Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №243/12137/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1006/26 Справа № 243/12137/25 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

та його захисника адвоката Снєжко А.Г.,

апеляційну скаргу адвоката Снєжко А.Г., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, адреса: АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2026 року встановлено, що 12.12.2025 р. о 23-19 год. в м. Слов`янськ по вул.Миколи Богуна біля буд. 15 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від продуття алкотестеру Драгер 6820 на місці зупинки та проходження в медичному закладі огляду на стан сп`яніння у встановленому законом місці відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність, встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі адвокат Снєжко А.Г. просить скасувати постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2026 року по справі №243/12137/25. Адміністративне провадження №3/243/221/2026 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що постанова судді має недостовірні дані, такі як місце проживання/знаходження ОСОБА_1 , місцем роботи зазначено, що з його слів він тимчасово не працює, що не підтверджується жодним доказом, опис обставин 12.12.2025 року зроблений без врахування відеозапису з боді камер поліцейських, оскільки суд обмежився лише тими даними, які містилися у протоколі.

Звертає увагу, що відомості про особу правопорушника і місце виконання ним військового обов`язку не можуть бути поширеними. Відмовляючи в закритому судовому розгляді, суддя не врахував, що ОСОБА_1 12.12.2025 року не міг освітлювати свою діяльність перед поліцейськими, а його посвідчення не підлягало фотографуванню ними згідно п.52 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 про Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, що вказує на те, що дані на особу є державною таємницею. Отже, до матеріалів не мали потрапити відомості про ОСОБА_1 .

Вважає, що огляд ОСОБА_1 мав здійснюватися за правилами ст. 266-1 КУпАП. Так, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тобто 12.12.2025 року виконував обов`язки військової служби у військовій розвідці, і проведення його огляду ініційовано не посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини НОМЕР_2 , а також правоохоронного органу спеціального призначення, направлення його поліцейськими для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння проведене із істотним порушенням Порядку № 32, прийнятого Постановою КМУ 12.01.2024 року та вимог ч.ч. 2, 4, 5, 6, 7 та 8 ст. 266-1 КУпАП.

Зауважує, що суддя не взяв до уваги доказів, які містили підтвердження доводів захисту щодо незаконності дій поліцейських по відношенню до ОСОБА_1 , відсутності в поліцейських повноважень 12.12.2025 року на пропонування ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, суддя не взяв до уваги, що згідно відповіді Департаменту патрульної поліції від 29.01.2026 року лейтенанту ОСОБА_2 , який складав протокол, 12.12.2025 року газоаналізатор не видавався, як і іншим двом поліцейським його роти, а на балансі департаменту є газоаналізатори Drager Alcotest N ARHК-0050 та N ARND-0020, жоден з яких в протоколі не зазначений.

Вважає, що поліцейські взводу 2 роти 4 БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції не були уповноваженими проводити перевірку на стан алкогольного сп`яніння та складати протокол про адміністративне правопорушення.

Звертає увагу, що суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв.

Зазначає, що з відеозапису видно, що поліцейський почав з пропозиції до ОСОБА_1 продути Драгер, а не пройти огляд на стан сп`яніння, що суперечить процедурі, визначеній Порядком та ст. 266 КУпАП, оскільки сертифікованих газоаналізаторів/алкотестерів в Україні багато, то відмова продувати Драгер не є підставою для адміністративної відповідальності

Звертає увагу, що суддя залишив поза своєї уваги, що ОСОБА_1 відповідно до відеозапису з боді камер не була оголошена підозра у вчиненні адміністративного правопорушення, що означає відсутність підстав в поліцейських вчиняти такі дії, як направляти водія на огляд на стан сп`яніння.

Зауважує, що визначуючи відеозапис належним та допустимим доказом, суд не зазначив яким законом чи нормативним актом передбачено можливість зняття бодікамери з форми та розміщувати її на такій відстані, за якої звукове відтворення розмов стає неможливим.

Зазначає, що суддя не звернув увагу на незаконність зупинки транспортного засобу, оскільки були відсутні підстави для цього.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвокат Снєжко А.Г. підтримали апеляційну скаргу захисника в повному обсязі, просили її задовольнити з підстав наведених в ній.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги захисника, вислухавши пояснення особи, щодо якої вирішувалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності та його захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 12.12.2025 р. о 23-19 год. в м. Слов`янськ по вул.Миколи Богуна біля буд. 15, керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від продуття алкотестеру Драгер 6820 на місці зупинки та проходження в медичному закладі огляду на стан сп`яніння у встановленому законом місці відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суддя 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими як судом 1-ї інстанції, такі під час апеляційного розгляду доказами, а саме:

- протоколом серії АБА № 090792 від 12.12.2025 р., з якого слідує, що 12.12.2025 р. о 23-19 год. в м. Слов`янськ по вул. Миколи Богуна біля буд. 15 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від продуття алкотестеру Драгер 6820 на місці зупинки та проходження в медичному закладі огляду на стан сп`яніння у встановленому законом місці відмовився;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 був направлений на огляд до ДСП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності в м. Краматорськ» у м. Слов`янськ 12.12.2025 о 23-25 год., у зв`язку із виявленими ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, але останній від проходження огляду в медичному закладі відмовився;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 1 БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП, з якого слідує, що 12.12.2025 згідно ст. 35 п. 3 ЗУ «Про Національну поліцію» було зупинено автомобіль «Сітроен» н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У якого при спілкуванні було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від продуття алкотестеру Драгер 6820 на місці та проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом місці водій ОСОБА_1 відмовився. Було складено адміністративний матеріал за ч.1 ст. 130 КУпАП.;

- файлами відеозапису, відповідно до яких працівниками поліції зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський запитав чи вживав він алкогольні напої, на шо останній відповів що нічого не вживав, бо цілий день був на роботі. Потім повідомив поліцейських, що випив «соточку» (23:21:26). Поліцейським запропоновано ОСОБА_1 пройти тест на алкотестері Драгер, на що ОСОБА_1 відмовився. Поліцейським запропоновано проїхати в наркологічний диспансер м. Слов`янськ, на що ОСОБА_1 також відмовився (23:27:21 - 23:27:42). ОСОБА_1 роз`яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 ознайомлено з протокол про адміністративне правопорушення.

Вказані докази апеляційний суд вважає належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 12.12.2025 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Тож, доводи апелянта щодо визнання відеозапису недопустимим через його неповноту та небезперервність, ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причини зупинки, оформлення адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі. Не встановлено під час апеляційного розгляду, що наявний в матеріалах справи відеозапис є відкоригованим, на чому наполягав апелянт.

На відеозаписі зафіксована події за участю водія ОСОБА_1 у хронологічній послідовності, відображено поведінку ОСОБА_1 , факт керування ним транспортним засобом, факт наявності в нього виявлених працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння та факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження в встановленому законом порядку огляду для виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Тож, наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, апелянтом на час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції з цього питання.

Доводи сторони захисту, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану сп`яніння вважаю необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими доказами, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з оскарженої постанови судді 1-ї інстанції, такі доводи сторони захисту були предметом розгляду та їм надано повну та обґрунтовану оцінку суддею 1-ї інстанції, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції

Так, з дослідженого відеозапису встановлено, що після зупинки транспортного засобу під керуванням саме ОСОБА_1 , який перебував на водійському сидінні (відео «export-81ktv», починаючи з 23:19:50), добровільно та самостійно на запитання працівників поліції повідомив, що він прямував з КП, повертаючи на ліво (відео «export-81ktv», починаючи з 23:20:01).

Твердження ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду, що він нічого не вживав в день обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто 12.12.2025 року, спростовуються дослідженим відеозаписом, згідно якого він повідомив працівникам поліції, що випив «соточку» (відео «export-81ktv», починаючи з 23:21:26). Такі пояснення водія узгоджуються з виявленими працівником поліції у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, твердження сторони захисту про незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження ні під час розгляду справи суддею 1-ї інстанції, ні під час апеляційного перегляду, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння при виявленні ознак сп`яніння. Причина зупинки ніяким чином не впливає на обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння.

Окрім того, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу. А у випадку не згоди водія з причинами зупинки працівниками поліції, це не виключає можливість відповідно до п. 2.14 ПДР оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства.

Так ОСОБА_1 та його захисником в ході судового розгляду при апеляційному розгляді не подано ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції щодо незаконності зупинки транспортного засобу (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо).

В матеріалах цієї справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 виконував бойове завдання саме в день та час, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, що був складений стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час апеляційного розгляду стороною захисту не доведено факту перебування ОСОБА_1 при виконанні бойового завдання, спецзавдання тощо.

Доводи сторони захисту, що огляд водія проведено та протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений неуповноваженою особою, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки ст. 15 КУпАП встановлено, що за порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Тож, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та містить всі необхідні складові, про які встановлено в ст.256 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що доводи захисника про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП на військовослужбовця ОСОБА_1 з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, були предметом розгляду в суді 1-ї інстанції та їм надано повну та обґрунтовану оцінку.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп`яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП.

При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.

Отже, суддя 1-ї інстанції вірно виходив з того, що в даному випадку ОСОБА_1 як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.

Тож, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судді 1-ї інстанції, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння повинен був здійснюватися не в порядку визначеному ст.266-1 КУпАП, тому доводи сторони захисту з цього питання є необґрунтованими.

Твердження захисника, що інформація про місце знаходження, пересування, посаду ОСОБА_1 становить державну таємницю, а поліцейські не мають права втручатися у його службову діяльність, також були предметом розглядом в суді 1-ї інстанції.

Так, суддя слушно виходив з того, що поліцейськими було складено матеріали про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як на водія транспортного засобу відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які засвідчують втручання поліцейських в службову діяльність ОСОБА_1 та зазначення будь-яких відомостей про місце знаходження, пересування, посаду ОСОБА_1 , що становить державну таємницю. Під час апеляційного розгляду також не було встановлено вказаних порушень. Саме захисник, а не поліцейські чи суд, наголошує про місце служби ОСОБА_1 , створюючи умови для оприлюднення цих даних.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, як і місцевий суд, не знайшов підстав для розгляду цієї справи у закритому судовому засіданні.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, зокрема факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , стороною захисту надано не було. Тож, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважаю такими, що спростовуються дослідженими матеріалами справи та відеозаписом, долученим до них.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Так, під час апеляційного розгляду обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, тобто в установленому законом порядку, судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Отже, ті докази, які покладені в основу оскарженої постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку були достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення.

Під час апеляційного розгляду не було встановлено, що суддя 1-ї інстанції будь-яким чином спотворив чи перекрутив обставини події, що мала місце за участю ОСОБА_1 за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, на чому наполягала сторона захисту.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, стороною захисту надано не було. Тож, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Доводи сторони захисту щодо невірно зазначених анкетних даних особи, щодо якої вирішувалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , при цьому за його відсутності в судовому засіданні, зокрема, місце та посада його служби, статус військовослужбовця тощо, ніяким чином не впливає на наявність встановленого судом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді 1-ї інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Постанова судді 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови судді 1-ї інстанції та закриття провадження в справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Снєжко А.Г., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин