Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №638/14788/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/14788/25

Провадження № 2/638/2386/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова

у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Кирилішиної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Десятої Харківської нотаріальної контори Сімакова О.Г. про розірвання спадкового договору,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Десятої Харківської нотаріальної контори Сімакова О.Г. про розірвання спадкового договору, згідно прохальної частини якої просить суд: розірвати та визнати таким, що не підлягає виконанню спадковий договір, укладений 30.05.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Десятої Харківської нотаріальної контори Сімаковою О.Г., реєстрований номер 3-513; скасувати в спадковому реєстрі реєстрацію спадкового договору; скасувати державну реєстрацію заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 після посвідчення вказаного спадкового договору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.09.2025 року позову заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

16.09.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Пашкової Ю.Ю. надійшла заява про усунення недоліків..

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 22.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08.10.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Пашкової Ю.Ю. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про зміну предмету позову, згідно прохальної частини якої просить суд: визнати недійсним спадковий договір, укладений 30.05.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Десятої Харківської нотаріальної контори Сімаковою О.Г., зареєстрований в реєстрі за №3-513; визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна у вигляді квартири, загальною площею 57,9 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі спадкового договору від 30.05.2016 року, посвідченого державним Десятої Харківської нотаріальної контори Сімаковою О.Г., зареєстрований в реєстрі за №3-513. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.05.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Десятої Харківської нотаріальної контори Сімаковою О.Г. та зареєстровано у реєстрі за №3-513. Предметом даного договору є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до умов даного договору, ОСОБА_5 зобов`язувалась виконувати розпорядження відчужувача немайнового характеру, а саме: щотижнево забезпечувати придбання продуктів харчування за рахунок коштів відчужувача; здійснювати прибирання квартири не менше одного разу на тиждень; забезпечувати придбання необхідних лікарських засобів та організацію медичної допомоги у разі захворювання відчужувача, також за рахунок його коштів. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Позивач є рідним сином померлої. Про факт укладення спадкового договору між матір`ю та ОСОБА_4 , позивач дізнався вже після смерті та поховання матері. Однак, з моменту укладення спадкового договору, відповідач не виконувала передбачених обов`язків. Крім того, відповідач постійно проживала в іншій країні, що унеможливлювало виконання розпоряджень матері та здійснення будь-якого належного догляду за нею. Крім цього, є численні квитанції, чеки з аптек та магазинів, які підтверджують, що саме позивач за власні кошти забезпечував матір продуктами харчування та медикаментами. Також після смерті матері, саме позивач здійснив і оплатив усі витрати, пов`язані з похованням матері. При цьому відповідач навіть не прибула на поховання. Враховуючи викладене, зазначені обставини свідчать про те, що спадковий договір був укладений лише формально, без наміру його фактичного виконання з боку відповідача, оскільки остання не піклувалась про відчужувача, не виконувала жодних зобов`язань, передбачених договором і протягом усього часу перебувала за кордоном. А тому на думку позивача даний договір не мав реального змісту, не відповідач своїй правовій природі та не виконувався належним чином.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 23.10.2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Пашкової Ю.Ю. про зміну предмету позову та ухвалено розгляд прави здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 24.11.2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Пашкової Ю.О. про витребування доказів.

26.11.2025 року до суду надійшли затребувані документи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 26.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, від його представника – адвоката Пашкової Ю.Ю. до суду надійшла заява з проханням розгляд справи провести без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.

У вступному слові представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пашкова Ю.Ю. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення щодо позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові документи та матеріали справи, причину неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надала.

Третя особа – державний нотаріус Десятої Харківської нотаріальної контори Сімакова О.Г. в судове засідання не з`явилась, причини неявки до суду не повідомила, про час та місце слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином, клопотань з процесуальних питань до суду не надходило, правом для подачі пояснень не скористалась.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки визнані судом неповажними, і тому неявка відповідача не може бути перешкодою для заочного розгляду судом справи, що відповідає положенням частини 1 статті 280 ЦПК України.

Відповідно до статті 280 ЦПК України, якщо відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням вказаної статті.

Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 30.05.2016 року укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Десятої Харківської державної нотаріальної контори Сімаковою О.Г. та зареєстровано в реєстрі за №3-514.

Відповідно до п. 1 Договору визначено, що за цим договором ОСОБА_5 зобов`язується виконувати розпорядження ОСОБА_3 , що встановлені цим договором, і в разі її смерті набуває право власності на майно відчужувача, що є предметом цього договору.

Предметом цього договору є квартира під номером АДРЕСА_1 . Зазначена квартира складається з двох жилих кімнат житловою площею 31,4 кв.м., загальною площею 57,9 кв.м. (п. 2 Договору).

На час укладання цього договору указана квартира належить ОСОБА_3 , на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 13.08.2002 року Гамаль І.М., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстром №1249, зареєстрованого 20.08.2002 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстром №В-6000. (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору, ОСОБА_5 зобов`язується виконувати наступні розпорядження відчужувача немайнового характеру:

- щотижнево забезпечувати відчужувачу купівлю продуктів харчування за рахунок його коштів;

- забезпечувати проведення прибирання квартири не менше одного разу на тиждень;

- забезпечувати купівлю відчужувачу ліків та забезпечувати надання йому медичної допомоги у випадку захворювання за рахунок коштів відчужувача.

