Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №755/5728/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5728/26

Провадження №: 3/755/2761/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2026 р. місто Київ

Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Вовк О.І., розглянувши справу про адміністративне провадження, яка надійшла з Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки село Фарбоване Бориспільського району Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №882173 від 09 квітня 2026 року, ОСОБА_1 09 квітня 2026 року, близько 14 години 00 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство економічного характеру стосовно колишньої свахи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не годувала, чим завдала шкоди психологічному та фізичному здоров`ю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, не визнала та пояснила, що за даною адресою не проживає постійно, іноді приїжджає за вказаною адресою та доглядає за своєю донькою, яка має 1 групу інвалідності і не може себе обслуговувати. При цьому, донька проживає у квартирі зі своєю свекрухою ОСОБА_2 , яка на даний час також не може себе обслуговувати через інсульт. ОСОБА_2 приносять їжу сусіди, і вона цьому не перешкоджає, при цьому також дає їй їжу, коли буває в квартирі.

Того дня до квартири пролунав дзвінок у двері, однак вона їх не відчинила, оскільки нікого не очікувала в гості та знала, що сусіди зазвичай завчасно повідомляють про свій намір прийти. Крім того, через несподіваний візит невідомих осіб вона побоювалася відчиняти двері.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Згідно зі статтею 245 КУпАП одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пунктами 3 та 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сімєю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

З протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД №882173 від 09 квітня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 09 квітня 2026 року, близько 14 години 00 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство економічного характеру стосовно колишньої свахи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не годувала, чим завдала шкоди психологічному та фізичному здоров`ю.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Тобто, вчинення насильства в сім`ї характеризується наміром, коли особа усвідомлює протиправність своїх дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, передбачає порушення охоронюваних законом прав потерпілого наслідком чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, бажає цього або свідомо допускає настання таких наслідків.

Отже, за змістом частини першої статті 173-2 КУпАП обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення є умисний характер дій особи. Однак надані суду докази не дають можливості дійти беззаперечного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на вчинення щодо ОСОБА_2 домашнього насильства економічного характеру та спричинення шкоди її фізичному чи психічному здоров`ю.

Так, із пояснень потерпілої вбачається лише її суб`єктивне сприйняття ситуації як позбавлення її харчування, однак не наведено конкретних обставин, які б свідчили про свідомі та умисні дії ОСОБА_1 , спрямовані на обмеження доступу потерпілої до їжі чи заподіяння шкоди її фізичному або психічному здоров`ю. Будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували умисний характер таких дій, матеріали справи не містять.

Пояснення свідка ОСОБА_3 також не містять відомостей, які б свідчили про усвідомлення ОСОБА_1 мети її візиту або про те, що ОСОБА_1 діяла з метою перешкодити передачі продуктів харчування потерпілій. Сам факт невідчинення дверей у конкретний час не є беззаперечним доказом умисного позбавлення потерпілої їжі.

Натомість пояснення ОСОБА_1 узгоджуються з відсутністю об`єктивних даних про її обізнаність щодо наміру передати їжу та не спростовані жодними належними доказами. Сам по собі конфлікт або відмова від відчинення дверей за відсутності доведення мети та наслідків не може автоматично свідчити про наявність умислу на вчинення домашнього насильства.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 постійно проживає разом із потерпілою, здійснює її постійний догляд, має встановлений законом обов`язок щодо її утримання або умисно залишила потерпілу без їжі чи піклування. Так само відсутні докази того, що потерпіла була позбавлена харчування саме внаслідок дій чи бездіяльності ОСОБА_1 .

Надані матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 позбавляла потерпілу їжі чи вчиняла інші дії економічного характеру, внаслідок яких була завдана шкода фізичному чи психічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи сукупність наведених обставин, а також, що протокол про адміністративне правопорушення та долучені матеріали не містять беззаперечних доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом першого статті 247 КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 245, 247, 251-252, 280, 283-285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першої статті 173-2 КУпАП закрити з підстав, передбачених пунктом першим частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва.

Суддя Дніпровського районного суду

міста Києва О.І. Вовк