Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №201/202/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Суд: Соборний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 21 червня 2026 р.

Справа: №201/202/26

Суддя: Куць О. О.

Справа № 201/202/26

Провадження № 2/201/144/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Піняєва В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощенного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (КП «Київтеплоенерго») про зобов`язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії.

Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг із централізованого опалення, постачальником яких є відповідач - КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». Квартира позивача обладнана приладом обліку тепла (лічильником) із присвоєнням особового рахунку за № НОМЕР_1 .

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії до будинку та надає послуги теплопостачання на підставі публічного договору приєднання, умови якого оприлюднено у газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34.

У складі плати за теплову енергію (ТЕ(ЦО)) відповідач нараховує позивачу також плату за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення (далі плата за ТЕ на загальнобудинкові потреби, обсяг – Qмзк).

Так, за період січень-лютий 2025 року за даними особового рахунку № НОМЕР_1 відповідач нарахував позивачеві плату за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби у розмірі 2811,51 грн.

Маючи обґрунтовані сумніви в правомірності таких нарахувань, представник позивача – адвокат Юрченко І.О. звернувся до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» з адвокатським запитом від 28.10.2024 № 2810/24, зокрема щодо того, які саме площі беруться до уваги при розподілі Qмзк у будинку і чи враховуються нежитлові приміщення першого поверху та підземний паркінг.

У листі від 22.04.2024 № 4/03.2/5235 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» фактично зазначило, що при розрахунку/розподілі плати за опалення МЗК базою є опалювальна площа саме житлових приміщень будинку (у наведеній формулі та прикладі розрахунку використано показник «опалювальна площа всіх житлових приміщень будинку»), тобто нарахування здійснюється з урахуванням лише житлових приміщень (квартир), без включення нежитлових приміщень та гаражів.

Листом від 26.11.2024 № 4/03.2/13731 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підтвердило, що будинок складається із житлових приміщень (квартир) та «нежитлової частини (приміщення 1-го поверху)», однак уникає прямої відповіді на запитання, чи беруть участь власники нежитлових приміщень і гаражів у розподілі плати за Qмзк, чи ні.

Листом від 17.02.2025 № 87/КЖС-25 ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» (управляюча компанія) повідомило, що у Будинку наявні нежитлові приміщення, загальна площа яких становить 1 216,3 кв. м і що вони є самостійними об`єктами нерухомого майна (окремими об`єктами права власності), розташованими у цьому ж Будинку.

Наявність у будинку нежитлових приміщень, котрі є окремими об`єктами прав власності та які мають власників (не є спільною власності співвласників будинку) підтверджується й Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна № 456711326 від 16.12.2025 року.

Так, відповідно до інформації, що міститься у державному реєстрі, у будинку АДРЕСА_2 , зокрема, знаходяться наступні нежитлові приміщення, котрі є окремими об`єктами прав власності та які мають власників (не є спільною власності співвласників будинку): приміщення АДРЕСА_3 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2050387580000; приміщення № 213 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 384138080363; приміщення № 215з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2590136280000; приміщення № НОМЕР_2 а з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2590157080000; група приміщень № 215 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 5605780000; приміщення № 216 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 915307280000; нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 214) з реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна: 2457480380000; нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 223) (літера «А») – ОФІС з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1319186080000; нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 222) (в літ. «А») – медичний центр з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1095660980000; нежилі приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 220) – магазин непродовольчих товарів (літера «А») з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 46082180000; нежилі приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень № 212) з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 20367680000; нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 222) з реєстраційним номером майна: 35441185.

Також вказаною інформаційною довідкою підтверджується наявність у будинку АДРЕСА_2 гаражів (машиномісця), кожен з яких є окремим об`єктом нерухомого майна та має свого власника. Зокрема, у довідці наведені дані щодо таких гаражів: гараж 1 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146241180000; гараж 2 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146265380000; гараж 3 з реєстраційний номер майна: НОМЕР_3 ; гараж 4 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146288680000; гараж 6 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146316680000; гараж НОМЕР_4 з реєстраційним номером майна: НОМЕР_5 ; гараж НОМЕР_6 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146349880000; гараж НОМЕР_7 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146401080000; гараж НОМЕР_8 з реєстраційним номером майна: НОМЕР_9 ; гараж НОМЕР_10 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1582773980000; гараж НОМЕР_11 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146435180000; гараж НОМЕР_12 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146463980000; гараж НОМЕР_13 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146495680000; гараж НОМЕР_14 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146526280000; гараж НОМЕР_15 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146577480000; гараж НОМЕР_16 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146641880000; гараж НОМЕР_17 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146679180000; гараж НОМЕР_18 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146730780000; гараж НОМЕР_19 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146807080000; гараж НОМЕР_20 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146988380000; гараж НОМЕР_21 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146999680000; гараж НОМЕР_22 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146979980000; гараж НОМЕР_23 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146964680000; гараж НОМЕР_24 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 146932380000.

Нумерація як нежитлових приміщень так і гаражів у довідці є наскрізною. З урахуванням цього очевидним є те, що довідка відображає не всі нежитлові приміщення та гаражі у паркінгу, однак для цілей цього позову достатній сам факт, що у складі Будинку існує значна кількість нежитлових приміщень та гаражів як окремих об`єктів нерухомого майна з конкретними власниками та те, що ці об`єкти не є спільним майном власників будинку.

Таким чином, будинок за адресою: АДРЕСА_2 складається з:- квартир (житлових приміщень); нежитлових приміщень першого поверху; гаражів (машиномісць), і всі зазначені об`єкти є окремими приміщеннями в багатоквартирному будинку, щодо яких зареєстровано право власності за конкретними особами.

Однак, всупереч закону, відповідач здійснює розподіл вартості тепла, витраченого на загальнобудинкові потреби, лише між власниками квартир та не розподіляє таку плату між власниками нежитлових приміщень та гаражів.

При цьому, багатоквартирний будинок в цілому є об`єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Отже, кожен власник зобов`язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень.

Фактичне виключення відповідачем з кола учасників розподілу Qмзк власників нежитлових приміщень і гаражів призводить до того, що власники квартир, зокрема позивач, сплачують більшу частку витрат на загальнобудинкові потреби, ніж це передбачено Методикою № 315, сплачуючи частка витрат, яку мали би нести власники нежитлових приміщень та гаражів як повноправні власники приміщень у цьому ж будинку. Отже, дії КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» з розподілу Qмзк, що здійснюється без урахування власників нежитлових приміщень та гаражів, є такими, що порушують права позивача як споживача житлово-комунальних послуг та суперечать обов`язковому порядку розподілу, встановленому Методикою № 315.

З наведених підстав позивач просив зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили здійснити перерахунок вартості послуги з постачання теплової енергії, нарахованої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , за період з 1 січня 2025 року по 29 лютого 2025 року, шляхом розподілу обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будинку (Qмзк), між усіма власниками житлових приміщень, нежитлових приміщень та гаражів (паркінгів, окремих машиномісць, боксів, які є самостійними об`єктами нерухомого майна) відповідно до пунктів 11, 12 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, з відображенням результатів перерахунку в особовому рахунку позивача.

Ухвалою від 21 січня 2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

У відзиві на позовну заяву представник КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - Ральчук Н.В. просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідач нараховує оплату за теплопостачання правомірно, відповідно до вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Вказувала, що споживачів, що не обрали форму моделі договорів відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з урахуванням змін внесених Законом № 1060, на підставі ч. 5 ст. 13 даного Закону, з 01.11.2021 переведено на індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, у т. ч. споживачів житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

Наголошувала, що згідно з п. 8 розділу ІV Методики № 315 зі змінами у житловому будинку АДРЕСА_2 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби, становить 15 % (25 поверховий будинок).

Вказаний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 обладнано будинковим засобом обліку теплової енергії зав. № 10996, який встановлено на загальному тепловому вводі будинку, що обліковує сумарну витрату теплової енергії на потреби опалення та постачання гарячої води.

Крім того, частина квартир зазначеного будинку обладнана квартирними засобами обліку теплової енергії.

Квартира АДРЕСА_1 забезпечується опаленням від загальнобудинкової системи теплопостачання та оснащена вузлом розподільного обліку теплової енергії зав. № 18014191, дата останньої метрологічної повірки - 02.05.2023 року. Нарахування плати за отриману послугу з постачання теплової енергії по вищезазначеній квартирі АДРЕСА_6 проводяться відповідно до наданих власником зазначеної квартири показників індивідуального засобу обліку теплової енергії, при ненаданні показників нарахування плати за отриману послугу з постачання теплової енергії по вищезазначеній квартирі здійснюється по середньодобовому споживанню відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (Закон № 2119)).