Право власності на майно, що є предметом цього договору, виникає у набувача з моменту смерті відчужувача (п. 8 Договору).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 30.06.2025 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положеннями статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України)

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Згідно за статтею 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень (частина 1 статті 1308 ЦК України).

Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України, тому вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем, набувачем, так й іншою заінтересованою особою.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач ОСОБА_1 не є стороною спадкового договору, укладеного 30.05.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Водночас судом встановлено, що позивач є сином померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – відчужувача за оспорюваним договором та за відсутності спадкового договору, відповідно до положень ЦК України, є спадкоємцем першої черги.

За таких обставин, суд вважає, що позивач конкретний інтерес, який полягає у тому, що предметом спадкового договору є квартира, явка в результаті розірвання цього договору входить до складу спадкового майна, після померлої ОСОБА_3 .

На момент укладення спірного спадкового договору, набувач ОСОБА_5 , яка є відповідачем по справі, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вказував, що відповідач ОСОБА_5 є його сестрою, яка тривалий час проживає за кордоном. Останньому не було відомо про існування укладеного спадкового договору, дізнався лише після смерті матері. Також вказав, що відповідач в житті матері участі не приймала, не допомагала по господарству, не допомагала в побуті, жодним чином не цікавилась про життя та здоров`я матері, після укладення спадкового договору не вчинила жодних дій на виконання їх умов. Зазначив, що всю необхідну допомогу надавав їй особисто, купляв продукти харчування, ліки, найняв людину, яка здійснювала догляд за матір`ю. Також вказав, що займався похованням матері, за власною ініціативою самостійно організував поховання матері та поминальні обряди.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказав, що відповідача ОСОБА_7 не знає та ніколи не бачив, підтвердив, що похованням ОСОБА_3 займався позивач по даній справі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 зазначила, що була доглядальницею ОСОБА_3 . Свідка найняв позивач ОСОБА_9 . Свідок підтвердила, що ОСОБА_9 майже кожен день приїздив до матері, надавав їй всю необхідну допомогу, продукти, ліки. Також вказала, що біля ОСОБА_3 окрім позивача, нікого більше не бачила. Зі слів ОСОБА_10 дізналась, що є ще у неї донька – ОСОБА_5 , проте свідок ніколи її не бачила.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано інформацію щодо перетину державного кордону ОСОБА_4 , згідно якої встановлено, що ОСОБА_2 здійснила перетин кордону 10.11.2017 року в пункті пропуску «Бориспіль» у напрямку «Київ-Варшава»; здійснила в`їзд 21.10.2018 року в пункті пропуску «Харків»; виїзд 24.10.2018 року в пункті пропуску «Харків» в напрямку «Харків-Варшава»; в`їзд 18.11.2018 року в пункті пропуску «Бориспіль»; та в останній раз здійснила виїзд за межі країни 20.11.2018 року в пункті пропуску «Київ (Жуляни) в напрямку «Київ-Варшава». Відомостей щодо повернення на територію України матеріали справи не містять.

Окрім цього, позивачем надано до суду договір про надання послуг від 17.06.2025 року, предметом якого є надання послуг щодо догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та осіб, потребуючих особливого спеціального догляду, укладений між ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 ; акт надання послуг №229 від 17.06.2025 року, згідно якого виконавцем було виконано наступні роботи, а саме перевезення лежачого хворого ОСОБА_3 до пансіонату; акт волевиявлення №178 та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №669128 від 19.06.2025 року, з якого судом встановлено, що похованням ОСОБА_3 займався позивач; а також надано чеки на покупку продуктів харчування та ліків.

Враховуючи зазначене, з огляду на встановлені обставини по справі, суд дійшов переконання, що укладаючи оспорюваний спадковий договір у відповідача ОСОБА_2 не було наміру на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором, остання не мала наміру виконувати умови спадкового договору та в подальшому не виявила заінтересованості в долі нерухомого майна, що є предметом спадкового договору.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є підставою недійсності правочину.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частиною 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За встановлених обставин, суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині визнання недійсним спадкового договору, укладеногоь 30.05.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Десятої Харківської нотаріальної контори Сімаковою О.Г., зареєстрований в реєстрі за №3-513.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права приватної власності за відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом ’’а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права, належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі N 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 640/12313/19-ц.

Слід зауважити ,що Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 761/15741/17 зазначено, що такий спосіб захисту прав позивача як скасування державної реєстрації слід визнати правомірним. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, зробленої в постанові від 13 лютого 2019 року у справі №910/6090/18, спір про скасування державної реєстрації права власності є спором про цивільне право, а належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, тобто даний позов пред`явлено до належного відповідача.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права приватної власності, яке зареєстровано за ОСОБА_4 є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263- 265, 268, 352 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Десятої Харківської нотаріальної контори Сімакова О.Г. про розірвання спадкового договору – задовольнити.

Визнати недійсним спадковий договір, укладений 30.05.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Десятої Харківської нотаріальної контори Сімаковою О.Г., зареєстрований в реєстрі за №3-513.

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна у вигляді квартири, загальною площею 57,9 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі спадкового договору від 30.05.2016 року, посвідченого державним нотаріусом Десятої Харківської нотаріальної контори Сімаковою О.Г., зареєстрований в реєстрі за №3-513.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: