Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №757/9620/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9620/26-ц

пр. 2-7346/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - суддіОстапчук Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 09.08.2024 ним було подано запит на отримання публічної інформації до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. На його переконання, відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», у звязку з чим він був змушений до суду для захисту свого права на доступ до інформації.

Позивач посилався на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі №340/7149/24 дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо порушення законодавства про доступ до публічної інформації були визнані протиправними.

На думку позивача, внаслідок зазначених дій йому було завдано моральної шкоди, яка проявилася у психологічному напруженні, переживаннях, почутті розчарування, необхідності витрачати додатковий час та зусилля на підготовку звернень, скарг та судових документів, у звязку з чим він просив стягнути з Держави України 50 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року року в справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10 березня 2026 року на адресу суду надійшов відзив від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому представник заперечив щодо задоволення позову вказавши на його необґрунтованість.

03 березня 2026 року від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої на його думку незаконним діями Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини . Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з позивачем і жодної шкоди позивачеві не завдало. Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.

Таким чином, стягнення шкоди через Казначейство є необґрунтованим і таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.

Посилаючись на викладене, представник Державної казначейської служби України просив про відмову у задоволенні позову.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суд установив, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі №340/7149/24 визнано протиправними дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо порушення законодавства про доступ до публічної інформації при розгляді запиту позивача та зобовязано відповідача повторно розглянути відповідний запит.

Вказане рішення набрало законної сили та є обовязковим для виконання.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, а одним із способів такого захисту є відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини такого органу.

Необхідною підставою для притягнення держави в особі органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК (див. постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 462/6940/24).

Суд погоджується з тим, що рішенням адміністративного суду встановлено факт протиправності дій Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Разом із тим зазначене рішення не містить висновків про завдання позивачу моральної шкоди та не звільняє його від обовязку доведення інших елементів цивільно-правової відповідальності у межах даної справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам по собі факт визнання дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень протиправними не є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.

Позивач повинен довести факт моральних страждань, їх характер, обсяг та причинний звязок між неправомірною поведінкою відповідача і негативними наслідками.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на психологічне напруження, переживання, розчарування, необхідність витрачати додатковий час на підготовку звернень, скарг та судових документів.

Однак такі доводи мають субєктивний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази - фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу бездіяльністю уповноважених осіб Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було завдано моральну шкоду, а також відсутні інші обставини, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи.

Крім того, судом враховано доводи позивача щодо необхідності звернення із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення адміністративного суду.

Разом із тим інститут судового контролю є передбаченим законом процесуальним механізмом забезпечення виконання судового рішення та складовою права особи на ефективний судовий захист.

Сам факт звернення особи із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди та не є безумовним доказом душевних страждань чи інших немайнових втрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивач реалізував передбачені законом способи захисту своїх прав, а рішення адміністративного суду було виконано відповідачем.

Як зазначено Верховним Судом, констатація судом факту неналежного виконання державним органом своїх обовязків та подальше поновлення порушеного права особи шляхом ухвалення відповідного судового рішення не є самостійною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, не доведено характер та обсяг таких страждань, а також відсутні докази існування безпосереднього причинного звязку між діями відповідача та негативними наслідками, на які посилається позивач.

Посилання позивача на переживання, розчарування та витрачання часу на захист своїх прав не можуть бути самостійною та достатньою підставою для стягнення грошової компенсації моральної шкоди за відсутності належного доказового підтвердження.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Ураховуючи наведене, слід дійти висновку про те, що позивач не довів, що внаслідок бездіяльності уповноважених осіб Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини йому завдано моральну шкоду, а також причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою слідчих прокуратури.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 55, 56 Конституції України, ст. ст.1-23, 48, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Остапчук