Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №450/4967/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/4967/25 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 33/811/833/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Івануси Миколи Ігоровича на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 квітня 2026 року,

з участю захисника правопорушника ОСОБА_1

– адвоката Івануси М.І.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 гривень судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 17 жовтня 2025 року о 15 год. 33 хв. в с. Зимна Вода, дорога Н13 «Львів-Самбір-Ужгород», керував транспортним засобом марки NISSAN QASHQAI з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу ALKOTEST DRAGER та в медичному закладі у лікаря нарколога водій відмовився. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Івануса М.І. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необгрунтованою, такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що суддя районного суду, приймаючи рішення, обмежилася формальним перерахуванням матеріалів справи, при цьому, не навела належного аналізу того, які саме фрагменти відеозапису підтверджують факт законної зупинки транспортного засобу; факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 ; наявність законних підстав для направлення на огляд; чітке та зрозуміле роз`яснення особі порядку проходження огляду; реальну пропозицію пройти огляд як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я; однозначну та освідомлену відмову особи саме від проходження огляду у встановленому законом порядку. Зазначає, що місцевий суд не встановив, чи відповідає протокол фактичним обставинам, зафіксованим на відеозаписі; чи не містять матеріали справи суперечностей; чи підтверджується відмова особи саме від огляду в закладі охорони здоров`я; чи було особі зрозуміло роз`яснено наслідки відмови; чи були дотримані вимоги ст. 266 КУпАП та відповідної Інструкції щодо порядку виявлення ознак сп`яніння. Звертає увагу на те, що суд не надав оцінки доводам захисту щодо наявності іншого провадження стосовно тієї ж особи, того ж автомобіля і того ж дня, яке було зупинено з тих підстав, що ОСОБА_2 являється військовослужбовцем і перебуває в зоні бойових дій.

Просить оскаржувану постанову судді скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження події та складу адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокат Івануса М.І. долучив до матеріалів справи службову характеристику стосовно ОСОБА_1 та клопотання про не застосування до правопорушника адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, за підписом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , при цьому, апелянт змінив свої апеляційні вимоги та просив накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, зазначивши, що останній винен у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Іванусу М.І., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.

Висновок судді зроблений внаслідок всебічного, повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи та підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 486052 від 17 жовтня 2025 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 жовтня 2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 17 жовтня 2025 року; рапортом працівника поліції від 17 жовтня 2025 року; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; відеозаписом події, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі містять фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Апеляційний суд не приймає до уваги покликання в суді апеляційної інстанції адвоката Івануси М.І. щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинене правопорушення, у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік і є безальтернативною.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Івануси М.І. – залишити без задоволення, а постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік – без зміни

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.