Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №489/2524/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/2524/26

Номер провадження 2/489/1831/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості

встановив

В березні 2026 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.02.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ КРЕДИТНІ РІШЕННЯ» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №КК2020021200850, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом в порядку та на умовах визначених Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, зокрема не повернув грошові кошти, надані у тимчасове платне користування. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 35 684,67 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 10 000 грн.; заборгованість за проценти, винагорода за користування кредитом відповідно до п.2.5 Кредитного договору: 14 400,00 грн.; заборгованість за неустойкою – 0 грн. пеня/штрафи – 3000,00 грн. інфляційні втрати – 8 284,67 грн.

14 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ КРЕДИТНІ РІШЕННЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНА КРЕДИТНА КОМПАНІЯ», укладено Договір про відступлення права вимоги №20210114. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНА КРЕДИТНА КОМПАНІЯ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ КРЕДИТНІ РІШЕННЯ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №КК2020021200850 від 12.02.2020 р.

З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 35 684,67 гривень та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

12.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ КРЕДИТНІ РІШЕННЯ» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №КК2020021200850, відповідно до умов якого сума кредиту - 10000 грн., строк кредиту з 12.02.2020 по 10.08.2020 включно; відсоткова ставка (фіксована) - 0% річних; щомісячна винагорода за надання кредиту у розмірі 2400 грн.; остаточне повернення кредиту повинно бути в розмірі 24400,00 грн.

Вказаний договір підписано відповідачем власноручним підписом.

Окрім того, 12.02.2020 ОСОБА_1 підписала власноручним підписом Паспорт споживчого кредиту.

Згідно з інформаційною довідкою від 20.05.2025 12.02.2020 було успішно зараховано кошти на картку НОМЕР_1 в сумі 10000 грн.

14 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ КРЕДИТНІ РІШЕННЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНА КРЕДИТНА КОМПАНІЯ», укладено Договір про відступлення права вимоги №20210114, відповідно до умов якого позивачу перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №КК2020021200850, що підтверджується реєстром боржників.

18.12.2025 на адресу відповідача позивачем направлено письмову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором.

Проте, вимога відповідачем виконана не була і заборгованість по кредитному договору не погашена.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В ч.2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі № 6-979цс15 від 23.09.2015 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2020 у справі №681/44/15-ц.

Відповідно до наданих представником позивача розрахунків заборгованості, станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 35 684,67 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 10 000 грн.; заборгованість за проценти, винагорода за користування кредитом відповідно до п.2.5 Кредитного договору: 14 400,00 грн.; заборгованість за неустойкою – 0 грн. пеня/штрафи – 3000,00 грн. інфляційні втрати – 8 284,67 грн.

ТОВ "Прості кредитні рішення" належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 10000,00 грн.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.

Враховуючи доведення позивачем отримання відповідачем кредиту та порушення останнім грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі, вказаному у розрахунку позивача, яка відповідачем не спростована, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в частині, а саме 27400 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10 000 грн.; заборгованість за проценти, винагорода за користування кредитом відповідно до п.2.5 Кредитного договору: 14 400,00 грн.; пеня/штрафи за період з 12.04.2020 по 11.06.2020 – 3000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8284,67 грн., судом встановлено наступне.

Статтею 526ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті610,611 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що позивачем нараховано інфляційні втрати на кредитну заборгованість в тому числі у період дії воєнного стану в Україні, правові підстави для їх стягнення з відповідача відсутні, відповідно в цій частині вимог необхідно відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково (77%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1860,01 грн.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (платіжна інструкція №199, рахунок №11/2025 від 19.12.2025, договір про надання правової допомоги №13-6/ю/2025, додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги від 23.03.2026). Суд враховує висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22 про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Проте зазначає, що при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу при ухваленні заочного рішення суду, сторона відповідача не має можливості надавати свої заперечення щодо зменшення відповідних сум та обґрунтовувати недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, а суд ухвалює рішення, аналізуючи докази, надані лише позивачем. Враховуючи викладене, суд виходить з того, що може самостійно визначити співмірність понесених витрат на правову допомогу. Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, тому суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 259, 263-265 ЦПК України суд

вирішив

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" заборгованість за кредитним договором №КК2020021200850 від 12.02.2020, яка станом на 23.03.2026 складає 27400 грн.(двадцять сім тисяч чотириста гривень), з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10 000 грн.; заборгованість за проценти, винагорода за користування кредитом відповідно до п.2.5 Кредитного договору: 14 400,00 грн.; пеня/штрафи за період з 12.04.2020 по 11.06.2020 – 3000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1860,01 грн.(одна тисяча вісімсот шістдесят гривень одна копійка) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія", код ЄДРПОУ 42121061, адреса: 03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 16/15, каб.501.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.06.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Кокорєв