Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №492/1377/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1462/26

Справа № 492/1377/24

Головуючий у першій інстанції Черевата В. І.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – Арцизька міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року, ухвалене Арцизьким районним судом Одеської області, у складі: судді Череватої В.І. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Арцизької міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

07.10.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому із посилання як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 16, 1216, 1217, 1272 ЦК України просила надати їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком в три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Мотивувала позов тим, що оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі після смерті матері позивач – як єдина спадкоємиця за законом - немає можливості, у зв`язку з пропуском встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, посилаючись на погане самопочуття, постійну хворобу, введення на всій території України режиму воєнного стану, а також на те, що вона є юридично не освіченою особою (а.с. 1-3).

Відповідач Арцизька міська рада проти задоволення вимог не заперечувала (а.с. 41-42).

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Арцизької міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено повністю (а.с. 49-51зв.).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги звернення позивача до нотаріуса після смерті матері, де їй було роз`яснено, що оскільки позивач проживала разом з матір`ю, то подавати заяву про прийняття спадщини не обов`язково.

Повідомляє, що смерть матері негативно вплинула на стан здоров`я позивача, остання погано себе почувала, несла тяжкі душевні переживання та хворіє по теперішній час, є інвалідом 3 групи безстроково, проте вказаного суд також при ухваленні рішення не врахував.

Зауважує, що відповідач не надав до суду заперечень з приводу поданої позовної заяви, а лише просив розглянути справу за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечував, а прийняття рішення щодо задоволення позову жодним чином не вплине на права та обов`язки будь-яких третіх осіб і спору між спадкоємцями також не існує.

Наголошує на тому, що її хвороба створила для неї об`єктивні труднощі для своєчасного прийняття спадщини після смерті матері і звернення до суду із вказаним позовом є єдиним можливим способом вирішення зазначеного питання щодо пропущення строку для прийняття спадщини.

Також посилалася на встановлення карантину на всій території України, не здійснення нотаріусами особистого прийому громадян, введення на всій території України воєнного стану у зв`язку із військовою агресією рф проти України, який діє до тепер, небезпека збройної агресії, особливості роботи нотаріусів, нотаріальних контор під час воєнного стану, те, що скаржник постійно хворіє, і вказане унеможливило своєчасне подання нею заяви про прийняття спадщини (а.с. 54-59).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 16.06.2026 позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Відповідач Арцизька міська рада, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, а саме у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судову повістку-повідомлення на 16.06.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 11.04.2026 о 07:50:19, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 88), в судове засідання не з`явилися, що в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Матір`ю позивача є ОСОБА_2 , про що 29 травня 1965 року Виноградівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області зроблено відповідний запис за № 26 та 29 травня 1965 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

19 березня 1994 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00015121315 від 04.03.2015 (а.с. 15-16).

08 травня 2008 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, про що 08 травня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Арцизького районного управління юстиції Одеської області зроблено відповідний актовий запис № 42 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 08 травня 2008 року серії НОМЕР_2 (а.с. 13).

Матір позивачки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 12 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Арцизького районного управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис № 494 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі на земельну ділянку, площею 6,56 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_2 , що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 003593, виданого на підставі рішення 17 сесії ХХІІІ скликання Виноградівської сільської ради народних депутатів Арцизького району Одеської області від 02 лютого 2001 року № 49 (а.с. 17).

Як вбачається з довідки, виданої ФГ «АФ Бургуджи» № 82 від 18 вересня 2024 року, земельний пай, площею 6,56 га, який належить ОСОБА_2 , знаходиться в користуванні ФГ «АФ Бургуджі», після смерті ОСОБА_2 нараховану орендну плату за її земельний пай за 2016-2024 р.р. отримувала її донька ОСОБА_1 (а.с. 19).

17 грудня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_2 (а.с. 32 зв.).

Того ж дня, Арцизькою районною державною нотаріальною конторою Одеської області заведена спадкова справа № 579/2016 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 32-39).

В матеріалах справи також наявні копії заяв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , завірених Секретарем виконавчого комітету Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області 23 листопада 2016 року для подання їх до Арцизької районної державної нотаріальної контори, згідно з якими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є спадкоємцями за законом після смерті їх матері ОСОБА_2 , від обов`язкової частки в спадщині за законом відмовляються на користь доньки померлої ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщину за законом в установлений строк на прийняли та приймати не будуть, до суду із заявами про поновлення строку для прийняття спадщини звертатися не будуть (а.с. 4-5).

Вказані заяви відсутні в матеріалах спадкової справи № 579/2016, заведеної 17.12.2016 після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , витребуваної судом першої інстанції під час розгляду справи.

Згідно з відповіддю Арцизької районної державної нотаріальної контори від 17 грудня 2016 року № 1384/02-14, адресованої ОСОБА_1 , останній роз`яснено, що вона пропустила строк, визначений чинним законодавством України для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав (а.с. 9, 38).

За обставинами справи позивач не погодилася з відмовою нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_2 . Позивач переконана, що її право на спадкування підлягає захисту, оскільки вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, посилаючись на погане самопочуття, постійну хворобу, введення на всій території України режиму воєнного стану, а також на те, що вона є юридично не освіченою особою, що є, на її думку, істотними обставинами та дозволяє суду визначити їй додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини.

На підтвердження своїх вимог позивач долучила також:

- копію довідки МСЕК серії 12 ААГ № 452051 від 07 березня 2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи безстроково (а.с. 7);

- копію консультативного висновку спеціаліста від 17 лютого 2023 року, згідно з яким ОСОБА_1 встановлений діагноз: стабільна стенокардія напруження ІІІ ФК, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ступінь 3, кризова течія з гіпертонічними кризами ускладненими гострим коронарним синдромом (а.с. 8).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності у позивача протягом визначеного законодавством України шестимісячного строку на звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , об`єктивних, непереборних, істотних перешкод для подання відповідної заяви, а сам лише факт поганого самопочуття позивача, постійна хвороба, введення на всій території України режиму воєнного стану, а також на те, що позивач є юридично не освіченою особою, на думку суду, саме по собі не свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

У зв`язку з наведеним, суд не знайшов підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, так як позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вона не мала можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Таким чином, з огляду на наведене, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, хвороба позивача, введення на всій території України режиму воєнного стану за сплином 6,5 років після введення такого (звернення до нотаріуса) та 9 років (звернення до суду), юридична необізнаність позивача, не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_2 , оскільки позивач є донькою спадкодавиці, тобто спадкоємицею першої черги. Тож незалежно від наявності або відсутності заповіту на її ім`я, вона у тому разі, якщо бажала би прийняти спадщину після смерті матері, мала можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, оскільки спадщина приймається повністю, а не частинами.

Отже, суд, враховуючи, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини становить понад 9 років, а також встановлені судом обставини, дійшов висновку, про те, що позивач не надала беззаперечних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Встановивши, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позивач ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею першої черги за законом, достеменно знаючи про смерть матері, у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не подала заяву про прийняття спадщини як особа, що не проживала разом із спадкоємцем (місце реєстрації померлої – АДРЕСА_1 , а місце реєстрації позивачки – АДРЕСА_2 ), надавши належну правову оцінку зазначеним позивачем у позовній заяві підставам пропуску зазначеного строку (юридична необізнаність, важкий душевний стан та стан здоров`я позивача, карантин та воєнний стан), суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що наведені обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій і доводи апеляційної скарги, які є тотожними тим, що викладені в позовній заяві, таких висновків суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, посилання на обставини введення карантину на всій території України з 12 березня 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 і від 02 квітня 2020 року № 255, та подальшого введення на території України воєнного стану з 24.02.2022 Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, взагалі не заслуговують на увагу, з огляду на те, що матір позивачки ОСОБА_2 померла задовго до настання вказаних подій (08 серпня 2015) і не можуть слугувати підґрунтям заявлених позивачем вимог.

Відповідаючи ж на доводи апеляційної скарги щодо не взяття до уваги судом першої інстанції стану здоров`я позивача, колегія суддів зазначає, що оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20 (провадження № 61-12451св21).

З огляду на зміст наданих позивачкою копій медичних документів такі датуються 2023 року, тобто зі спливом 7,5 років з дня смерті матері позивачки, а також не містять інформації, що в період з дня смерті матері позивачки та протягом шести місяців після цього, а також в період з дня звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса (17.12.2016) і до пред`явлення вказаного позову до суду (07.10.2024) позивач перебувала на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні, що перешкоджало їй вчинити відповідні дії, направлені на прийняття спадщини.

Посилання позивачки на те, що вона продовжувала проживати в будинку матері і отримувати оплату орендованої спадкової земельної ділянки після смерті матері не є дотриманням передбаченого вимогами ч. 3 ст. 1268 або ч. 1 ст. 1269 ЦК України порядку здійснення спадкоємцем свого права на спадкування і не є поважною причиною у розумінні закону для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Посилання позивачки на те, що вона проживала разом із матір`ю станом на час смерті останньої також не входить до предмету доказування по справах зазначеної категорії (ч. 3 ст. 1272 ЦК України), оскільки про визначення додаткового строку можуть ставити питання лише особи, які не проживали разом із спадкоємцем та які пропустили визначений законом строк для подання заяви до нотаріальної контори. Вказане твердження позивачки є предметом розгляду іншого позову, який наразі судом не вирішується.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, зводяться до незгоди з судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті спору.

Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих правовідносин учасників справи та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 19 червня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький