Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №201/11618/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/624/26 Справа № 201/11618/24 Головуючий у першій інстанції: Антонюк О. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра у складі судді Антонюка О.А. від 06 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів» про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Соборного районного суду м.Дніпра від 06 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів» про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди – визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Встановлено, що у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів», в якому просить визнати звільнення з роботи в ТОВ «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів» наказом від 31.07.2024 №177-к незаконним, поновити на роботі та посаді з добовим режимом праці, який існував до видання наказу від 08.05.2024 №114-к; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду 5000,00 грн за незаконне звільнення з роботи, зіпсування трудової книжки.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу протягом трьох днів з дня отримання вказаної ухвали, усунути недоліки з додержанням вимог: п. 1, 2, 4, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ч. 6 ст. 175, ч. 1, 4, 5 ст. 177 ЦПК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2024року позовну заяву ОСОБА_1 вирішено вважати неподаною та повернуто позивачу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2024 року - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В подальшому, ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 квітня 2025 року року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів» про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди – залишено без руху та запропоновано позивачу протягом трьох днів з дня отримання вказаної ухвали, усунути недоліки з додержанням вимог: п. 1, 2, 4, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ч. 6 ст. 175, ч. 1, 4, 5 ст. 177 ЦПК України.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у постанові Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року встановлено факт направлення позивачем 31.10.2024 року листа з метою усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду першої інстанції.

Водночас матеріали справи ні в паперовому вигляді, ні в електронному не містять відповідних документів. Місцевий суд, всупереч вимогам повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, безпідставно не перевірив факт направлення позивачем вказаного листа та не вжив заходів для встановлення причин відсутності відповідних документів у матеріалах справи, що свідчить про формальний підхід до розгляду справи.

Таким чином, неврахування судом першої інстанції встановленого апеляційним судом факту, є підставою для висновку про порушення норм процесуального права, що вплинуло на правильність ухваленого судового рішення.

Відповідно до змісту ч.6 ст. 185 ЦПК України, у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Виконуючи вимоги суду, позивач вправі очікувати належне тлумачення судом норм процесуального права, що очевидно надає підстави сподіватись на відкриття провадження.

Враховуючи викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що вдруге повернувши позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом.

Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, така ухвала підлягає скасуванню з підстав визначених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 379 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра від 06 червня 2025 року – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений 22 червня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова