Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №161/9107/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/9107/26 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.

Провадження № 22-ц/802/864/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С. І.,

суддів - Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, боржник - ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026 ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, боржник - ОСОБА_2 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2026 року у видачі судового наказу відмовлено, роз`яснено заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому законом, після усунення її недоліків, а також для звернення до суду в порядку позовного провадження.

Ухвала мотивована тим, що право ініціювати судовий розгляд справи про стягнення аліментів має той з батьків, разом з яким проживає дитина. На підтвердження цієї обставини заявник має надати належні, допустимі і достовірні докази. Заявник ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів того, що діти проживають з нею та перебувають на її утриманні. Згідно матеріалів заяви та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.05.2022 заявник та боржник проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій вказує, що вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав. З ухвали суду першої інстанції встановлено, що 05.05.2026 від представника боржника надійшли заперечення на заяву, де він вказує на наявність між сторонами спору про право, що унеможливлює вирішення спору в порядку наказного провадження. Встановлена процедура видачі судового наказу виключає процесуальну можливість боржника заперечити проти заявленої вимоги, навести свої доводи та представити відповідні докази. Визначеним законом способом захисту прав боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про скасування наказу. Вважає, що обставина проживання заявника та боржника за однією адресою не потребує доведення факту проживання дітей разом із заявником. Просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2026 року про відмову у видачі судового наказу та постановити нову ухвалу, якою заяву про видачу судового наказу задовольнити.

Боржник ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 27.04.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а матеріалах справи є докази того, що заявник ОСОБА_1 також проживає у вказаній квартирі. Факт тривалого фактичного проживання ОСОБА_2 разом з дітьми стверджується також і характеристикою голови ОСББ, котра наявна в матеріалах справи. ОСОБА_2 оплачує повністю комунальні послуги у квартирі за проживання з дітьми та проживання заявника ОСОБА_1 , несе витрати на утримання помешкання, де проживають діти, витрати на матеріальне забезпечення дітей, харчування, тощо. Систематично купує та привозить продукти, в тому числі домашні з села від своєї матері, оплачує вартість занять сина в спортивній залі “Плаза”, дає кишенькові гроші. З огляду на те, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, інвалідом за наслідками війни, він наділений рядом пільг, в тому числі й щодо сплати комунальних послуг, котрі використовуються в тому числі і в інтересах дітей. Просить відмовити ОСОБА_1 . В задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали про відмову у видачі судового наказу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надала суду жодного доказу, який би підтвердив факт проживання дітей із нею та перебування їх на утриманні заявника.

Із поданої заяви про видачу судового наказу не встановлено виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою подано заяву про видачу судового наказу (п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України).

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, боржник - ОСОБА_2 .

При цьому в заяві зазначено, що сторони - і боржник, і заявник проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка наявна в матеріалах справи.

Згідно ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У поданому до Луцького міськрайонного суду Волинської області запереченні ОСОБА_2 зазначає, що діти, на утримання яких заявник ОСОБА_1 стягує аліменти, проживають з обома батьками, в тому числі і з ним, і він здійснює їх забезпечення та утримання на рівні з матір`ю.

Отже суд першої інстанції правильно виходив з того, що до суду за судовим наказом для стягнення аліментів може звертатися той з батьків, з ким проживає дитина.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заява про видачу судового наказу регулюється ст. 160-173 ЦПК України, ніяким чином не спростувавши мотиви суду, не надавши доказів, що діти, на утримання яких заявник просить стягнути аліменти, проживають саме з нею і знаходяться на її утриманні.

Таких доказів заява подана ОСОБА_1 не містить.

Відповідно до ст. 170 ЦПК України боржник не має права подати заяву про скасування судового наказу про стягнення аліментів.

За таких обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що ухвала суду про відмову у видачі судового наказу постановлена без порушень норм процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, видача судового за вказаних обставин цієї справи може породити ряд інших спорів. Заявник не позбавлений можливості звернутися до суду повторно із наданням усіх необхідних документів для видачі судового наказу або у позовному провадженні.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 23 червня 2026 року.

Головуючий

Судді