований у бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 , однак відсутні відомості щодо реєстрації будинку у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно, що на момент його побудови не вимагалося, такий є неподільною річчю і жоден з подружжя, у тому числі й позивач не ставить питання про компенсацію їй вартості її частки у спільному майні, то наявні правові підстави для визнання за сторонами ідеальних часток в цьому майні без його реального поділу.

З урахуванням наведеного, та повним визнанням позову відповідачем ОСОБА_2 , суд вважає за можливо прийняти визнання позову відповідачами, позаяк це не суперечить закону та не порушує права жодних осіб, та відповідно задовольнити позов ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 48, 51, 81, 206, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у спільному майні подружжя - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , та визначити належну ОСОБА_4 частку у праві спільної сумісної власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , в розмірі 1/2 ідеальної частки житлового будинку, залишивши житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , в спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , по 1/2 ідеальної частки кожному.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 23 червня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.