Відповідно до положень ч. 4 ст.11 Закону № 2119 у разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку теплової енергії, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги (КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО») протягом 3 місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання – за середнім споживанням попереднього опалювального періоду).

У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення 3-місячного строку з дня недопуску, виконавець комунальної послуги зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

При цьому згідно ч. 4 ст. 11 Закону № 2119 після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.

Щодо нарахувань за січень 2025 року вказувала, що у зв`язку з ненаданням власником квартири в січні 2025 року показників індивідуального засобу обліку теплової енергії нарахування плати за отриману послугу з постачання теплової енергії по вищезазначеній квартирі було здійснено по середньодобовому споживанню відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», з врахуванням вимог Методики № 315.

В лютому 2025 року власником квартири було надано показники індивідуального засобу обліку теплової енергії які становили 0,0880 Гкал – показники тотожні показникам за листопад 2024 року.

Відповідно до наданих власником квартири в лютому 2025 року в програмному комплексі для проведення розрахунків за житлово-комунальні послуги по зазначеній квартирі було проведено перерахунок (зняття) нарахувань за послугу з постачання теплової енергії.

Суму, отриману в результаті перерахунку, було відображено в рахунку повідомленні за лютий 2025 року. Оскільки згідно наданого власником квартири показника індивідуального засобу обліку теплової енергії споживання теплової енергії по квартирі в лютому 2025 року було відсутнє, по квартирі відповідно до вимог Методи № 315, було донараховано обсяг теплової енергії - донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення.

Власником теплової енергії систематично не надаються показники індивідуального засобу обліку теплової енергії, зокрема, показники не надавались в грудні 2024 року, січні, березні, листопаді, грудні 2025 року, що є грубим порушенням законодавства в сфері житлово-комунального господарства, та створює соціальну напругу між іншими споживачами.

Звертала увагу суду, що споживачі, приміщення яких обладнане вузлом розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, зобов`язані сплачувати за загальнобудинкові потреби та дотримуватись мінімальної частки споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні.

Оскільки споживачі квартири АДРЕСА_6 за зазначеною адресою споживають менший обсяг теплової енергії визначений за показаннями вузла розподільного обліку зав. № 18014191 часткою середнього питомого споживання, донараховуєься обсяг мінімальної частки, ніж визначений за мінімальною тому приміщенню.

Також відповідно до внесених змін до Методики № 315 власники приміщень в будинку мають сплачувати за обсяг теплової енергії, витрачений на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФСГ).

Водночас нарахування плати за витрату теплової енергії на забезпечення ФСГ проводяться у кожному розрахунковому періоді протягом року.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення ФСГ, розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна).

Сторона відповідача наголошувала, що нежитлова частина будинку (приміщення 1-го поверху) згідно з проектом забудови має окрему систему опалення (окрему рамку керування), яка оснащена вузлом обліку теплової енергії зав. № 4746738.

За даними Підприємства теплопостачання нежитловим приміщенням відключено, оскільки закриті та опломбовані засувки на подавальному та зворотному трубопроводі попереднім виконавцем послуг.

Отже, наявність нежитлових приміщень на окремій рамці управління не впливає на здійснення розрахунків за послуги з теплопостачання мешканцям згаданого будинку.

Крім того, нежитлові приміщення (паркомісця) не під`єднані до опалення. Відповідні договори на постачання теплової енергії на ці приміщення з власниками цих приміщень не укладалися.

Щодо твердження позивача стосовно не вірного застосування відповідачем Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 № 315 в частині здійснення підприємством перерахунку, враховуючи всі опалювальні житлові та нежитлові приміщення та їх площі, в тому числі місця паркінгу сторона відповідача зазначала, що у багатоквартирному будинку, в якому машиномісця будувалися як окремий об`єкт інсвестування, паркінг (машиномісця) є окремими об`єктами нерухомого майна, право власності на які реєструється у встановленому законодавством порядку.

Отже, належність парко-місць (підземного паркінгу) до складу комплексу (житлового, житлово-офісного тощо) напряму залежить від джерела фінансування їх будівництва, що визначається у проектно-кошторисній документації на будівництво об`єкта та договорами інвестування.

Позивач хибно вважає, що підприємство не враховує усіх власників нежитлових приміщень та гаражів як обов`язкових учасників розподілу теплової енергії на будинок.

В будинку АДРЕСА_2 не було створено об`єднання співвласників цього будинку (ОСББ).

Наразі, керуючою компанією є ТОВ «Ковальська-Житлосервіс», з якою укладений діючий договір на співпрацю з підприємством, відповідно до якого керуюча компанія займається обслуговуванням загальнобудинкових потреб будинку. При створенні ОСББ власники квартир стають співвласниками спільного майна будинку, тобто їм належать і приміщення загального користування. Тож, співвласники мають сплачувати кошти на утримання та ремонт усіх приміщень. Положення державних будівельних норм не визнає власників машиномісць співвласниками багатоквартирного будинку, оскільки ДБН В.2.2-15-2019 розглядає вбудовані та вбудовано-прибудовані стоянки як допоміжні приміщення багатоквартирного будинку.

Нежитлова частина будинку (приміщення 1-го поверху/паркінг) згідно з проектом забудови має окрему систему опалення (окрему рамку керування), яка оснащена вузлом обліку теплової енергії зав. № 4746738. За даними Підприємства теплопостачання нежитловим приміщенням відключено, оскільки закриті та опломбовані засувки на подавальному та зворотному трубопроводі.

Отже, наявність нежитлових приміщень на окремій рамці управління не впливає на здійснення розрахунків за послуги з теплопостачання мешканцям згаданого будинку. Нежитлові приміщення (паркомісця) не під`єднані до опалення. Відповідні договори на постачання теплової енергії на ці приміщення не укладалися.

Позивачем зроблений хибний висновок щодо необхідності врахування площі підземного вбудованого паркінгу до загальної суми площ опалювальних приміщень будинку (як житлових та нежитлових) на підставі Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 29.11.2001 № 2866-ІІІ» та Методики № 315 та не прийнято до уваги, що при цьому паркінг має окрему систему опалення, яка оснащена вузлом обліку теплової енергії № 476738.

Крім того представник відповідача вказувала, що такий спосіб захисту як проведення перерахунку вартості теплової енергії, в силу ст. 16 ЦК України, не є належним способом захисту цивільних прав.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко І.О. вказував, що суть спору полягає не у визначенні «правильності» зняття показників вузла обліку чи правомірності застосування середньодобового споживання/мінімальної частки як таких. Позовні вимоги зводяться до зобов`язання відповідача здійснити перерахунок плати за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2025 по 29.02.2025 шляхом правильного розподілу обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будинку (Qмзк), між усіма власниками приміщень будинку: житлових, нежитлових та гаражів/машиномісць, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, відповідно до пунктів 11, 12 Методики № 315.

У відзиві відповідач фактично підміняє предмет спору питаннями подання/неподання показників вузла розподільного обліку, середньодобового споживання та застосування мінімальної частки. Проте такі доводи не спростовують ключової обставини: чи включає відповідач до розподілу Qмзк усіх власників приміщень будинку та їх площі, зокрема нежитлові приміщення 1-го поверху та вбудований/ вбудовано-прибудований паркінг (машиномісця), як цього прямо вимагає Методика № 315.

Серед іншого у своїх запереченнях відповідач зазначає, що розподіл спірної плати здійснюється пропорційно опалювальної площі. Отже, розподіл між приміщеннями, які не є опалювальними згідно Методики № 315, не здійснюється.

Позивач не погоджується з такою позицією. Вказане твердження відповідача є спрощенням і не відповідає змісту Методики. Якщо відповідач стверджує, що паркінг та нежитлові приміщення 1-го поверху не опалюються, то з цього випливає не те, що їх можна не враховувати, а прямо протилежне - потрібно застосувати належну базу розподілу, яка для таких об`єктів реально визначається (як правило — загальна площа, а в конфігураціях, де це передбачено/обґрунтовано — об`єм), і включити їх до загальної суми (знаменника). Інакше відповідач фактично обнуляє участь частини співвласників у витратах Qмзк та перекладає ці витрати на власників квартир — що й становить суть спору.

Сам відповідач визнає загальне правило розподілу між усіма власниками, однак не доводить його дотримання у спірному періоді. У відзиві відповідач зазначає, що з опалювального сезону 2021–2022 року проводить розподіл спожитої теплової енергії між всіма власниками (співвласниками) приміщень будинку, а також наголошує, що дві складові (МЗК та функціонування системи) оплачують усі співвласники будівлі. Отже, загальне правило, на якому ґрунтується позов, самим відповідачем не заперечується.

Водночас Відповідач не подав до суду жодного первинного розрахунку (розрахункової відомості) саме за січень–лютий 2025 року, з якого було б видно: (а) перелік усіх об`єктів (квартир, нежитлових приміщень, гаражів/машиномісць), (б) їх загальні/ опалювані площі/об`єми, (в) обсяг Qмзк, (г) формулу та пропорції розподілу.

Натомість позивач посилається на офіційні листи КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», в яких базою для МЗК прямо вказано лише «опалювальну площу всіх житлових приміщень будинку», тобто без включення нежитлових приміщень та гаражів/машиномісць.

Посилання відповідача на показники лічильника, середньодобове споживання та мінімальну частку не спростовують позов.

Щодо вбудованого/вбудовано-прибудованого паркінгу та тверджень про «окрему систему опалення» зауважував, що відзив містить твердження про те, що нежитлова частина будинку (1-й поверх) має окрему систему опалення, а паркомісця «не під`єднані до опалення» і договори на постачання теплової енергії з їх власниками не укладалися.

Проте ці твердження не усувають обов`язку коректного розподілу Qмзк у частині, яка визначається як витрати на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем, оскільки такий обсяг за законом та Методикою № 315 підлягає розподілу між усіма власниками приміщень будівлі/ будинку. Крім того, саме Методика № 315 прямо передбачає спеціальний випадок наявності вбудованого або вбудовано-прибудованого гаража (паркінгу), окремі машиномісця (бокси) якого є самостійними об`єктами нерухомого майна, і встановлює участь їх власників у розподілі (пункт 11 розділу I, пункт 12 розділу IV). Якщо Відповідач вважає, що певні площі не повинні входити до бази розподілу, він має довести це належними та допустимими доказами та надати розрахунок за спірний період. Таких доказів відзив не містить. Натомість, позовна заява містить докази того, що у будинку наявні гаражі (паркомісця), а також нежитлові приміщення, власники яких не сплачують свою частку за тепло, витрачене на загальнобудинкові потреби, що підтверджує і сам відповідач.

На переконання сторони позивача, позиція відповідача зводиться до твердження, що вбудований/вбудовано прибудований паркінг та нежитлові приміщення 1-го поверху «не опалюються» або «від`єднані», а відтак їх власники нібито не повинні сплачувати складову плати за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби.

Такий висновок є помилковим. Сам відповідач посилається на пункт 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, який прямо встановлює: споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за теплову енергію на задоволення загальнобудинкових потреб (опалення місць загального користування і допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем) у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Критерієм участі у розподілі витрат на загальнобудинкові потреби є не «факт опалення конкретного приміщення», а належність об`єкта нерухомого майна до складу цього багатоквартирного будинку та статус його власника як споживача/ співвласника.

В силу Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII індивідуальним споживачем є власник (співвласник) об`єкта нерухомого майна, який отримує житлово-комунальну послугу, а колективний договір є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; водночас споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договорами. Отже, якщо паркінг/машиномісця та нежитлові приміщення входять до складу цього будинку як самостійні об`єкти нерухомого майна, їх власники не можуть бути виключені з розподілу Qмзк лише з посиланням на відсутність опалення у відповідному приміщенні.

Якщо відповідач стверджує, що розподіл здійснюється коректно і з урахуванням усіх обов`язкових учасників, то це має підтверджуватися документально: повним переліком самостійних об`єктів нерухомого майна у будівлі, які беруть участь у розподілі (у т.ч. нежитлові приміщення/приміщення паркінгу/гаражі — за наявності їх опалення/включення в розрахунок), їх опалюваною площею/об`ємом, застосованими коефіцієнтами/налаштуваннями, складовими обсягу (опалення приміщень, МЗК, функціонування внутрішньобудинкових систем тощо), формулами та проміжними величинами розподілу за кожний спірний період (відповідно до Методики). Без надання таких вихідних даних твердження відповідача є декларативним і не усуває заявлених позивачем порушень у нарахуваннях

Враховуючи вищевикладене, сторона позивача просила суд врахувати відповідь на відзив та задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

У додаткових поясненнях у справі представник позивача — адвокат Юрченко І.О. вказував, що у судовому засіданні, яке відбулося 11.03.2026, представник відповідача повідомив суду, що розподіл теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби, здійснюється не лише між власниками квартир, а й між власниками нежитлових приміщень першого поверху.

