Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №757/21066/26-п — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21066/26-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року суддя Печерського районного суду м.Києва Юшков М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2026 року о 23:30 у місті Києві, вул.Лаврська, в районі буд.4А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я. Результат позитивний - 0,22%, висновок №000838, чим порушив п.2.9(а) Правил дорожнього руху України.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав письмові пояснення з приводу обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначив, що алкоголь того дня не вживав. 21.03.2026 у вечірній час він вийшов з дому щоб перепаркувати свій автомобіль ближче до під`їзду. Після того як припаркував транспортний засіб, підійшли працівники поліції та попросили надати документи для перевірки. Один із поліцейських повідомив його про необхідність надати посвідчення водія, цю вимогу він виконав та передав водійське посвідчення і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для перевірки. Поліцейський перевірив подані документи та повернув. Акцентував увагу на тому, що того дня та напередодні алкогольні напої не вживав, однак один з працівників поліції попросив його дихнути в його бік. Він виконав вимогу працівника поліції, після чого поліцейський запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер». Від проходження огляду на місці події відмовився, оскільки не міг довіряти приладу, який дістав поліцейський зі свого автомобілю, тому був вимушений проїхати до лікарні. У лікарні спочатку пройшов первинний огляд, після чого лікар дістала технічний прилад, повідомила порядок проведення огляду. Після першого тестування прилад показав результат 0,32%. Через двадцять хвилин було проведено повторний огляд, після якого прилад видав результат 0,0%. Після тестування лікар повідомила, що для завершення огляду необхідно здати біологічну речовину. Він погодився та здав необхідний біологічний матеріал.

У судовому засідання адвокат Дмитренко О.О. надала клопотання щодо закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Обгартовуючи клопотання зазначила, що у матеріалах справи відсутні докази перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння; працівниками поліції належним чином не встановлено ознаки алкогольного сп`яніння; поліцейськими безпідставно запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння; протокол складено не у передбачений законом строк; огляд ОСОБА_1 проводився приладом у якого перевищено інтервал проведення калібрування; не відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом; відеозапис наявний у матеріалах справи не може бути належним та допустимим доказом, оскільки з наявного відео неможливо встановити дотримання поліцейськими процедури оформлення адміністративного матеріалу; працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_1 права і обов`язки визначені у статті 268 КУпАП. Також акцентувала увагу на тому, що рівень етанолу в крові ОСОБА_1 перебував у межах встановлений законом, оскільки з урахуванням похибки при дослідженні методом газорідинної хроматографії складає 0,02 %. Звернувала увагу на те, що має відповідь КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» відповідно до якої лабораторні дослідження біологічного середовища на виявлення етанолу проводяться у відділі токсикологічних досліджень методом газорідинної хроматографії з використанням Хроматографа газового Agilent відповідно до Методики виконання вимірювань масової частку етанолу в крові і сечі методом газорідинної хроматографії і статистичного парофазного пробоотборника, тому виявлений рівень етанолу в організмі ОСОБА_1 перебував в межах допустимої норми (з урахуванням похибки), а відтак висновок щодо результатів медичного огляду підзахисного не є доказом перебування його в стані алкогольного сп`яніння. Також вказала, що відповідно до пункту 11.10 Методики за результат виміру масової частки етанолу крові і сечі приймають середнє значення, результат виміру округляють до трьох значущих цифр. З урахуванням наведених обставин, на стійке переконання сторони захисту існує достатньо підстав для закриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2026щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, якою передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№630713від 03.04.2026 (а.с.1);

- висновком №000838 (а.с.4);

- рапортом інспектора поліції (а.с.6-7);

- постаново серії ЕНА №334329 (а.с.6)

- CD з відеозаписом, на якому зафіксовані події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме як ОСОБА_1 проходить у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я (а.с.10).

З переглянутого у судовому засіданні відеофайлу, наявного у матеріалах справи, вбачається, що автомобіль «Toyota Land Cruiser», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під`їжджає до будинку та зупиняться біля під`їзду. З автомобілю виходить особа, яка в подальшому представляється як ОСОБА_1 . Працівник поліції просить ОСОБА_1 надати водійське посвідчення та технічний паспорт на автомобіль. В ході спілкування з ОСОБА_1 поліцейський виявляє у водія одну з ознак алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, після чого пропонує пройти огляд на місці зупинки на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 від огляду на місці зупинки відмовляється, та виявляє бажання пройти огляд у лікарні. Прибувши до закладу ОСОБА_1 проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу та здає біологічну речовину.

Посилання сторони захисту на те, що працівниками поліції не було належним чином встановлено у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та відсутність підстав для пропонування проведення огляду, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до наявного у справі відеозапису, працівник поліції під час спілкування з ОСОБА_1 встановив у водія одну з ознак алкогольного сп`яніння, як запах алкоголю з порожнини роту, що в свою чергу і послугувало підставою для пропонуванню ОСОБА_1 пройти огляд.

Доводи захисника щодо складання протоколу поза межами визначеного законом строку (24 години), суд не приймає до уваги, оскільки зволікання у виготовленні протоколу обумовлено тривалим очікуванням працівниками поліції висновку медичного огляду щодо наявності алкоголю в організмі ОСОБА_1 .

Стосовно перевищення інтервалу калібрування газоаналізатору «Drager Alcotest 6820», суд зазначає наступне.

Інструкція з експлуатації газоаналізатора дійсно передбачає рекомендацію щодо калібрування кожні 6 місяців для забезпечення максимальної точності. Проте, сам по собі факт перевищення цього строку не є автоматичною підставою для закриття провадження у справі та визнання результатів проведеного огляду недійсними, оскільки ключовим фактором є працездатність приладу. Оскільки технічний засіб увімкнувся, пройшов внутрішнє самотестування («селф-тест») при запуску та зафіксував кількісний показник алкоголю, його відомості є належним доказом. Перевищення інтервалу технічного обслуговування є формальним недоліком.

Щодо тверджень захисника про те, що дії працівників поліції призвели до порушення права на захист ОСОБА_1 , передбачені ст.268 КУпАП , не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з відеозапису, наявного у матеріалах справи, ОСОБА_1 роз`яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я, а також повідомлено водія про наслідки відмови від проходження огляду. При цьому, ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не зазначав про необхідність отримання правової допомоги. Слід також заначити, що права, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені під час судового розгляду шляхом надання ОСОБА_1 можливості відстоювати свою позицію в суді.

Крім того, суддя звертає увагу, що відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, тоді як розгляд матеріалів за ст.130 КУпАП віднесено до компетенції суду (ст.221 КУпАП), де був присутній захисник, а не орган Національної поліції (ст.222 КУпАП). Враховуючи те, що розгляд справи поліцейськими не проводився, порушення права на захист судом не встановлено.

Наведені в клопотанні доводи адвоката про те, що долучений до протоколу відеозапис є неналежними доказам, є необґрунтованими, оскільки відеозапис є єдиним з доказів, який суд оцінює як окремо, так і в сукупності з іншими доказами. Та обставина, що відеозапис не містить процедуру складання адміністративного матеріалу, не спростовує того, що на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 у встановленому законом порядку проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Також не заслуговує на увагу версія сторони захисту в частині того, що виявлений рівень етанолу в крові ОСОБА_1 з урахуванням похибки перебував у межах, встановлених законом, з огляду на наступне.

Відповідно до листа КНП «Київська міська клінічна лікарня №10», лабораторні дослідження біологічного середовища на виявлення етанолу проводяться у відділі токсикологічних досліджень методом газорідинної хроматографії з використанням газового хроматографа Agilent. Дане дослідження здійснюється суворо відповідно до Методики виконання вимірювань масової частки етанолу в крові і сечі методом газорідинної хроматографії та статистичного парофазного пробовідбірника. Відповідно до пункту 11.10 Методики за результат виміру масової частки етанолу крові і сечі приймають середнє значення, результат виміру округляють до трьох значущих цифр.

Отже, враховуючи положення пункту 11.10 зазначеної Методики, за результат виміру масової частки етанолу в крові і сечі обов`язково приймають середнє значення, а сам результат виміру округляють до трьох значущих цифр. Це означає, що кінцевий результат огляду, зафіксований у висновку, вже враховує визначену похибку приладу та методу дослідження та є округлений до 0,22%. В іншому випадку, виходячи з вимог методики, в разі, якщо б прилад показав результат меньше ніж 0,22% та він би був округлений в меньшу сторону, та не склав би 0,22%. Оскільки цей результат отриманий фактично з урахуванням мінімальної похибки, яка складає 0,02 %, реальний показник етанолу в організмі ОСОБА_1 становив не меньше ніж 0,22%. З огляду на що, виявлений рівень алкоголю перевищував межі встановлені законом. Таким чином, враховуючи те, що методика вимагає округлення та виведення середнього значення, то підсумкова цифра у висновку вже є округленою в меньшу сторону (тобто на користь ОСОБА_1 ), а результат на приладі за таких обставин виходячи з округлення та фіксації приладом трьох значющіх цифор до округлення становив вочевід більш ніж 0,22%.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про невживання алкогольних напоїв та перебування у тверезому стані, слід зазначити, що вони повністю спростовуються висновком №000838, відповідно до якого в організмі ОСОБА_1 виявлено 0,22 ‰ алкоголю. Таким чином, така позиція ОСОБА_1 є очевидною спробою уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.

Отже, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши все між собою у сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в тому, що він 21.03.2026 дійсно керував автомобілем «Toyota Land Cruiser», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

З урахуванням викладеного, а також характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеню вини та інших вимог ст.33 КУпАП, а також безальтернативністі санкції ч.1 ст.130 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність накладення на винного адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки застосування саме такого стягнення буде достатнім для його виправлення і попередить нові правопорушення.

Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.40-1, 283-285, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, та позбавити права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: М.М.Юшков