Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №632/829/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 червня 2026 року

м. Харків

справа № 632/829/25

провадження № 22-ц/818/2472/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 17 грудня 2025 року, постановлене суддею Кочнєвим О.В.

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача 48097,29 грн. як різницю між матеріальною шкодою, сплаченою страховою компанією відповідача та фактичним розміром шкоди в результаті ДТП та моральну шкоду, спричинену ДТП у розмірі 10000,00 грн.

Рішенням Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 17 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в результаті ДТП, яке мало місце 24.12.2024 року, у розмірі 5000,00 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину судових витрат у справі у вигляді частини судового збору у розмірі 104,24 грн. В іншій частині у стягненні судових витрат на користь позивачки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що судом було порушено принцип повного відшкодування шкоди. Наявність страхового полісу не звільняє винуватця ДТП від відшкодування. Вважає, що позов пред`явлено до належного відповідача. Також суд необґрунтовано зменшив розмір моральної шкоди.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди мають бути пред`явлені до страховика, оскільки саме на нього покладено обов`язок нести відповідальність за спричинену шкоду в межах страхового ліміту. Підстав для стягнення матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність, не вбачається. Також суд з урахуванням обставин справи вважав за необхідне стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 24.12.2024 року о 09 годині 46 хвилин, перебуваючи біля будинку №10 у 6 мікрорайоні у м. Златопіль Лозівського району Харківської області відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п.10.9 ПДР України, а саме не врахував дорожньої обстановки та рухаючись заднім ходом не впевнився у безпеці маневру та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачці, чим спричинив ДТП, та пошкодив автомобіль, належний позивачці.

На підставі постанови Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14.01.2025 року, яка набула чинності, у справі №632/5/25, провадження №2/632/28/25, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу та стягнення судових витрат за розгляд справи у суді (а.с.9).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала чинності, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Оранта».

На підставі відповідного розрахунку ПАТ СК «Оранта» у відшкодування матеріальної шкоди сплатив позивачці 27702,71 грн.

Звертаючись до суду із позовом, позивачка наголошувала, що понесла витрати на відновлення автомобіля після ДТП в частині відповідних робіт на суму 48097,29 грн. та придбання запасних частин на суму 24200,00 грн., а всього на суму 75800,00 грн.

Просила суд стягнути з ОСОБА_2 різницю між отриманим страховим відшкодування від страховика та витраченими коштами.

А також просила стягнути моральну шкоду, яка спричинена пошкодженням транспортного засобу та самим фактом скоєння ДТП у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1166, ст. 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом або договором передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст.6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Матеріали справи свідчать про те, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який визнаний винним у ДТП, яка сталася 24 грудня 2024 року, була застрахована ПрАТ «СК «Оранта» згідно договору страхування № 220997228 від 18.05.2024. Сума страхового ліміту шкоди завданої майну становить 160000,00 грн, франшиза 0 грн. (а.с.10).

Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Оранта» на підставі розрахунку страхового відшкодування у відшкодування шкоди сплатило 27702,71 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вимоги ст. 1194 ЦК України встановлюють обов`язок особи відшкодувати перевищення розміру спричиненої ним шкоди над розміром страхового відшкодування лише у разі належного та повного виконання страховою компанією своїх обов`язків.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Аналогічна норма зазначена у п. 3 ч. 1 ст. 998 ЦК України.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст.36Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених устатті 35цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно п. 37.1.4 ст. 37 Закону 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року справа N 465/4287/15/, потерпілий в межах строків, передбачених п. 37.1.4 ст.37Закону має здійснити своє волевиявлення про захист свого порушеного права шляхом подання заяви про страхове відшкодування до страховика або шляхом звернення із позовною заявою до суду.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями частини 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).

Оскільки в рамках страхового ліміту відповідає ПАТ СК «ОРАНТА» то саме на страхових є належним відповідачем у справі.

Страховий ліміт ОСОБА_2 за договором страхування становить 160000,00 грн, сума заявлена до стягнення 48097,29 грн, що не перевищує суми страхового ліміту. Підстав для стягнення заявлених сум з відповідача не має. Відповідальність застрахованої особи настає у разі виходу суми шкоди за межі страхового ліміту.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 988ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Щодо стягнення моральної шкоди, судова колегія зазначає наступне.

Частинами першою та другоюстатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В позовній заяві приводиться лише оціночне судження позивача щодо завдання йому моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позивач повинен довести, що внаслідок ДТП її була заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати її розмір.

Суд урахуванням фактичних обставин справи дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди у сумі 5000,00 грн. Такий висновок відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенціїпрозахист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно дост.375ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384ЦПК Українисуд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 17 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П.Пилипчук

В.Б.Яцина