Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №448/464/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/464/26

Провадження № 2/448/491/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22.06.2026 місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді – Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання – Рушеляк Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до

відповідача ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

предмет та підстави позову: про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

учасники справи – не з`явилися,

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

1. Позивач 11.03.2026 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 25.08.2021 шлюб між ними було розірвано.

2. Згідно рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25.08.2021 було постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що на даний час він, ОСОБА_1 , досяг повноліття та продовжує навчання на денній формі у «Львівському державному університеті внутрішніх справ».

3. Вказує, що перебуває на матеріальному забезпеченні матері, однак у зв`язку із потребою придбання канцелярських товарів, витрат на проживання, харчування та транспорт мати не в змозі самостійно забезпечувати сина. У зв`язку з навчанням на денній формі він не має можливості працевлаштуватися та отримувати дохід.

4. Вважає, що відповідач має можливість надавати йому матеріальну допомогу, так як він є військовослужбовцем та отримує заробітну плату.

5. З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача в його користь аліменти, у розмірі 1/4 частини з усіх його видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років за умови, що він буде продовжувати навчання.

6. Відповідач відзиву на позов не надав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

7. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи містится його заява, у якій просить проводити розгляд справи без його участі, вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

8. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення виклику, про причини неявки суд не повідомляв. Суд констатує, що окрім направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача та місце його фактичного проживання, повідомлення про виклик відповідача в судове засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Мостиського районного суду Львівської області (http:// court.gov.ua/). Слід зазначити, що жодних клопотань, заяв та відзиву від ОСОБА_2 до суду не надходило.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

9. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

10. Ухвалою суду від 16.03.2026 було відкрито провадження та постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи без його участі.

12. Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

13. Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин та не подав відзив, а позивач заперечень проти такого вирішення справи не подав, суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом

14. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

15. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 25.08.2021 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

16. Згідно рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25.08.2021, було постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 4000 грн. (по 2000 грн. на кожну дитину) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.04.2021 і до досягнення дітьми повноліття.

17. Позивач ОСОБА_1 досяг повноліття та на даний час навчається на другому курсі у «Львівському державному університеті внутрішніх справ» за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» на денній формі навчання за державним замовленням з 19.08.2024, що підтверджується довідкою вих.№19/70 начальника відділу кадрового забезпечення ОСОБА_5 від 18.02.2026.

18. Відтак, суд встановив, що між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем його обов`язку як батька утримувати до досягнення двадцяти трьох років свого повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, за умови, що він може надавати матеріальну допомогу.

V. Застосоване Судом законодавство та висновки Суду

19. У відповідності до положень ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

20. Частинами 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

21. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

22. Відповідно до ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІта набула чинності для України 27.09.1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

23. Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

24. Згідно статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

25. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

26. Зазначене випливає також з Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у п.20 якої роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

27. Відтак, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання. Сімейний кодекс не конкретизує, в якому навчальному закладі така особа буде продовжувати навчання. Отже для отримання права на батьківське утримання, дитина може навчатися в будь-якому навчальному закладі будь-якої форми власності; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі. Навчання дитини має бути її основним заняттям, отже якщо дитина навчається на заочному відділенні і має можливість працювати та заробляти собі на життя, обов`язку батьків утримувати таку дитину не виникає; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину.

28. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

29. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Згідно ст.430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

30. За правилами статей 12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

31. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

32. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

33. Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

34. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

35. У відповідності до вимогст.263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

36. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23, рішення від 18 липня 2006 року) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди наводити обґрунтування своїх рішень. Водночас ця вимога не означає необхідності надання детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Межі такого обов`язку можуть відрізнятися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно враховувати, зокрема, різноманітність аргументів, які сторони можуть наводити у суді, а також відмінності, що існують у державах-учасницях з огляду на особливості законодавства, правові традиції, юридичні висновки, способи викладення та формулювання судових рішень. Таким чином, питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо належного обґрунтування рішення, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене лише з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Висновок Суду

38. Зважаючи на мотиви сторони позивача, а також враховуючи матеріали справи, суд погоджується з тим, що у зв`язку з навчанням повнолітній ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги до завершення навчання, але не довше досягнення ним 23 років.

39. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальний стан дитини, майновий стан обох сторін, а також те, що обов`язок по утриманню дитини покладається на обох батьків та інтереси їхньої дитини будуть у такий спосіб захищені.

40. При цьому, суд зважає на те, що оскільки ОСОБА_1 досягнув повноліття, однак продовжує навчання на денній формі, він є таким, що не може в повній мірі себе матеріально забезпечувати, відтак потребує матеріальної допомоги батьків. Форма навчання сина є денною, що призводить до неможливості йому офіційно працювати та отримувати доходи.

41. Також суд вважає, що відповідач має змогу надавати майнову допомогу повнолітньому сину ОСОБА_1 який продовжує навчання. Такий висновок суду обґрунтований тим, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, дані про осіб, які б перебували на його утримані відсутні, і він має об`єктивну можливість виплачувати аліменти. Будь-яких доказів, які б спростовували ці обставини, відповідач не надав, а матеріали справи таких не містять.

42. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що визначений позивачем розмір аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, буде розумним, достатнім і відповідатиме його інтересам, при цьому не порушуючи прав та інтересів відповідача та інших осіб.

43. Обставин, які б унеможливлювали стягнення аліментів з відповідача на період навчання сина ОСОБА_1 , по справі не встановлено.

44. Суд вважає, що позивач навів належні докази необхідності стягнення з відповідача аліментів на його утримання у зв`язку з продовженням ним навчання у визначеному розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, починаючи з дня звернення до суду і на період навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

VI. Судові витрати

45. Виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

46. Відповідно до п. 3. ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

47. Згідно ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

48. Ураховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання на підставі п. 3 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача слід стягнути в дохід Держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 12,13,76-81,89,141, 223, 247, 258,259,264,265,268, 280-281, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання – задовольнити.

2. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання на період навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 11.03.2026 і до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

4. У відповідності зі ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

5. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

8. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

9. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

10. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

12. Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

13. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

14. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

15. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складений 22.06.2026.

Суддя Світлана ГІРЯК