Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №495/5081/20 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 495/5081/20

Провадження № 2/947/173/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 – правонаступниці ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 борг за договором позики в сумі 70 000 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17 квітня 2026 року він надав у борг ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_9 на підставі довіреності від 21 серпня 2011 року, грошові кошти у розмірі 70 000 доларів США, що станом на день укладання угоди становило 558600 грн. На підтвердження зазначеного ОСОБА_5 склала розписку, відповідно до якої визначається, що на підставі попередньої усної домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_9 , взято у борг грошову суму у розмірі 70 000 доларів США під заставу будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з зобов`язанням повернути вказані кошти до 17 квітня 2020 року. Відповідно до змісту розписки ОСОБА_5 гарантує повернення грошових коштів, взятих у ОСОБА_3 .

Зазначає, що 17 квітня 2020 року сплинув термін повернення ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_9 , суми позики, однак останні не повернули борг, на неодноразові звернення позивача до ОСОБА_5 щодо повернення взятих коштів вона будь-яким чином уникала зустрічі та розмов на вказану тему. Відповідач жодних заходів щодо повернення взятих у борг грошових коштів не здійснила. Стверджує, що протягом квітня – серпня 2020 року позивач дотримувався карантинних обмежень. З розмови з ОСОБА_5 йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер та вона разом з іншими спадкоємцями – ОСОБА_6 (дочка померлого), ОСОБА_7 (онука померлого), ОСОБА_8 (онук померлого) отримали свідоцтва про право на спадщину. Зазначає, що документів на підтвердження факту вступу та оформлення спадщини відповідачами позивачу не надано. При цьому ОСОБА_5 повідомила про неможливість сплати нею та іншими спадкоємцями боргу. У зв`язку з неможливістю в досудовому порядку дійти компромісу та розв`язати всі виникли претензії позивач був змушений звернутися до суду. Позивач вважає, що у нього в порядку ст.1281 ЦК України виникло право вимоги боргу до спадкоємців, які прийняли спадщину.

По позову додана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок з господарчими спорудами АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду законної сили та заборони будь-яким особам в будь-який спосіб надавати в оренду, суборенду будинок з господарчими спорудами АДРЕСА_1 ; здійснювати відчудження в будь-який спосіб та проводити будь-які реєстраційні дій стосовно майна до набрання рішення суду законної сили.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа та заява про забезпечення позову передані на розгляд судді Білгородравського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.08.2020 року заявлено самовідвід Мишко В.В. від участі як головуючого по розгляду цієї цивільної справи.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ від 31.08.2020 року №235 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа та заява про забезпечення позову передані на розгляд судді Одеської області Боярського О.О.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.09.2020 року заявлено самовідвід судді Боярського О.О. від участі як головуючого по розгляду цієї цивільної справи.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справи від 04.09.2020 року №244 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа та заява про забезпечення позову передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області області Заверюха В.О.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.09.2020 року ОСОБА_10 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.09.2020 року ОСОБА_10 заяву про забезпечення позову по цивільній справі №495/5081/20 повернуто заявнику.

08.09.2020 року ОСОБА_3 подав до канцелярії суду заяву про усунення недоліків позовної заяви разом з квитанцією про сплату судового збору.

08.09.2020 року ОСОБА_3 подав до канцелярії суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2020 року ОСОБА_10 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2020 року ОСОБА_10 вжито по цивільній справі заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна – житлового будинку з господарчими спорудами АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2020 року ОСОБА_10 витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Щукіної Л.С. належним чином завірену копію спадкової справи, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07.10.2020 року до канцелярії суду від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Щукіної Л.С. надійшла належним чином завірена копія спадкової справи, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.10.2020 року цивільну справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.12.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.10.2020 року про передачу справи за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси залишено без змін.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2021 року цивільну справу було передано головуючому судді Бескровному Я.В.

Ухвалою судді від 02.03.2021 року прийнято справу до провадження суду та здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи до розгляду справи за правилами позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження по справі.

