Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №946/4034/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/4034/26

Провадження № 1-кп/946/430/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________________________________

ВИРОК

Іменем України

23 червня 2026 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162150001374, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Утконосівка Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, студента 3 курсу ВСП Дунайський фаховий коледж НУ «ОМА», не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК),

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_6 .

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки про виклик до суду в електронній формі через SMS-повідомлення. Крім того, потерпілий ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою, в якій просив розглянути справу за його відсутності, оскільки він проходить військову службу у м. Одеса. Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про можливість за відсутності потерпілого з`ясувати обставини, що мають значення для судового розгляду, відповідно до ст.325 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), дійшов висновку про проведення судового розгляду без його участі. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 327 КПК, неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1.21.10.2025 біля 21:00 год. водій ОСОБА_3 , не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , і, рухаючись по автодорозі М-15 «Одеса – Рені» з боку м. Ізмаїл Одеської області в напрямку м.Одеса, в порушення вимог п. 1.5, підп.. «а» 2.1, підп. «б» п. 2.3, п. 10.1, підп.. «в» п. 14.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР), внаслідок кримінальної протиправної самовпевненості, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розрахував на їх відвернення, на 208 км + 600 м автодороги М-15 «Одеса – Рені», поблизу с. Кам`янка Ізмаїльського району Одеської області, поза межами населеного пункту, не був уважним, не врахував дорожню обстановку, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля і виїхав на смугу зустрічного руху, рухаючись по якій став виконувати маневр обгону вантажного великогабаритного автопоїзду, під час чого не вжив належних і своєчасних заходів до завершення маневру обгону і до повернення автомобіля, яким він керував, на праву смугу проїзної частини, а продовжив рух по смузі зустрічного руху, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «MITSUBISHI» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , який здійснював рух у зустрічному напрямку по своїй смузі руху.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки у формі забою м`яких тканин грудей, переломів правих 5-го і 7-го ребер та лівого 6-го ребра, травми лівого колінного суглобу у формі відкритого імпресійного перелому лівого колінного суглобу, які при звичайному перебігу спричиняють розлад здоров`я строком понад три тижні (більш ніж 21 день) та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

2.Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Стаття (частина статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

3.Кримінальний кодекс України

«Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, –

карається штрафом від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.»

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

4.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

5.Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення та щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, допущені ним порушення ПДР та їх наслідки. Так обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 21.10.2025 його батько попросив його заправити його автомобіль «ВАЗ» д/н НОМЕР_1 , але на автозаправній станції в с.Утконосівка він не зміг цього зробити, тому поїхав у с-ще Катлабуг (Суворове), у зв`язку з чим виїхав за трасу М-15, де близько о 21:00 год. під час здійснення ним маневру обгону великогабаритного транспорту, здійснив зіткнення з іншим автомобілем, що рухався йому назустріч, від чого він втратив свідомість та прийшов у себе вже в лікарні. У нього не було посвідчення водія, на даний час він лише навчається, проходить теоретичний та практичний курси з метою отримати право керування транспортними засобами. Але він мав достатні навички керування автомобілем, оскільки його навчав батько по ґрунтовим сільським дорогам. У той раз, коли сталася ДТП, він вперше виїхав на трасу. Внаслідок ДТП обидва автомобілі зазнали значних технічних пошкоджень: автомобіль його батька, яким він керував, ремонту не підлягає, а автомобіль, яким керував потерпілий, наскільки йому відомо, також ремонту не підлягає. Він відшкодував потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 10 000 грн на лікування та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн, відповідно до вимог потерпілого. Обвинувачений також заначив, що на даний час він ще навчається у Дунайському фаховому коледжі НУ «ОМА», закінчення цього навчання передбачається влітку 2027 року, тому просив суд призначити йому покарання у виді штрафу, але нижче від мінімальної межі, передбаченої санкцією: він має намір влаштуватися влітку на роботу для того, щоб заробити кошти на сплату штрафу.

6.Згідно з п. 1.5. ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків

7.Згідно з п/п. «б» п. 2.3. ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

8.Відповідно ж до п. 10.1. ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

9.А згідно ж з п/п. «в» п. 14.2. ПДР перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

10.Таким чином, досліджені обставини провадження дозволяють суду дійти висновку про те, що ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом, діючи з необережності у формі кримінальної протиправної самовпевненості, порушив п. 1.5., п/п. «б» п. 2.3., п. 10.1., п/п. «в» п. 14.2. ПДР, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, та ці суспільно небезпечні наслідки у виді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому перебувають у прямому причинно-наслідкову зв`язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_3 ПДР. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

11.До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданого збитку, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 добровільно відшкодував шкоду на лікування та моральну шкоду потерпілому ОСОБА_6 , що вбачається з відповідної розписки останнього, а також про це пояснив сам потерпілий під час підготовчого судового засідання. Тоді ж потерпілий також пояснив, що шкода на відновлення автомобіля, яким він керував, не відшкодована.

12.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст.92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

Мотиви призначення покарання

13.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

14.Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

15.Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

16.Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

17.Як обставина, що має враховуватися судом при призначенні покарання, ступінь тяжкості кримінального правопорушення є оціночною ознакою, яка визначає межі судової дискреції.

18.Суд враховує, що хоча обвинувачений ОСОБА_3 вчинив необережне кримінальне правопорушення, але внаслідок нього були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості одній особі.

19.Щодо особи винного, то ОСОБА_3 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, навчається на 3 курсі Відокремленого структурного підрозділу Дунайського фахового коледжу Національного університету «Одеська морська академія» з 01.09.2024 за кошти фізичних, юридичних осіб, стипендію не отримує, термін закінчення навчального закладу передбачається 30.06.2027, на обліку у лікарня-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, що вбачається з відповідних характеристик та довідок.

20.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якій ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як низькі. Органом пробації зроблений висновок про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.

21.З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , того, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, добровільно частково відшкодував завданий збиток, його майнового стану, а саме того, що у нього відсутні власні джерела доходів, у зв`язку з навчанням, низьких ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а також того, що у обвинуваченого відсутні обставини, які обтяжують покарання, суд у відповідності до вимог КК та передбачених ним санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе з призначенням йому основного покарання у виді обмеження волі в нижніх межах санкції ч. 1 ст.286 КК з призначенням обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у середніх межах санкції, та зі звільненням його на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням з покладанням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК. Суд дійшов висновку, що призначення такого основного покарання зі звільненням від його відбування та додаткового покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке основне покарання зі звільненням від його відбування та таке додаткове покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. При цьому, з урахуванням майнового стану обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме того, що у нього відсутні власні джерела доходів, у зв`язку з навчанням, суд не вбачає підстав для призначення йому покарання у виді штрафу, у тому числі із застосуванням положень ст. 69 КК.

22.Суд також звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій обвинуваченого ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом під час вчинення злочину за цим вироком, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, у зв`язку з чим вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. З урахуванням конкретних наслідків у цьому провадженні, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у середніх розмірах санкції ч. 1 ст. 286 КК, що в цьому випадку є необхідним з метою попередження спричинення самим обвинуваченим ОСОБА_3 шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення ним правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими особами, в цілому, та іншими водіями, зокрема.

23.При цьому судом враховані висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень суду щодо визначення виду та міри покарання (постанови Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №337/3654/16-к, від 28.05.2020 у справі №753/13972/17 та від 06.08.2020 у справі №759/13520/18), а також висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо можливості призначення особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами (постанова від 04.09.2023 у справі №702/301/20).

24.Також, враховуючи дані досудової доповіді та обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що виправленню ОСОБА_3 сприятиме додатково покладені обов`язки, передбачені п.п. 2, 4 ч. 3 ст.76 КК, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

25.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, запобіжні заходи відносно нього не застосовувалися.

26.У силу ч. 2 ст. 124 КПК з обвинуваченого ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/116-25/27069-ІТ від 19.12.2025 та №СЕ-19/116-25/27062-ІТ від 20.12.2025 у сумі по 5 348,40 грн кожна, судової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/116-25/27071-ІТ від 08.01.2026 у сумі 17 828 грн та судової авто технічної експертизи №504-34-26 від 21.04.2026 у сумі 9 160,20 грн, а всього у загального розмірі 37 685 грн.

27.Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст. 174, ч. 9 ст. 100 КПК.

Керуючись ст. ст. 369 – 371, 373 – 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд –

ухвалив:

1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

2.У відповідності до ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в один рік не вчинить систематично (три та більше) правопорушень, що потягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

3.В силу ст. 76 КК покласти на ОСОБА_3 обов`язки, що передбачені ч. 1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК, а саме:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання;

– не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

– виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

4.Згідно з ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 23 червня 2026 року, а згідно з ч. 3 ст. 55 КК, строк додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обчислювати з моменту набрання законної сили вироком.

5.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у загальній сумі 37 685 (тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень.

6.З набранням вироком законної сили скасувати у повному обсязі накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.10.2025 арешт, та:

– автомобіль «MITSUBISHI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , – повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

– автомобіль «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , – вважати повернутим обвинуваченому ОСОБА_3 , поновивши право розпорядження цим майном.

7.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.

9.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

10.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

11.Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020, з якими можна ознайомитись на сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за посиланням: https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1