Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №577/7216/25 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/7216/25

Провадження № 2/577/251/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права особистої власності на ? частини квартири,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та змінивши предмет позову прохає визнати за ним право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.06.2018 року приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Сумської області Антоненком А.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 405, у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 , мотивуючи свої вимоги тим, що він у період з початку 2018 року по серпень 2018 року, перебував у близьких стосунках з ОСОБА_4 . Спільне господарство вони не вели, спільного побуту не мали, проживали окремо. З серпня 2018 року почали проживати разом у цивільному шлюбі. 08 червня 2018 року, перебуваючи в близьких відносинах, з наміром в подальшому укласти шлюб та проживати разом з ОСОБА_4 , за його особисті заощадження, отримані від підприємницької діяльності ним було придбано квартиру АДРЕСА_1 вартістю 154900 грн. Оскільки під час оформлення договору купівлі-продажу вказаної квартири приватним нотаріусом Антоненком А.Л., було виявлено, що 08.04.2004 року постановою державного виконавця відділу ДВС Ковпаківського РУЮ Полковниченко Я.О. було накладено арешт на все його майно, що позбавляло можливості оформити право власності цієї квартири на нього, між ним та ОСОБА_4 було вирішено оформити право власності на квартиру на ОСОБА_4 , з подальшим переоформленням права власності, після вирішення питання щодо знаття арешту з майна, на нього. Власних коштів чи заощаджень ОСОБА_4 не мала, оскільки працювала в Управлінні соціального захисту населення Конотопської міської ради Сумської області більше 20 років і отримувала заробітну плату близьку до мінімального розміру перебуваючи на посаді держслужбовця. Після купівлі квартири та її оформлення, ОСОБА_4 потрібно було обґрунтувати наявність коштів для купівлі квартири, тому вона у декларації (повідомлення про суттєві зміни у майновому стані від 16.06.2018 року) зазначила, що сума 160000 грн. була отримана саме від нього, як позика, з датою надання 05 червня 2018 року, а купівля квартири відбулася 08 червня 2018 року. Ці грошові кошти ОСОБА_4 так і не повернула. Ніяких інших подарунків у вигляді грошових коштів, ні від своїх родичів, ні від інших осіб ОСОБА_4 не отримувала, що також підтверджується її щорічними деклараціями. Наявність у нього коштів, отриманих від підприємницької діяльності, підтверджується декларацією про майновий стан і доходи за 2018 рік. 03 березня 2020 року між ним та ОСОБА_4 було укладено шлюб. 07 травня 2021 року, ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми (справа № 2-1502/04, провадження 2-зз/592/4/21) було скасовано заходи забезпечення позову, тобто знято арешт з майна відносно нього. В період з травня 2021 року по липень 2022 року, він неодноразово звертався до ОСОБА_4 з проханням переоформлення на нього вищевказаної квартири, однак вона не погоджувалася цього робити, мотивуючи це тим, що вони 03.03.2020 року уклали офіційний шлюб, проживають разом і це тільки викличе недовіру у сім`ї, непотрібні витрати на переоформлення і таке інше. В середині 2022 року, ОСОБА_4 , все ж таки погодилася подарувати йому1/2 частки вищевказаної квартири, оскільки мала намір виїхати за кордон у зв`язку з повномасштабною агресією росії, однак, з незалежних від неї причин, виїзд за кордон відклався. 19 липня 2022 року, ОСОБА_4 уклала договір дарування 1/2 частки вищевказаної квартири на його користь, визнавши тим самим, щовін має право на це майно. Однак фактично квартира була придбана повністю на його кошти, тому вважає, що право власності належить йому у повному обсязі. ОСОБА_4 , у серпні 2025 року, заволоділа їх спільними коштами у розмірі 5000 доларів США, заволоділа деяким іншим спільним майном та майном, яке належало йому на праві особистої власності, виїхала за кордон з іншим чоловіком. Крім того, вона фактично залишила його з боргом понад мільйон гривень, які позичалися ними у 2021 році, у шлюбі, для купівлі квартири у м. Бровари Київської області. Під час останньої телефонної розмови, ОСОБА_4 повідомила, що вона має намір повернутися після закінчення війни, а він повинен звільнити квартиру і виїхати, оскільки вважає, що ця квартира належить повністю їй. На даний час ним подана заява про розірвання шлюбу з ОСОБА_4 до Конотопського міськрайонного суду Сумської області, де знаходиться на стадії розгляду.

Представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Філіпова О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, підтримала пояснення надані у відповідях на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Мечкало І.В. проти позову заперечувала, підтримала свої пояснення надані у відзивах на позовну заяву.

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 12.01.2026 року (а.с. 34).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.01.2026 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача підготовче судове засідання відкладено на 29.01.2026 року (а.с. 47).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2026 року у зв`язку з клопотанням учасників судового процесу підготовче судове засідання відкладено на 11.02.2026 року (а.с. 79).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2026 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів шляхом їх витребування відмовлено (а.с. 80).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.02.2026 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача підготовче судове засідання відкладено на 24.02.2026 року (а.с. 110).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.02.2026 року у задоволенні заяви позивача про призначення судово-економічної експертизи відмовлено (а.с. 111, 112).

23.02.2026 року від представника позивача ОСОБА_3 – адвоката Філіпової О.В. надійшла заява про зміну предмету позову, у якій вона прохає визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право особистої власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08 червня 2018 року приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Сумської області Антоненком Андрієм Леонідовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 405, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 (а.с. 119-121).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.02.2026 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача підготовче судове засідання відкладено на 10.03.2026 року (а.с. 125).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.03.2026 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача підготовче судове засідання відкладено на 26.03.2026 року (а.с. 132-133).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області розгляд від 26.03.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 15.04.2026 року (а.с. 141).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.04.2026 року у зв`язку з клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 13.05.2026 року (а.с. 144).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.05.2026 року у зв`язку з клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 11.06.2026 року (а.с. 148-151).

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 жовтня 2020 року у справі №537/78/19 (провадження №61-17347св19), положення ст.60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що 03 березня 2020 року сторони уклали шлюб (а.с. 6).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08.06.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Сумської області Антоненком А.Л., покупцем квартири АДРЕСА_1 , зазначено ОСОБА_4 . Відповідно до зазначеного правочину, відповідач набула у приватну власність квартири АДРЕСА_1 . У пункті 4.3. Договору купівлі–продажу від 08.06.2018 року зазначено, що: «До укладання цього договору нотаріусом доведено до відома ПРОДАВЦЯ зміст заяви ПОКУПЦЯ про те, що ПОКУПЕЦЬ у шлюбі не перебуває та, що квартира набувається за його особисті кошти і буде належати ПОКУПЦЮ на праві особистої приватної власності» (а.с.21).

Згідно договору дарування частки квартири від 19.07.2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Конотопського районного округу Сумської області Гавриленком Д.В., вбачається, що ОСОБА_4 – дружина передає безоплатно своєму чоловіку належну їй на праві власності ? частку квартири, а ОСОБА_3 – чоловік приймає її у власність як дакунок. Предметом цього договору є частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №305320962 від 19.07.2022 року ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить ? частка квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9).

З Реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником ? частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 (а.с. 10).

У пункті 1.7. Договору дарування частки від 19.07.2022 року зазначено: «Вищевказана квартира є особистою власністю Дарувальника, оскільки він в зареєстрованому шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах під час набуття права власності на неї не перебував, тому спільної власності подружжя на неї не виникає і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на квартиру чи її частку у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, ч. 4 ст. 368 ЦК України відсутні».

Таким чином, суд вважає, що зміст пункту 1.7. Договору дарування частки від 19.07.2022 року повністю узгоджується зі змістом пункту 4.3. Договору купівлі–продажу від 08.06.2018 року і підтверджує доводи відповідача про те, що на момент придбання спірної квартири вона не перебувала із позивачем ні у зареєстрованому шлюбі, ні у фактичних шлюбних відносинах, сторони не проживали однією сім`єю, не вели спільного господарства та не мали спільного побуту. Зазначені правочини були посвідчені нотаріально, їх зміст є чітким, однозначним та не допускає подвійного тлумачення, а тому у повному обсязі спростовує твердження позивача, щодо проживання сторін однією сім`єю та набуття спірного майна за кошти позивача.

Також, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_3 та його представник – адвокат Філіпова О.В. не подали інших достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що кошти у розмірі 160000 грн., отримані відповідачем від позивача як позика, були використані для придбання спірної квартири.

Враховуючи вказане вище, обставини встановлені в судовому засіданні, дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Заяв про розподіл судових витрат від сторін не надійшло. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 18, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права особистої власності на ? частини квартири - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19 червня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Галян С. В.