21.04.2021 року до канцелярії суду від представника відповідачки ОСОБА_6 – ОСОБА_11 надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначає, що донька померлого ОСОБА_9 – ОСОБА_6 спілкувалась з батьком і він їй розповідав, що стосунки з другою дружиною ОСОБА_5 у них погані, остання схильна до омани і брехні, шкодував, що довіряв їй. Через погані стосунки ОСОБА_9 склав заповіт не на користь дружина, а заповів своє майно доньці та онукам. ОСОБА_6 вважає борг вигаданим ОСОБА_5 . Під час прийняття спадщини ОСОБА_5 не говорила по існування боргової розписки. Довіреністю, на підставі якої діяла ОСОБА_5 , не передбачена дія щодо отримання грошей, тобто ОСОБА_5 діяла з перевищенням повноважень. Доказів схвалення ОСОБА_9 правочину до позову не надано. Твердження позивача про необізнаність про смерть ОСОБА_9 в липні 2018 року не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 проживає по сусідству з будинком ОСОБА_9 і коли відбулись похорони, всі сусіді були обізнані, в тому числі і позивач. Доказів неможливості бути обізнаним про смерть ОСОБА_9 позивачем не надані. Також позивачем пропущений строк пред`явлення вимог до спадкоємців відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України: термін шість місяців для пред`явлення вимоги до спадкоємців з 05 лютого 2019 року (дата отримання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину) сплинув 05 серпня 2019 року. Доказів необізнаності та неможливості бути обізнаним у прийнятті спадщини спадкоємцями позивач суду не надав, тому позбавляється права вимоги.

25.05.2021 року до канцелярії суду від представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 надійшла Відповідь на відзив, в якій представник позивача посилається на обов`язок спадкоємців відповідно до ст.1281 ЦК України повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, зазначив, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторові до спадкоємців боржника, та також зазначив, що позивачу про смерть позичальника стало відомо з розмови з ОСОБА_5 після спливу строку повернення суми позики (квітень 2020 року), отже останній дотримався строку, встановленого ч.2 ст.1281 ЦК України та звернувся за захистом своїх прав до суду у серпні 2020 року.

14.06.2021 року до канцелярії суду від представника відповідачки ОСОБА_6 – ОСОБА_11 надійшли Заперечення на відповідь на відзив, в яких представник ОСОБА_6 зазначила, що відповідач про розписку дізналась після отримання копії позовної заяви з додатком, ОСОБА_9 перед смертю не говорив, що отримував гроші в борг, ОСОБА_5 не була включена у заповіт, спадщину отримала відповідно до ст.1241 ЦК України як непрацездатна вдова незалежно від змісту заповіту, під час прийняття спадщини не повідомила інших спадкоємців за заповітом про існування боргів, а навпаки вела переговори про викуп їх часток та з цього приводу замовила оцінку спадкового майна. Згідно оцінки ринкова вартість спадкового майна - 53/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 складає 33 837 доларів США. Також зазначила, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину та навела частки житлового будинку, які спадкоємці отримали у спадщину. До заперечень в якості доказу надана копія Звіту про незалежну оцінку вартості 53/100 часток домоволодіння від 19.09.2018 р.

15.07.2021 року до канцелярії суду від ОСОБА_8 надійшов Відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначав, що при буквальному тлумаченні тексту розписки, датованої 17.04.2016 р., виникає низка підстав, за якими цей документ є підробленим, виготовленим значно пізніше, ніж датований. Звертає увагу, що розписка датована саме наприкінці дії довіреності від 31.08.2011 р.; довіреність від 31.08.2011 р. не передбачала такого повноваження, як набуття Довірителем боргових зобов`язань, тобто розписка надана з перевищенням повноважень. Доказів схвалення ОСОБА_9 дій жінки до суду не надано; не надано доказів передання отриманих від ОСОБА_3 грошових коштів саме ОСОБА_9 ; не зазначено причин, за яких у квітні 2016 року ОСОБА_9 могла бути потрібна таку значна суму грошей та на які цілі; якщо припустити, що боргові відносини мали місце, чому ОСОБА_9 особисто не формив борг та чому ніхто з рідних не знав про потребу в грошах та про виникнення боргу за життя ОСОБА_9 ; крім того, існують обґрунтовані сумніви щодо наявності значної суми коштів у ОСОБА_3 на дату розписки.

Ухвалою суду від 15.09.2021 року по справі призначено судову технічну експертизу; провадження по справі зупинено.

До Київського районного суду м. Одеси 23.12.2021 року надійшло клопотання судового експерта про надання для дослідження оригіналу розписки.

У судовому засіданні 07.02.2022 року представник позивача надала суду оригінал розписки від 17.04.2016 року для проведення експертного дослідження.

Ухвалою суду від 07.02.2022 року матеріали справи надіслано до Київського НДІСЕ для вирішення питання про продовження судово-технічної експертизи документів.

Згідно Висновку експертів за результатами проведення судової технічної експертизи документів №36199/21-34 від 10.06.2022 року записи і підпис від імені ОСОБА_5 в досліджуваній розписці від 17.04.2016 року виконані ручкою, спорядженою чорнилом чорного кольору. Відповісти на питання ухвали: «Який час виконання рукописних записів та підпису в розписці від 17.04.2016 року, складеної від імені ОСОБА_5 щодо отримання від ОСОБА_3 70000 доларів США для передачі ОСОБА_9 ?» не видається можливим у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів та підписів, виконаних чорнилами для пишучих приладів.

Ухвалою суду від 07.07.2022 року поновлено провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08.09.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 17 квітня 2016 року у сумі 70000 доларів США та судові витрати; у задоволенні вимог до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року залишено без змін.

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 03 травня 2023 року розподілені витрати на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково; рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення боргу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Коваленко О.Б. від 24 серпня 2023 року справу прийнято до провадження на призначено підготовче судове засідання.

11 вересня 2023 року ОСОБА_8 подано відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що вважає позов в частині солідарного стягнення боргу з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконним та необґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 , під час прийняття спадщини та отримання 05.02.2019 р. свідоцтва про право на спадщину нікому не повідомила про наявність боргової розписки; позивач проживає по сусідству з будинком ОСОБА_9 , його будинок АДРЕСА_2 розташований навпроти будинку №12 через вузьку вулицю, що підтверджується скрін-шотом супутникової карти та фотофіксацією приватних домоволодінь, доданих ОСОБА_8 до відзиву на позов, тому всі сусіди, в тому числі позивач, були обізнані про смерть та поховання ОСОБА_9 ; доказів своєї необізнаності про смерть та поховання свого сусіда позивач до суду не надав. Всі спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину 05.02.2019 року, тому шестимісячний строк для пред`явлення вимог до спадкоємців, встановлений ст.1281 ЦК України, сплинув 05.08.2019 р. та позивач позбавивлений права вимоги до спадкоємців.

Також ОСОБА_8 зазначає, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, оскільки покладення солідарного обов`язку на спадкоємців боржника щодо повернення боргу діючим законодавством не передбачено. Відповідно до ч.2 ст.1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. При цьому накладення стягнення на майно (у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу) можливо лише при дотриманні кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення вимог. В свою чергу задоволення вимоги кредитора до спадкоємців боржника шляхом одноразового платежу можливе лише в позасудовому порядку, а доказів додержання позивачем досудового порядку задоволення своїх вимог шляхом звернення до спадкоємців про сплату одноразового платежу, суду не надано. До відзиву в якості доказів надано скрін-шот супутникової карти та фотофіксація приватних домоволодінь АДРЕСА_3 .

11 вересня 2023 року ОСОБА_8 подано клопотання про призначення судової фізико-хімічної експертизи розписки, що датована 17 квітня 2016 року, на предмет давності складання і підписання розписки та визначення дійсного періоду часу її складання та підписання.

Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_8 про внесення виправлень в постанову Верховного Суду від 02 серпня 2023 року відмовлено.

08.12.2023 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 надійшли Заперечення на клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року клопотання про призначення судової фізико-хімічної експертизи розписки задоволено, проведення експертизи доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 19.09.2024 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року про призначення експертизи в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики – скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали справи повернуті до Київського районного суду м. Одеси 22 жовтня 2024 року.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 року, справу передано судді Куриленко О.М.

Ухвалою суду від 24.10.2024 року прийнято до провадження цивільну справу; призначено підготовче судове засідання на 28.11.2024 року о 14 год. 00 хв.

У зв`язку з неявкою відповідача, підготовче судове засідання, призначене на 28.11.2024 року о 14 год. 00 хв. було відкладено на 24.12.2024 року на 14.00 год.

17.12.2024 року до канцелярії суду від відповідача ОСОБА_8 надійшло клопотання про призначення додаткової судової технічної (фізико-хімічної) експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою суду від 24.12.2024 року клопотання відповідача ОСОБА_8 про призначення додаткової судової технічної (фізико-хімічної) експертизи по цивільній справі – задоволено. Призначено у справі додаткову судову технічну (фізико-хімічну) експертизу документу, а саме: розписки, датованої 17 квітня 2016 року, оригінал якої зберігається в матеріалах справи (том 3, а.с. 107), на предмет давності складання і підписання розписки та визначення дійсного періоду часу її складання та підписання, на вирішення якої поставити питання: чи виконаний рукописний текст та підпис розписки, датованої 17.04.2016 року ОСОБА_5 про отримання нею у борг 70 000 доларів США від ОСОБА_3 в той час, яким датована ця розписка? якщо ні, то в який період часу був виконаний вказаний текст та поставлений підпис? чи є у розписці ознаки штучного впливу та/або старіння? Проведення експертизи доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України

Постановою Одеського апеляційного суду від 25.11.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду від 24.12.2024 року залишено без змін.

14.01.2026 року до канцелярії суду від ОСОБА_4 надійшла заява про залучення її до участі у справі у якості правонаступника ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04.02.2026 року до канцелярії суду надійшов лист експерта про неможливість проведення експертизи разом з матеріалами справи, які були передані судді 05.02.2026 року.

Ухвалою суду від 05.02.2026 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики. Витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вариводи Наталії Юріївни належним чином засвідчену копію спадкової справи №10/2025, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Призначено підготовче судове засідання на 04.03.2026 року на 14.00 год.

24.02.2026 року засобами поштового зв`язку від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вариводи Наталії Юріївни надійшла належним чином засвідчена копію спадкової справи №10/2025, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з неявкою позивача підготовче судове засідання на 04.03.2026 року на 14.00 год. було відкладено до 03.04.2026 року до 12.30 год.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року заяву представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 про заміну відповідача на його правонаступника по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики, – задоволено. Залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підготовче судове засідання для повідомлення залученої до участі у справі особи відкладено до 05.05.2026 року до 14.00 год.

04.05.2026 року до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_8 надійшло клопотання, в якому він просив ухвалу суду від 24.12.2024 року про призначення додаткової судової технічної (фізико-хімічної) експертизи документу залишити без виконання.

Протокольною ухвалою суду від 05.05.2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 16.06.2026 року на 12.00 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України

Представник позивача ОСОБА_3 – Верховець Ксенія Сергіївна у судовому засіданні, призначеному на 16.06.2026 року, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_8 – ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Інші сторони у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

За наслідком розгляду справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України, відклав судове засідання на 23.06.2026 року на 10.00 год. для проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання щодо проголошення судового рішення сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши усі докази, наявні в матеріалах справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 12.02.2002 р., актовий запис №476.

31 серпня 2011 року ОСОБА_9 надав ОСОБА_5 довіреність, посвідчену державним нотаріусом П`ятої одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю., реєстр. №2-1353, на розпорядження всім його майном з терміном дії на 5 років. Довіреність дійсна до 31.08.2016 року.

17 квітня 2016 року ОСОБА_5 написала ОСОБА_3 розписку наступного змісту (мовою оригінала): «По предварительной устной договоренности между ОСОБА_3 и ОСОБА_9 , я, ОСОБА_5 , действуя по доверенности от 31 августа 2011 года от имени ОСОБА_9 беру в долг 70 000,00 (семьдесят тысяч) долларов США под залог дома, который находится по адресу: АДРЕСА_1 . Обязуюсь вернуть долг в полном объеме до 17 апреля 2020 года. В качестве подтверждения своих намерений ОСОБА_3 предоставляю копию моего паспорта и доверенности от 31 августа 2011 года».

25 вересня 2017 року ОСОБА_9 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колмаковою Н.В., реєстр. №638, яким все своє майно, у тому числі належні йому 53/100 частки житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , він заповів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в рівних частках кожному.

53/100 частки цього житлового будинку належали ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину р.3-3012, виданого Другою Одеською державною нотаріальною конторою 20.07.2006 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 30.07.2018 року.

19 вересня 2018 року на замовлення ОСОБА_5 складено звіт про незалежну оцінку вартості 53/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за висновками якого вартість об`єкту оцінки складає 952 546 грн. або 33 837 доларів США.

05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Щукіною Л.С. спадкоємцям ОСОБА_9 за заповітом – ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Вони отримали по 53/360 часток кожному у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарчими спорудами, розташованій в АДРЕСА_1 .

В той же день, 05 лютого 2019 року ОСОБА_5 в порядку ст.1241 ЦК України отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. У спадщину нею отримано 53/600 часток вказаного житлового будинку з господарчими спорудами.

За результатами огляду копії спадкової справи (т.1, а.с.120-203), вбачається, що кредиторських вимог до спадкоємців ОСОБА_9 через нотаріуса не пред`явлено. Указані обставини сторонами справи не заперечуються.

На час розгляду справи доказів повернення боргу за договором позики, оформленому у вигляді розписки від 17 квітня 2016 року, сторонами не надано.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд також бере до уваги, що відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року у справі №495/5081/20 залишено без змін рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в частині стягнення боргу за договором позики від 17.04.2016р. у сумі 70 000 доларів США з ОСОБА_5 (на підставі ст.1049 ЦК України).

За принципом диспозитивності, визначеним у ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування Велика Палата Верховного Суду зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц).

Предметом спору у даній справі є солідарне стягнення зі спадкоємців боргу спадкодавця за договором позики (розписки) від 17 квітня 2016 року.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ча.ч.1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми ст.1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Згідно зі ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Як вбачається зі спадкової справи № 8/2018: ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 53/600 часток житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Т. 1, а.с. 194); ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 53/360 часток житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Т.1, а.с. 196); ОСОБА_8 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 53/360 часток житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Т.1, а.с. 199); ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину заповітом на 53/360 часток житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , 05 лютого 2019 року, (Т. 1, а.с. 201). Оцінка спадкового майна під час видачівказаних свідоцтв не проводилась.

Таким чином, у відповідачів відсутній солідарний обов`язок щодо сплати боргу спадкодавця.

Разом з тим, положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором положень ст.1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Частинами 1-3 ст.1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Частина 4 ст.1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті.

Отже, сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі №522/407/15-ц, Постанови Верховного Суду від 22.04.2020 р. у справі №562/2627/18, від 27.08.2020 р. у справі №757/3276/18-ц, від 27.07.2022 р. у справі №274/7378/20).

Частини 2-3 ст.1281 ЦК застосовуються в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 р. №2478-VIII, введеного в дію 04.05.2019 р., згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, за яким цей Закон застосовується до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України (Постанова Верховного Суду від 25.12.2024 р. у справі №704/102/22).

У Постанові Великої Палати Верховного Суд від 09.10.2024р. у справі №638/1046/14-ц наголошено, що під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.

Також Велика Палата Верховного Суду у справі №638/1046/14-ц зазначила, що кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи). Вибір конкретного способу пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. Водночас кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта цієї статті). Зі спливом строків, визначених статтею 1281 ЦК України, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредитор позбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Окремо слід зазначити, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Також однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Категорія «добросовісність» є основоположною в розмежуванні належного здійснення цивільних процесуальних прав і зловживання такими правами. Добросовісність слід розглядати як властивість, що передбачає використання цивільних процесуальних прав виключно за їх призначенням та є однією з умов виконання завдань цивільного судочинства, оскільки вона є регулятором суспільних відносин.

Крім того, питання добросовісності поведінки особи слід комплексно оцінювати у контексті так званого «процесуального естопелю», під яким розуміють неможливість суперечливої поведінки сторін у цивільному судочинстві, яка надасть переваги одній стороні над іншою, порушивши при цьому основні засади та завдання цивільного судочинства.

При дослідженні обставини пред`явлення кредитором спадкодавця вимоги до спадкоємців боржника ( ОСОБА_9 ) у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України суд виходить з наступного.

Позивачем у справі стверджується, що йому стало відомо про смерть позичальника ( ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та отримання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину (свідоцтва отримані 05.02.2019 р.) з розмови з ОСОБА_5 після спливу строку повернення суми позики (квітень 2020 року). Належних та допустимих доказів наведеного позивачем не надано.

При цьому представник позивача зазначав, що одразу після передачі коштів, стосунки позивача з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 значно погіршились, тому ОСОБА_3 до збігу строку повернення грошей до останніх не звертався, однак, доказів неможливості такого звернення безпосередньо до ОСОБА_9 суду надано не було.

Також позивачем стверджується, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника та ним дотримано строк, встановлений ч.2 ст.1281 ЦУ України; позивач звернувся за захистом своїх прав до суду у серпні 2020 року.

Суд зауважує, що позивач фактично проживає у сусідньому з боржником у будинку АДРЕСА_2 навпроти будинку АДРЕСА_1 , належному боржнику. Це не спростовується позивачем та підтверджується скрін-шотом супутникової карти та фото-фіксацією приватних домоволодінь. Провулок Якірний – це приватна забудова та мешканці такої приватної забудови об`єктивно мають можливості для комунікацій та отримання інформації щодо події у сусідів.

При цьому доказів відсутності позивача за адресою постійного проживання, як то тривалих відряджень, перебування у лікарні, виїзду за кордон тощо суду надано не було.

Враховуючи засади розумності та добросовісності учасників правовідносин, а також значну суму позики (70 000 доларів США) суд зазначає, що обачливий позичальник повинен цікавитись подіями у житті боржника, які можуть впливати на повернення боргу, тим більше, що боржник та його дружина ( ОСОБА_5 ) є сусідами позичальника, а розмір боргу за позикою апріорі передбачає певний рівень комунікації між позичальником та боржником.

Крім цього, обачливий позичальник повинен цікавитись майном, яке йому за умовами договору позики (розписки) від 17 квітня 2016 року «надано у заставу», зокрема складом майна, реєстрацією права власності на майно в Державному реєстрі речових прав та реєстрацією його обтяжень, складом власників майна тощо.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Проте, представником позивача адвокатом Верховець К.С. інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну складу власників 53/100 частки житлового будинку з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку із отриманням спадщини спадкоємцями боржника отримана лише 25.08.2020 р. та додана до заяви про забезпечення позову від 26.08.2020 р., поданої разом із позовною заявою (т.1, а.с.16). Це доводить, що позикодавець з 17.04.2016 р. мав фактичну можливість отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким була «забезпечена» позика.

Суд звертає увагу на те, що позикодавець не надав доказів, що після спливу строку повернення суми позики (у квітні 2020 року) звертався з вимогою про повернення боргу до ОСОБА_5 , а лише бездоказово стверджує про неодноразові звернення та розмови з нею.

Це свідчить про те, що позивач був обізнаний про смерть ОСОБА_9 , інакше він би звертався щодо повернення боргу безпосередньо до ОСОБА_9 , а не до ОСОБА_5 , враховуючи, що строк дії довіреності ОСОБА_5 , (копія якої додавалась до розписки від 17.04.2016р.), закінчився ще 31.08.2016 року.

Належних доказів необізнаності про смерть ОСОБА_9 , а також доказів фактичного часу, коли він дізнався про його смерть, позивачем не надано.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_5 боргу за договором позики від 17.04.2016 р. у сумі 70 000 доларів США набрало законної сили 19.04.2023 року, проте на даний час, позивач в поряду ст.431 ЦПК України, з урахуванням положень п.15.15 розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, із відповідною заявою про видачу виконавчого листа до суду не звертався, стягувати борг у примусовому порядку наміру не має.

Наведеним у сукупності спростовується твердження позивача про його обізнаність про смерть боржника лише після спливу строку повернення суми позики (квітня 2020 року).

З урахуванням положень ст.1281 ЦК України та позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у справі №638/1046/14-ц щодо способу пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника, суд зазначає, що позивачем вимоги зі сплати боргу за договором позики (розписки) від 17.04.2016 р. ані безпосередньо до спадкоємців ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в тому числі після отримання ними 05.02.2019 р. свідоцтв про право на спадщину, ані через нотаріуса за місцем відкриття спадщини не пред`явлено.

Такі вимоги не пред`явлено позивачем до спадкоємців ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України і це безумовно означає втрату позивачем права на пред`явлення вимог до цих спадкоємців.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року у цій справі залишено без змін рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в частині стягнення боргу за договором позики від 17.04.2016р. у сумі 70 000 доларів США з ОСОБА_5 (на підставі ст.1049 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що представником позивача позов підтримувавсяв первісній редакції у повному обсязі, ухвалення рішення щодо стягнення боргу з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 – правонаступниці ОСОБА_5 , призведе до подвійного стягнення.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом приймається, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).

Європейський суд справ людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення боргу задоволенню не підлягають.

Стосовно судових витрат суд зазначає, що згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПУ України інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2022 р. судові витрати в сумі 5 586грн. стягнуті з ОСОБА_5 та позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення боргу з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволенню не підлягають, судові витрати з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не стягуються.

Стосовно заходів забезпечення позову суд зазначає, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2020 року у справі заборонено відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарчими спорудами АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин 7 та 9 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Позов ОСОБА_3 рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року в частині стягнення боргу з ОСОБА_5 задоволено та рішення набрало законної сили 19 квітня 2023 року (постанова Одеського апеляційного суду у справі від 19.04.2023 р.) та дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили в частині стягнення боргу з ОСОБА_5 сплинуло. Позов ОСОБА_3 в частині стягнення боргу з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволенню не підлягає. Отже, заходи забезпечення позову з цих підстав підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 598, 1046, 1047, 1049, 1216, 1218, 1220, 1270, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, –

ВИРИШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 – правонаступниці ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики, – відмовити.

У разі набрання рішенням законної сили, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2020 року у справі №495/5081/20, провадження №2-з/495/97/2020, а саме: скасувати заборону відчуження нерухомого майна – житлового будинку з господарчими спорудами АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко