Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №175/1589/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1571/26 Справа № 175/1589/26 Суддя у 1-й інстанції - Качаленко Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року встановлено, що 09.12.2025 об 11:00 по вул. Барвінкова, 46 у с. Ясногірка Краматорського району Донецької області водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, та в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року, оскільки справу в суді 1-ї інстанції було розглянуто без його участі. Копію оскарженої постанови він не отримував, про наявність постанови від 09 квітня 2026 року Дніпровського районного суду Дніпропетровської області дізнався лише 23.04.2026 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, а своєчасному її оскарженню завадила його служба в лавах ЗСУ та участь у виконанні бойових завдань.

В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 рокущодо нього, а провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП в зв`язку з відсутністю події і складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що у поліцейських не було жодних законних підстав для зупинки автомобіля. А від так, всі послідуючи їх дії, в тому числі і вимога пройти огляд на стан сп`яніння, є незаконними.

Вважає, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Звертає увагу на відсутність в порушення встановленого порядку в матеріалах справи акту огляду на стан сп`яніння.

Вказує на недопустимість долучених до матеріалів справи відеозаписів, оскільки в матеріалах справи не зазначено дані технічного засобу, яким зроблені ці відеозаписи.

Звертає увагу суду, що відповідно до п. 12 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчанні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також виконання службових обов`язків.

Факт виконання військового обов`язку штаб – сержантом ОСОБА_2 у військовій частині НОМЕР_2 підтверджується довідкою №2903 від 18.04.2026 року, яка додається до апеляційної скарги.

Позиції сторін в суді :

В судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Будь яких клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 09 квітня 2026 року. Розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 . Проте, як вбачається з матеріалів цієї справи копію постанови суду 1-ї інстанції ОСОБА_2 особисто не отримував, а ознайомитися з нею лише 23 квітня 2026 року після отримання інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 09.12.2025 об 11:00 по вул. Барвінкова, 46 у с. Ясногірка Краматорського району Донецької області керував транспортним засобом Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, та в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме: протоколом серії ЕПР1 №535638 від 09.12.2025, матеріалами відеофіксації порушення, долученими до матеріалів справи, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 09.12.2025, рапортом поліцейського Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 09.12.2025 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

З долученого до справи відеозапису вбачається, що на запитання поліцейського, чи вживав він алкоголь? ОСОБА_2 відповів, що так, вчора трошки було (відеозапис 474723 починаючи з 11:02:45). Окрім того на відео зафіксовано, що поліцейським були оголошені ознаки алкогольного сп`яніння та пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер, на що зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду (відеозапис 474723 починаючи з 11:03:10).

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, зокрема факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , стороною захисту надано не було. Відеозапис свідчить, що жодних заперечень, щодо того, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом, останнього не надходило.

Щодо підстав зупинки транспортного засобу, то апеляційний суд зазначає, що вимога поліцейського про проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння та обов`язок водія пройти такий огляд обумовлені виявленням у останнього ознак сп`яніння. А підстава зупинки автомобіля ніяким чином не впливає на наявність чи відсутність складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_2 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія ОСОБА_1 , вважаю необґрунтованими. Так, з відеозапису вбачається, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 сам водій не заперечував вживання алкогольних напоїв на передодні увечері, оскільки працівником поліції було повідомлено про наявність запаху алкоголю у водія ОСОБА_1 , останньому було запропоновано пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння. Проте, водій висловив відмову від проходження такого огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров?я.

Оскільки ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, то необхідності складання акту огляду не виникало.

Тож, доводи апеляційної скарги захисника про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими та погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що зі змісту відеозапису чітко вбачається, що поліцейським було дотримано встановлений порядок проведення огляду на стан сп`яніння, та дії працівників поліції відповідали вимогам, встановленим у ст. 266 КУпАП.

Тож, під час апеляційного розгляду обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом та причин такої зупинки транспортного засобу, як і складання адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Отже, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_3 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Отже, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, про які сам водій повідомив працівникам поліції, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_2 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану налкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Оскарженою постановою відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП стягнуто судовий збір.

Проте, відповідно до доданої до апеляційної скарги довідкою №2903 від 18.04.2026 року ОСОБА_2 як на час вчинення правопорушення, так і на теперішній час є діючим військовослужбовцем штаб – сержантом у військовій частині.

А відповідно до п.12 ч.1ст.5 Закону Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Тобто, у даному випадку оскарженою постановою необґрунтовано стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір. І оскаржена постанова підлягає зміні в частині вирішення питання про судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, змінити, виключивши з неї посилання на стягнення судового збору. В решті оскаржену постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин