Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №199/8615/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1358/26 Справа № 199/8615/25 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 02.12.2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22038000238380, який укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

28.03.2024 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №28/03/24, за умовами якого АТ «Банк Кредит Дніпро» передає ТОВ «Цикл Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Цикл-Фінанс» приймає належні АТ «Банк Кредит Дніпро» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників від 28.03.2024 року до Договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 року ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 15449,37 грн., із яких:

- 12201,68 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 0,23 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 3247,46 грн. – сума заборгованості за комісією.

Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №22038000238380 у розмірі 15449,37 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., а також суму судових витрат.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22038000238380 від 02.12.2019 року у розмірі 15449 гривень 37 копійок, з яких: 12201,68 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,23 грн. - сума заборгованості за відсотками; 3247,46 грн. – сума заборгованості за комісією.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Цикл Фінанс» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до позовної заяви надані усі належні докази, які підтверджують обсяг наданих послуг та їх вартість, отже вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.12.2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22038000238380, який укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

28.03.2024 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №28/03/24, за умовами якого АТ «Банк Кредит Дніпро» передає ТОВ «Цикл Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Цикл Фінанс» приймає належні АТ «Банк Кредит Дніпро» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників від 28.03.2024 року до Договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 року ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 15449,37 грн., із яких:

- 12201,68 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 0,23 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 3247,46 грн. – сума заборгованості за комісією.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не надано доказів про належне виконання взятих на себе зобов`язань ні первісному, ні новому кредиторам. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу не доведений, оскільки суду не надано докази, що підтверджують фактичну сплату коштів за надання правової допомоги.

Позивач оскаржує рішення суду виключно в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, в іншій частині рішення не оскаржується та в силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією судів не перевіряється.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» у позові поставив питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та додав відповідні докази понесення вказаних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі №734/2313/17 (провадження №61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим – з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди – у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що до позову було долучено посвідчення та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, акт 22038000238380 про підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги від 03.06.2025 року, детальний опис виконаних адвокатом робіт, договір про надання правової допомоги №43453613 від 02.01.2025 року, додаткова угода №22037000503685 до договору про надання правової допомоги №43453613 від 02.01.2025 року, ордер про надання правничої допомоги серії АІ №1911768

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» задоволено повністю.

Від відповідача, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції будь-яких заперечень щодо вищевказаних доказів та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції не надходило.

За таких обставин, апеляційний суд, взявши до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також критерії обґрунтованості й пропорційності, враховуючи відсутність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу та клопотання про його зменшення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції у сумі 5 000,00 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

На підтвердження понесених витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції ТОВ «Цикл Фінанс» надано копію копію акту від 02.10.2025 року №22038000238380 про підтвердження факту надання правової (правничої) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) ; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Кеню Д.В. від 02.10.2025 року, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, а також докази щодо підтвердження направлення вказаних документів відповідачу .

В Акті від 02.10.2025 року №№22038000238380 про підтвердження факту надання правової (правничої) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), зазначено про те, що сторони підтверджують, що адвокат надає клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6 000,00 грн, зокрема: 1. підготовка апеляційної скарги на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра по справі №199/8615/25 від 01.09.2025року, витрачений час 4 год., загальна вартість — 6 000,00 грн.

Аналогічні відомості щодо складу, обсягу та видів виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, витрачений час та загальна вартість також зазначені в детальному описі.

Надання зазначених в акті та детальному описі послуг підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ «Цикл Фінанс» задоволена, заперечень щодо стягнення понесених апелянтом витрат на професійну правничу допомогу у апеляційній інстанції від відповідача не надходило, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у сумі 6 000,00 грн.

Щодо стягнення судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Тобто, ця норма закону стосується оскарження судових рішень в частині саме позовних вимог, в той час як розподіл судових витрат (стягнення судових витрат) не є позовною вимогою, не стосується суті спору та не є рішенням по суті спору.

Судові витрати не є самостійними позовними вимогами та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо судовим збором при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об`єктом справляння судового збору.

Оскільки, вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на оскарження судових рішень щодо розподілу судових витрат відсутні (зазначені висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі №914/633/18).

З огляду на викладене вище колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), оскільки подання апеляційної скарги на вказану частину судового рішення не є об`єктом справляння судового збору.

Із урахуванням викладеного, має місце помилкова сплата судового збору апелянтом за оскарження рішення від 01.09.2025 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, який не розподіляється в порядку статті 141 ЦПК України за наслідком апеляційного перегляду, а може бути повернутий за заявою особи у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,–

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» — задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката — скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції у сумі 5 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у сумі 6 000,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2026 року.

Головуючий

Судді: