Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №569/6209/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/6209/25

Провадження № 22-ц/4815/945/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий-суддя – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання – Хлуд І.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не

заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору – Служба у справах дітей Виконавчого комітету

Рівненської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Шевчуком Віктором Сергійовичем на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2026 року (ухвалене у складі судді Тимощука О.Я., повний текст рішення виготовлено 19 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав, –

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року ОСОБА_1 , через представника – адвоката Шевчука В.С., звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтовувала тим, що вона – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 її дочка – ОСОБА_4 померла.

Вказує, що 08 квітня 2023 року між її дочкою та відповідачем – ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є спільна неповнолітня дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на даний час проживає разом із нею – її бабусею.

Зазначає, що батько дитини – ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, оскільки він, починаючи із народження дитини з серпня 2023 року і по цей день жодного разу не виявив бажання піклуватися про доньку, жодного разу не потурбувався про стан її здоров`я, жодного разу не привітав її з днем народження, не проявляв будь-яких дій, які б свідчили про його зацікавленість у піклуванні та вихованні дитини.

Після, смерті дочки – ОСОБА_4 відповідач жодного разу не бачився із дитиною та не проявляв будь-яких намірів на вчинення таких дій. Зазначає, що відповідач неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності за зловживання алкогольними напоями та наркотичними речовинами.

Вказує, що у неї наявні всі необхідні умови проживання для дитини, а саме на праві власності зареєстрований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. У зв`язку з чим, у неї виникла необхідність звернутися з даним позовом до суду, оскільки наразі вона самостійно виконує всі батьківські обов`язки, займається вихованням та утриманням онуки. Таким чином, вона вважає, що оскільки відповідач не приймає участі у вихованні своєї дитини, не цікавиться її особистим життям та здоров`ям та не бачить її, то це свідчить про його байдужість до своєї доньки, а також не виконання ним батьківських обов`язків продовж понад двох років, а тому, на її думку, є підставою для позбавлення батьківських прав.

Просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки це є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склалися, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, оскільки позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки не буде відповідати меті такого заходу, а саме захисту якнайкращих інтересів дитини.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , через представника – адвоката Шевчука В.С. оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що батько дитини ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, оскільки він, починаючи із народження дитини з серпня 2023 року і по цей день жодного разу не виявив бажання піклуватися про доньку, жодного разу не потурбувався про стан її здоров`я, жодного разу не привітав її з днем народження, не проявляв будь-яких дій, які б свідчили б його зацікавленість у піклуванні та вихованні дитини. Після, смерті ОСОБА_4 жодного разу не бачився із дитиною та не проявляв будь-яких намірів на вчинення таких дій, з чого слідує, що він не приймає жодної участі у вихованні дитини, дані твердження можуть підтвердитись як свідками: близькими родичами, сусідами.

Відповідач не здійснює ніякої підтримки у вихованні та у особистому житті дитини, не проявляє інтересу щодо стану її здоров`я, між ними відсутні батьківські відносини, на даний момент, донька навіть не знає свого батька.

При цьому, позивач також повідомляє, що батько малолітньої ОСОБА_5 веде аморальний спосіб життя, а саме: вживає алкогольні напої, наркотичні речовини, займається також не законним зберіганням та збутом наркотичних речовин.

ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності за зловживання алкогольними напоями та наркотичними речовинами, останній раз згідно вироку Рівненського районного суду Рівненської області від 17.10.2024 року по справі №570/893/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ч. 2 ст.311, ч. 1 ст. 313 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.

Відповідачем було вчинено ряд інших кримінальних/адміністративних правопорушень, серед яких: керування транспортним засобом у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння за ч. 1 ст.130 КУпАП, викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення за ч. 2 ст. 185 КК України, що підтверджується витягом із сайту судова влада, копіями рішень із Єдиного державного реєстру судових рішень.

У позивача виникла необхідність звернутися з даним позовом, оскільки наразі, вона самостійно виконує всі батьківські обов`язки, займається вихованням та утриманням онуки. На даний час, позивач для малолітньої ОСОБА_5 є найближчою людиною, оскільки її батько ОСОБА_2 не здійснює будь-якого догляду за дитиною, не займається її вихованням та утриманням, тривалий час не проживає та не спілкується зі своєю дитиною, а також, з огляду на його аморальний спосіб життя, може негативно вплинути на подальший стан та розвиток дитини.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвали нове про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

08 квітня 2023 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 було зареєстровано шлюб у Рівненському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 478, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.04.2023 року.

Під час перебування у шлюбі у сторін народилася донька – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 31.08.2023 року.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим Серницькою сільською радою Зарічненського району Рівненської області 03.12.1985 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданим Рівненським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 22.01.2024 року (а.с. 9).

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2024 року, після його апеляційного перегляду Рівненським апеляційним судом від 25 лютого 2025 року, ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК на 2 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 309 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 311 КК на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 311 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 313 КК на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки (а.с. 32-37).

Відповідно до наказу Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради № 197-осн. від 24.10.2024 року про тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в сім`ю ОСОБА_1 прийнято рішення тимчасово влаштувати з 24.10.2024 року терміном на 6 місяців в сім`ю ОСОБА_1 , яка проживає у АДРЕСА_1 малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 17).

04 березня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Служби у справах дітей із заявою про повернення малолітньої доньки на проживання в його сім`ю.

Заява ОСОБА_2 про повернення дитини на проживання до батька розглядалася на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 20 березня 2025 року. Комісія, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, прийняла рішення про недоцільність повернення доньки ОСОБА_6 на проживання в сім`ю батька у зв`язку з відсутністю у нього офіційного працевлаштування. Тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_5 в сім`ю баби ОСОБА_1 було продовжено.

28 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його наявністю достатніх підстав для позбавлення батька ОСОБА_5 – ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки, а саме: ухилення ним від виконання батьківських обов`язків щодо доньки, наявністю фактів притягнення його до кримінальної та адміністративної відповідальності за злочини пов`язані з незаконним збутом та зберіганням наркотичних речовин.

У свою чергу ОСОБА_1 покликається на належне виконання нею обов`язків опікуна ОСОБА_5 , на підтвердження чого, зокрема, долучає до позовної заяви копії довідок про супровід дитини до сімейного лікаря, а також під час її перебування на лікуванні у відділенні внутрішніх захворювань КНП "Міська дитяча лікарня" Рівненської міської ради (а.с. 14-16).

Згідно довідки виданої КН "Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення" POP № 80 від 24.03.2025 року та довідки виданої КНП "ЦПМСД "Центральний" РМР від 24.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 за медичною допомогою до психіатра та нарколога не зверталася та повністю здорова.

Відповідач ОСОБА_2 проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 заперечував та вказував, що хоче брати участь у житті доньки, її вихованні та дозвіллі, турбуватися про стан її здоров`я. Пояснював, що живе поруч позивачки та постійно просить її про зустріч з донькою, на що отримує відмову.

Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12.12.2025 року "Про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 " визнано за недоцільне позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_5 (а.с. 151-153).

У вищевказаному висновку встановлено, що ОСОБА_2 врахував рекомендацію комісії з питань захисту прав дитини. Він офіційно з 31 березня 2025 року працевлаштувався водієм транспортних засобів в ТОВ "Група Про".

Ухвалою Рівненського апеляційного суду Рівненської області від 14 травня 2026 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Шевчука В.С. про витребування доказів: витребувано від Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради повторний висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав Відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) стосовно його доньки ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), із урахуванням наявних на час розгляду справи апеляційним судом обставин.

Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08.06.2026 року № 08-01-1055/26 визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У висновку зазначено, що 14 березня 2026 року в рамках кримінального провадження № 42025180000000061 від 30 жовтня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 307, ч. 1,2 ст. 311, ст. 317 КК України, підозрюваним у вчиненні яких є ОСОБА_2 , Рівненським міським судом було винесено ухвалу про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 11 травня 2025 року. Ухвалою Рівненського міського суду від 08 травня 2026 року продовжено строк утримання ОСОБА_2 під вартою в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" до 06 липня 2026 року без визначення розміру застави.

Малолітній ОСОБА_5 , у зв`язку зі смертю матері та перебуванням батька під вартою, розпорядженням Рівненського міського голови від 31 березня 2026 року № 473-ОПД надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Дівчинка перебуває на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради. Опікуном дитини, відповідно до розпорядження Рівненського міського голови від 15 квітня 2026 року № 529-ОПД є бабуся ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали справи та взявши до уваги те, що ОСОБА_2 на шлях виправлення не став, вчинив повторні кримінальні правопорушення під час дії іспитового строку, комісія прийняла рішення рекомендувати органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради надати до Рівненського апеляційного суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_5 .

Апеляційний суд, оцінюючи вищезазначені висновки органу опіки та піклування, у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, згідно вимог ст. 89 ЦПК України, зазначає наступне.

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав, позивачка покликалася на положення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) згідно якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків. Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У справі "Савіни проти України" (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 (справа №753/2025/19) дійшов наступного висновку: "Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини".

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Оцінюючі особу відповідача та його поведінку, в контексті практики ЄСПЛ з вирішення аналогічних спорів, апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б вказували на наявність з боку батька загрози для дитини, її здоров`я чи психічного розвитку, що могло б бути достатньою підставою для розірвання сімейних зв`язків дитини із ним.

Сам факт перебування відповідача в місцях позбавлення волі не є безумовною підставою для його позбавлення батьківських прав, якщо це не супроводжується зловживанням правами або вчиненням злочинів щодо дитини. Суд обов`язково оцінює, чи є така особа недобросовісним батьком, чи просто опинилася в складних обставинах, згідно з принципом врахування найкращих інтересів дитини.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 заперечував проти позбавлення його батьківських прав, звертався до Служби у справах дітей із заявою про повернення малолітньої доньки на проживання в його сім`ю та бажав реалізовувати його батьківські обов`язки щодо виховання дитини.

Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно сина.

Разом з тим, поведінка ОСОБА_2 , під час судового розгляду справи про позбавлення його батьківських прав, яка полягала у вчиненні ним нових кримінальних правопорушень, пов`язаних з виготовленням, вживанням та обігом наркотичних засобів, не сумісна з належним виконанням батьківських обов`язків щодо виховання та піклування про малолітню дитину. Вказані дії ОСОБА_2 прямо суперечать декларованому ним бажанню брати участь у житті дитини.

Встановлені судами обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виконання своїх обов`язків щодо доньки – ОСОБА_5 , зокрема необхідність припинення вчинення ним протиправної поведінки та необхідність стати на шлях виправлення для належної участі у житті дитини.

Залишення ОСОБА_2 вказаного попередження без уваги, продовження ним протиправної поведінки та злочинного шляху, може бути в майбутньому підставою для прийняття судом рішення про позбавлення його батьківських прав.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити шляхом доповнення її резолютивної частини попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Шевчуком Віктором Сергійовичем задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2026 року змінити шляхом доповнення його резолютивної частини абзацом такого змісту:

"Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ".

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О.