Разом з тим, у своєму листі від 22.04.2024 № 4/03.2/5235 (у сукупності з інформацією, що викладена у листі від 26.11.2026 № 4/03.2/13731) відповідач виклав позицію, відповідно до якої розподіл спірної плати здійснюється лише між власниками житлової площі будинку, а отже розподіл здійснюється між власниками квартир, а не між усіма власниками житлових і нежитлових приміщень будинку.

Так, у листі від 26.11.2026 № 4/03.2/13731 відповідач зазначив, що по АДРЕСА_2 : опалювальна площа житлових приміщень будинку складає 23 678,50 кв. м., вбудовані нежитлові приміщення, систему опалення яких підключено до загальнобудинкової системи відсутні.

При цьому, відповідно до змісту листа від 22.04.2024 № 4/03.2/5235 відповідач повідомляє, що у вказаному будинку наявна квартира площею 124,5 кв.м., яка від`єднана від централізованого опалення. Склавши ці два значення отримаємо площу всіх житлових приміщень будинку по АДРЕСА_2 : 23678,50 + 124,5 = 23803 кв.м.

У тому ж листі від 22.04.2024 № 4/03.2/5235 відповідач оперує саме цією площею, коли наводить розрахунок плати за тепло, витрачене на загальнобудинкові потреби для позивача. Так, на сторінці 4-й вказаного листа відповідач зазначає: «Для кв. 159 обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби за розрахунковий період грудень 2022 становить: 68,4813 / 23 803 х 105,00 = 0,3021 Гкал.» При цьому, значення 68,813 Гкал – є загальним обсягом теплової енергії, виреченого на загальнобудинкові потреби у зазначений період.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що розподіл теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби, здійснювався також між власниками нежитлових приміщень, спростовується арифметично.

Відповідач сам визначає загальний обсяг такої теплової енергії у грудні 2022 року як 68,4813 Гкал і одночасно застосовує у формулі розподілу площу 23 803 кв. м, яка, за змістом його ж листів, охоплює лише житлові приміщення будинку. Якби твердження Відповідача про участь нежитлових приміщень у розподілі було правдивим, то зворотний арифметичний розрахунок неминуче дав би неможливий результат, а саме — більший загальний обсяг теплової енергії, ніж 68,4813 Гкал.

Однак це виключено, оскільки саме 68,4813 Гкал є вихідною та незмінною величиною, яку сам відповідач визнає фактично витраченою на загальнобудинкові потреби. Отже, наведений відповідачем розрахунок підтверджує протилежне його усним поясненням: спірний обсяг теплової енергії був розподілений виключно між власниками житлових приміщень, без участі власників нежитлових приміщень. Саме це і стало підставою для звернення до суду. Позивач виходив не з припущень і не з власного довільного тлумачення, а з офіційної письмової відповіді самого відповідача.

Якщо виконавець послуги у відповіді споживачу прямо вказує, що для розподілу застосовується «опалювальна площа всіх житлових приміщень будинку», а в прикладах використовує саме житлову площу та квартири як учасників такого розподілу, то споживач має всі підстави розуміти це саме так, як воно буквально викладено у листі, а саме: що розподіл відбувається між власниками квартир.

Таким чином, теперішнє усне твердження відповідача у судовому засіданні від 11.03.2026 про те, що розподіл начебто здійснювався також і між власниками нежитлових приміщень першого поверху, не узгоджується з тією письмовою позицією, яку відповідач сам раніше довів до відома позивача. Додатково слід звертав увагу суду на заборону суперечливої поведінки. Така заборона випливає із загальних засад цивільного законодавства, зокрема з принципів справедливості, добросовісності та розумності, закріплених у п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, а також із положень ст. 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а зловживання правом не допускається. У даній справі позивач саме розумно поклався на письмову позицію відповідача, викладену у його листах і саме виходячи з неї звернувся до суду. Тому подальша спроба відповідача вже у судовому засіданні подати іншу версію механізму розподілу, ніж ту, яку він сам раніше письмово повідомив позивачу, має оцінюватися судом критично, крізь призму принципу добросовісності та заборони суперечливої поведінки.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Юрченко І.О. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача – Ральчук Н.В. просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Судом всиановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг із централізованого опалення.

28 березня 2018 року у газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) розміщено оголошення про те, що КП «Київтеплоенерго» стає виконавцем послуг з центрального опалення та центральної подачі гарячої води та розміщено договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, якай є договором приєднання та вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому законом порядку не надали заперечення щодо його умов відповідно до положень ст. 629 ЦК України.

Таким чином комунальні послуги центрального опалення для позивача у будинку АДРЕСА_5 надаються КП «Київтеплоенерго» на підставі публічного договору про приєднання.

Згідно інформаційного листа КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" № 4/03.2/13731 від 26 листопада 2024 року під час здійснення нарахування відповідач використовує інформацію про характеристики житлового будинку, опалювальну площу квартир та нежитлових приміщень, яка відображається у програмному комплексі КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", яку надає управитель будинку відповідно до технічної документації, а також на підставі звернень мешканців житлового будинку з наданням відповідних погоджуючих документів (технічний паспорт на квартиру).

За даними КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" за адресою: АДРЕСА_5 опалювальна площа житлових приміщень будинку складає 23678,50 кв.м., вбудовані нежитлові приміщення, систему опалення яких підключено до загальнобудинкової системи відсутні.

Відповідно до розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 1543 від 28 грудня 2006 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 був переданий в експлуатацію та обслуговування ТОВ «Ковальська-Житлосервіс».

Пунктом 1.1. вказаного Розпорядження передбачено, що вбудовані приміщення вводяться окремими актами згідно із проектною документацією в Дарницькому районі міста Києва.

Згідно інформаційного листа ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» вих. № 24/КЖС-25 від 22 січня 2025 року, окремим розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації вбудовані або вбудовано-прибудовані гаражі (паркінги), окремі машиномісця (бокси), які є самостійними об`єктами нерухомого майна на утримання /управління до ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» не передавались. Відповідно до наявної інформації Товариства площа нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_2 становить 1216,3 кв.м. (а.с. 70).

За інформацією відповідача від 26 листопада 2024 року № 4/03.2/13731 загальний тепловий ввід житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії за № 10996, що обліковує сумарну втрату теплової енергії на потреби опалення та постачання гарячої води. Також будинок обладнано вузлами комерційного обліку холодної води, що йдуть на потреби гарячої води.

Тобто фактично лічильник встановлений на території місць загального користування за погодженням з КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" і його показання вносяться на сайті КП Київтеплоенерго в особистий кабінет позивача де нараховується плата по його квартирі і є офіційним обліковим приладом по споживанню тепла цієї квартири. Тариф включає доставку тепла до вузла обліку квартири.

Однак, нежитлова частина будинку (приміщення 1 поверху, паркінг) згідно з проектом забудови має окрему систему опалення (окрему рамку керування), яка оснащена вузлом обліку теплової енергії зав. № 4746738. Теплопостачання нежитловим приміщенням першого поверху відключено, оскільки закриті та опломбовані засувки на подавальному та зворотному трубопроводі попереднім виконавцем послуг.

Отже, наявність нежитлових приміщень на окремій рамці управління не впливає на здійснення розрахунків за послуги з теплопостачання мешканцям згаданого будинку (а.с.66).

У інформаційному листі № 4/03.2/5235 від 22 квітня 2024 року, направленому у відповідь на запит позивача, КП «Київтеплоенерго» наведено детальний розрахунок із зазначенням формул, за якими нараховується ОСОБА_1 плата за послуги з теплопостачання.

У наведених відповідачем формулах, які відповідають Методиці № 315, дільником значиться У S оп.буд, тобто загальна сума площ опалювальних приміщень.

У S оп.буд відповідач застосовує при розрахунках у ромірі 23803 кв.м.

Згідно інформаційного листа № 4/03.2/13731 від 26 листопада 2024 року опалювальна площа житлових приміщень будинку складає 23678,50 кв.м.

Відповідно до розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 1543 від 28 грудня 2006 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 був переданий в експлуатацію та обслуговування ТОВ «Ковальська-Житлосервіс», однак вбудовані приміщення вводяться окремими актами згідно із проектною документацією в Дарницькому районі міста Києва.

Вказані обставини, зокрема, встановлені рішенням Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 201/797/25 (провадження 22-ц/803/8423/25), яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (КП «Київтеплоенерго») про зобов`язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії за період з 01 лютого 2022 року по 01 грудня 2024 року включно та скасування нарахованої заборгованості.

Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Питання надання послуг з теплопостачання регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (Закон) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг

Частиною 1 ст. 26 «Про житлово – комунальні послуги» в редакції від 24 червня 2004 року договір надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення, що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця.

У ч.1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зазначено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до Методики № 315, Підприємство починаючи з опалювального сезону 2021-2022 року проводить розподіл спожитої теплової енергії між всіма власниками (співвласниками) приміщень будинку.

Відповідно до Методики № 315 загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних основних складових: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення; обсягу теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу.

Таким чином із загальної кількості теплової енергії, спожитої будинком виділяться частка, яка йде на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення і розподіляється між усіма власниками приміщень будинку, згідно Методики № 315.

Комерційний прилад обліку теплової енергії обліковує всю теплову енергію, витрачену у будівлі, а не лише на опалення квартир, які не відокремлені від системи теплопостачання. Тому кожне приміщення оплачує свою частку. Дві складові оплачують всі співвласники будівлі – це обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та функціонування системи. Далі неопалювані квартири або квартири з індивідуальним опаленням оплачують за втрачену теплову енергію в транзитних трубопроводах в їх квартирах. Залишок теплової енергії розподіляється на квартири з централізованим теплопостачанням

Відповідно до п. 11 розділу І Методики у разі, якщо будівля/будинок обладнана(ий) вбудованим або вбудовано-прибудованим гаражем (паркінгом), окремі машино-місця (бокси) якого є самостійними об`єктами нерухомого майна, розподіл обсягів спожитої теплової енергії на опалення у будівлі/будинку здійснюється також між власниками таких об`єктів нерухомого майна/власниками майнових прав на такі об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, пропорційно до площі таких об`єктів.

Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» прямо не відносить власників паркінгу (паркомісць) до складу співвласників, в кожному конкретному випадку необхідно досліджувати чи є відповідні паркомісця (гаражі) окремими об`єктами права власності чи вони є спільним майном багатоквартирного будинку (Постанова Верховного суду від 14 липня 2022 року по справі № 756/7632/18).

Аналогічну правову висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові 06 липня 2023 року у справі № 910/18499/21. Тобто, Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не відносить власників машиномісць до співвласників багатоквартирного будинку, а машиномісця до спільного майна багатоквартирного будинку.

Під час розгляду справи встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 обладнано будинковим засобом обліку теплової енергії зав. № 10996, який встановлено на загальному тепловому вводі будинку, що обліковує сумарну витрату теплової енергії на потреби опалення та постачання гарячої води, а споживачі, що не обрали форму моделі договорів відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з урахуванням змін внесених Законом № 1060, на підставі ч. 5 ст. 13 даного Закону, з 01.11.2021 переведені на індивідуальні договори про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Нежитлова частина будинку (приміщення 1-го поверху (аптеки, магазини, тощо) та паркінг) згідно з проектом забудови має окрему систему опалення (окрему рамку керування), яка оснащена вузлом обліку теплової енергії зав. № 4746738.

Теплопостачання нежитловим приміщенням відключено, оскільки закриті та опломбовані засувки на подавальному та зворотному трубопроводі попереднім виконавцем послуг.

Відтак наявність нежитлових приміщень на окремій рамці управління не впливає на здійснення розрахунків за послуги з теплопостачання мешканцям будинку.

Відповідно до розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 1543 від 28 грудня 2006 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 був переданий в експлуатацію та обслуговування ТОВ «Ковальська-Житлосервіс», однак вбудовані приміщення вводяться окремими актами згідно із проектною документацією в Дарницькому районі міста Києва.

Таким чином перший нежитловий поверх будинку не є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, як і паркінг, та їх площі не можуть бути включені до розподілу обсягів спожитих у будинку комунальних послуг.

За інформацією КП «Київтеплоенерго» від 22.04.2024 року відповідач надає послуги з теплопостачання до будинку АДРЕСА_5 , який оснащений вузлом розподільного обліку теплової енергії. З початку опалювального сезону 2019/2020 обсяг теплової енергії, витрачений на опалення визначається за методикою №315, якою передбачено нарахування плати за послуги усім споживачам будинку як житлових так і не житлових приміщень за однаковими умовами розподілу, а саме пропорційно опалювальній площі (а.с.61-65).

Докази зворотного у справі відсутні.

Відтак відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуги з постачання теплової енергії, нарахованої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , за період з 1 січня 2025 року по 29 лютого 2025 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 89, 141, 259, 263, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (КП «Київтеплоенерго») про зобов`язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Куць

Оригінал: reyestr.court.gov.ua