Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №756/2499/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/2499/26

Провадження № 2/756/4435/26

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судових засідань - Тагієва Р.Д.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лукашева З.В. звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтоввані тим, що 03.12.2007 позивач отримала Ордер № 001819 про право зайняття службового житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 , виданий на підставі Розпорядження Подільської районної державної адміністрації від 28.11.2007. 21.12.2007 позивач була зареєструвала у вищевказаній квартирі, що підтверджується довідкою № 568 від 18.02.2008, виданою ЖУ «Лівобережне» та печаткою, що міститься на сторінці № 13 паспорту громадянина України Позивача. Згодом вищевказану квартиру було виключено зі складу службових та 25.07.2008 позивача зареєстрували вдруге. 12.09.2009 сторони одружилися. За згодою позивача відповідач вселився у зазначену квартиру в якості члена сім`ї, а з 12.08.2011 зареєстрував своє місце проживання в зазначеній квартирі. Через декілька років у сторін народилися діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання яких також було зареєстровано за вищевказаною адресою. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.01.2018 у справі № 756/16124/17 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Заяву-згоду на розірвання шлюбу відповідач надавав 25.04.2017 в місті Рішон де-Ціон, Ізраїль, яка була засвідчена нотаріусом Оленою Незер та апостильована відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1961. Фактично наразі у квартирі проживає позивач разом з дітьми. Відповідач втратив право користування квартирою, оскільки він вже не є членом сім`ї позивача, виселився з квартири добровільно понад 11 років, не сплачує за комунальні послуги, не бере участі в утриманні житла, будь-яких особистих речей у квартирі немає. Враховуючи наведе, просить суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про час та дату судового засідання повідомлялась. При цьому, представник позивача подала до суду клопотання, у якому, серед іншого, підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити, розгляд справи провести за відсутності сторони позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. При цьому, у матеріалах справи наявний оригінал заяви відповідача від 27.04.2026, який апостильовано нотаріусом Ізраїлю Лємбе Сендер, у якій відповідач серед іншого, просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що на підставі Розпорядження Подільської районної державної адміністрації від 28.11.2007 №1882, ОСОБА_1 видано Ордер № 001819 від 03.12.2007 на право зайняття службового житлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач отримала право на вселення у зазначену квартиру.

Згідно з довідкою ЖУ «Лівобережне» № 568 від 18.02.2008 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з 21.12.2007 була зареєстрована позивач.

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а 25.07.2008 була знову зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

12.09.2009 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , був зареєстрований шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 661.

Згідно з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 12.08.2011 по теперішній час.

Як зазначає позивач, сторони мають спільних дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання яких також зареєстровано за вищевказаною адресою.

Заочним рішенням судді Оболонського районного суду міста Києва від 19.01.2018 по справі № 756/16124/17 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.09.2009 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 661, розірвано.

Отже, на цей час у зазначеній квартирі зареєстроване місце проживання позивача, відповідача та спільних дітей сторін.

Факт не проживання відповідача у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з 12.08.2011, підтверджується матеріалами справи та оригіналом заяви відповідача від 27.04.2026, яку апостильовано нотаріусом Ізраїлю Лємбе Сендер, у якій відповідач підтверджує, що не проживає з 2014 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 та не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.

Отже, установлено, що відповідач зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , однак протягом тривалого часу не користується квартирою, не проживає за місцем своєї реєстрації, не сплачує комунальні послуги, не бере участі в її утриманні, житлом не цікавиться.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ордер - це по суті є правоустановчим документом індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім`єю у жиле приміщення.

Згідно зі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано відповідно до діючого законодавства ордер.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.ст 71, 72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї жиле приміщення зберігається за ними протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Згідно з п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого і визнання права власності.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів, які б підтверджували, що відповідач цікавився чи цікавиться житловою площею, сплачував комунальні послуги та намагався вселитися у спірну квартиру, а також поважності причин його відсутності у житлі, суду не надано.

Суду також не надано доказів укладення сторонами угоди щодо певного порядку користування спірною квартирою та інших умов припинення права користування житлом.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 064,96 грн.

Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 18.06.2026.

Відомості про сторін:

1. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

2. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя М. М. Ткач