Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №686/11455/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/11455/26

Провадження № 2-о/686/320/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Порозової І.Ю.,

за участю секретаря – Кшановської Є.З.

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці адвоката Заболотного А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ярмолинецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про встановлення факту її постійного проживання із мамою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З урахуванням заяви про уточнення вимог, померла проживала із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви вказано, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт на користь доньки ОСОБА_1 .. Крім заявниці, інших родичів у неї не має, та померла проживала з донькою з 2022 року, оскільки була похилого віку та потребувала стороннього догляду. Після смерті матері, заявниця звернулася до нотаріальної контори, однак пропустила встановлений для прийняття спадщини строк, тому у відкритті спадкової справи було відмовлено.

Заявник та її представник у судовому засіданні просили задовольнити заявлені вимоги.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, подали до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою від 16 квітня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Суд дослідивши письмові докази, заслухавши заявника та свідків, оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . 12.06.2018 року ОСОБА_2 заповіла своїй дочці ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 2,65 га., що підтверджено заповітом посвідченим секретарем виконавчого комітету Правдівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

ОСОБА_1 , яка є донькою ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , подала до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини, однак пропустила встановлений законом шести місячний строк, у зв`язку з чим 24.10.2025 року нотаріус Гребеннікова О.І. відмовила у заведенні спадкової справи.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Метою звернення заявника до суду є встановлення факту постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З наведеного слід про дійти висновку те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Заявниця зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Померла ОСОБА_2 була за реєстрована в селі Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області. З цією ж адресою з початку 2022 року проживала покійна матір заявниці ОСОБА_2 , 1931 р.н., що доводиться поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надані ними у судовому засіданні. Зокрема, свідок ОСОБА_3 пояснив, що є сусідом ОСОБА_1 , знав її покійну маму ОСОБА_5 і те, що вона з початку 2022 року проживала з сім`єю доньки в Хмельницькому, оскільки була похилого віку та потребувала постійного догляду. Аналогічні пояснення надав чоловік заявниці ОСОБА_4 , про те, що теща з початку повномасштабного вторгнення проживала з ними по АДРЕСА_1 .

Водночас, інформаційна довідка зі спадкового реєстру від 24.10.2025 року свідчить про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалася.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини що було зроблено позивачем. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви, оскільки судом встановлено факт постійного проживання заявниці разом зі своєю мамою ОСОБА_2 з початку 2022 року року за адресою: АДРЕСА_1 . За прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_2 більше ніхто не звертався.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для позивача юридичні наслідки.

Керуючись ст.ст.259,263-265,293,294,315ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , 1931 р.н., з лютого 2022 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 з донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя І.Ю.Порозова