Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №175/14562/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/590/26 Справа № 175/14562/24 Головуючий у першій інстанції: Журавель Т. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Журавель Т.С. від 07 липня 2025 року по справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2025 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі №175/14562/24 за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, до набрання законної сили судовим рішенням по справі №175/4894/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно.

В апеляційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено, що у вересні 2024 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит №0271-430 від 29.09.2021 у загальному розмірі 452067,06 грн.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній справі (а.с. 95).

30 червня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача – адвокат Карабут М.В. подала до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що в провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №175/4894/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно. Предмет обох справ є взаємопов`язаним, оскільки в обох випадках мова йде про одні й ті самі зобов`язання та той самий об`єкт застави. При цьому вирішення справи про звернення стягнення на предмет застави має істотне значення для правильного та обґрунтованого розгляду справи про стягнення боргу за кредитом. На підставі викладеного, з урахуванням того, що одночасний розгляд справи №175/14562/24 та справи №175/4894/25 може призвести до отримання позивачем двох виконавчих документів щодо одних і тих же грошових вимог, представник відповідача просить зупинити провадження у справі №175/14562/24 до набрання законної сили судовим рішенням, постановленим у справі №175/4894/25.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Положеннями ст. 251 ЦПК України передбачено підстави за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, в тому числі відповідно до п. 6 ч. 1 даної статті, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що підставою для зупинення провадження у справі є не лише наявність іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Згідно пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України 2004 року(стаття 251 чинного ЦПК України) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Зупинення провадження у справі не повинно призводити до необґрунтованого затягування розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі згідно п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. При цьому, об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі.

Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01 березня 2024 року у справі № 910/17615/20 зазначено, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.

За обставинами даної справи №175/14562/24, АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

Згідно матеріалів справи, предметом спору у справі №175/4894/25, на наявність якої посилається безпосередньо представник відповідача як на підставу зупинення провадження, є спір між АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між справами існує тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Натомість в оскаржуваній ухвалі місцевим судом не наведене належне обґрунтування щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі та в чому полягає преюдиційне значення, зважаючи на різний предмет спорів в даних справах та зміст обґрунтування заявлених позовних вимог.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить належного мотивування об`єктивної неможливості здійснення розгляду справи №175/14562/24 до моменту вирішення справи №175/4894/25, не враховано правову позицію позивача.

При цьому, положеннями ст. 251 ЦПК України чітко визначено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що застосування формального підходу до вирішення питання про зупинення провадження у справі може мати наслідком порушення права особи на справедливий суд, що передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, елементом якого є реальний та ефективний доступ до правосуддя.

З урахуванням того, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для зупинення провадження у справі, ухвала Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2025 рокупідлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 379, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» – задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2025 року – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 22 червня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова