Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №521/13392/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3663/26

Справа № 521/13392/25

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі свого представника Китайської Олени Петрівни

на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2025 року, ухвалене Хаджибейським районним судом м. Одеси у складі: судді Мурзенка М.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , який мотивував тим, що відповідач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 27.04.2022 по теперішній час, за період з грудня 2023 року по лютий 2025 року неправомірно отримував допомогу на проживання внутрішньо переміщеної особи, оскільки члену його сім`ї, дружині ОСОБА_2 , на час звернення із заявою про призначення допомоги на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідно до п.п. 4 п. 7-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 (далі - Порядок), є підставою для непризначення/невиплати відповідної допомоги.

Сума неправомірно отриманої допомоги складає 42000 грн, яку відповідач в добровільному порядку не повернув, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду. (а.с. 1- 56)

Представником відповідача - адвокатом Риженком Д. О. надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком, на підтвердження того, що прийняттю рішення про призначення допомоги та сам факт здійснення надміру виплачених коштів, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені суми грошових коштів не підлягають поверненню. Документальних відомостей на підтвердження рахункової помилки зі своєї сторони, позивач також не надав.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2025 року у задоволенні позову Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи відмовлено.

В апеляційній скарзі Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі свого представника Китайської О.П. просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі, стягнути судові витрати.

Доводами апеляційної скарги є те, що п.п 5 п. 7-1 Порядку № 332 з 1 грудня 2023 встановлено, зокрема, що допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання: особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення. За інформацією Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дружина заявника ОСОБА_2 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а тому у період з 01.12.2023 по 28.02.2025 ОСОБА_1 отримував допомогу на проживання неправомірно.

Повідомлень про зміни, які впливають на визначення права на отримання допомоги, у відповідності до п. 5 Порядку № 332, від ОСОБА_1 до позивача не надходило.

Вказує, що відповідач знав про обставини, що можуть вплинути на отримання щомісячної допомоги на проживання ВПО, та не повідомив позивача про них, що є зловживанням з його боку.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення суми надміру виплаченої допомоги ВПО у розмірі 42000 гривень, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду в апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 26.04.2022 року по теперішній час, що підтверджується копіями довідок про взяття його на облік (а.с. 13, 25, 44):

- з 26.04.2022 по 14.09.2022 - в УСЗН в Малиновському районі ДП та СП ОМР за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 ;

- з 15.09.2022 по 15.01.2025 - в УСЗН в Київському районі ДП та СП ОМР за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 ;

- з 16.01.2025 по теперішній час- в УСЗН в Хаджибейському районі ДП та СП ОМР за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_3 .

27.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до УСЗН в Малиновському районі ДП та СП ОМР із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (а.с. 17-18).

Рішенням УСЗН в Малиновському районі ДП та СП ОМР від 07.05.2022 р. призначено відповідачу допомогу переміщеним особам на проживання в сумі 2000 грн щомісячно на період з 01.03.2022 по 31.05.2022 включно (а.с. 19).

15.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до УСЗН в Київському районі ДП та СП ОМР із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (а.с. 26).

Рішенням УСЗН в Київському районі ДП та СП ОМР від 27.10.2022 р. призначено відповідачу допомогу як переміщеним особам на проживання в сумі 2000 грн. 00 коп. щомісячно на період з 01.10.2022 р. по 31.12.2022 р. включно. (а.с. 27).

11.04.2024 відповідач звернувся до УСЗН в Київському районі ДП та СП ОМР із заявою про внесення змін до його особової справи як ВПО у зв`язку із отриманням третьої групи інвалідності (а.с. 28), заявою про відсутність в нього депозитів та житла на території України, де ведуться бойові дії (а.с. 32).

Рішенням УСЗН в Київському районі ДП та СП ОМР № 1271523495-2024-2 від 01.05.2024 року призначено відповідачу допомогу переміщеним особам на проживання в сумі 3000 грн щомісячно з 01.03.2024 р. (а.с. 33) на склад сім`ї з двох осіб: відповідач та його дружина ОСОБА_2

29.11.2024 відповідач звернувся до УСЗН в Київському районі ДП та СП ОМР із заявами про поновлення виплат допомоги, надав пояснення щодо нетривалого виїзду за кордон в березні 2024 року на тиждень та в серпні 2024 року на два дні (а.с. 34), також надав заяву про відсутність депозитів та житла на території України, де ведуться бойові дії (а.с. 35).

Також 29.11.2024 відповідач звернувся до УСЗН в Київському районі ДП та СП ОМР із заявою про надання допомоги на проживання ВПО, в якій зазначив відомості про дружину ОСОБА_2 як про члена сім`ї, що перемістився разом з ним (а.с. 36-37).

Рішенням УСЗН в Київському районі ДП та СП ОМР № 1271523495-2024-3 від 04.12.2024 року за результатами превентивної верифікації з Міністерством фінансів України встановлено відсутність у відповідача права на отримання допомоги, через невідповідність п. 7-7.1 Порядку. (а.с. 40).

21.02. 2025 УСЗН в Хаджибейському районі ДП та СП ОМР № 959/18.01-06 прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум допомоги в розмірі 12000 грн (а.с. 49).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2025 вбачається, що 28 липня 2022 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Рубінчик Л. О., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 864, придбано трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 48).

Згідно з наданих позивачем довідок, за період з грудня 2023 року по лютий 2025 року відповідачем було отримано допомогу на проживання ВПО в загальній сумі 42000 грн (а.с. 42, 53).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що станом на момент подання відповідачем заяви про призначення йому допомоги 15 вересня 2022 року Порядком не було передбачено такої підстави для неотримання/припинення допомоги як наявність у члена сім`ї внутрішньо переміщеної особи житла. При цьому на отримувачів допомоги у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1226 від 21.11.2023 р. (набула чинності 24.11.2023 р.) не було покладено обов`язку надати органу, що здійснює виплату допомоги, уточнені відомості, а форма заяви, що була подана відповідачем 15.09.2022, не передбачала подання ним відомостей про членів сім`ї, які не є неповнолітніми дітьми, що перемістились разом з ВПО. Відповідну верифікацію було проведено 20.02.2025 року, в той час як відомості про дружину відповідача як про члена його сім`ї були відомі позивачу з квітня 2024 року. Суд зауважив, що Порядком передбачена відповідальність особи, що звертається із заявою про призначення допомоги, за достовірність інформації, що зазначається нею у заяві, наданої для отримання допомоги, проте судом не встановлено недостовірності даних, зазначених в заявах відповідача про призначення допомоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру". (ч. 3 ст. 4 Закону)

Право на отримання допомоги на проживання мають внутрішньо переміщені особи відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 (далі - Порядок № 332).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1226 від 21.11.2023 року Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам було доповнено п. 7-1, згідно з п. 5 якого з 1 грудня 2023 року допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання: особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений особою з числа членів сім`ї, становив менш як 100 тис. гривень.

Таким чином, вищеозначені законодавчі зміни, внесені до Порядку № 332, застосовуються до внутрішньо переміщених осіб, які звернулися за такою допомогою вперше.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» орган, що здійснює державні виплати, у разі звернення реципієнта за призначенням державних виплат формує запит в інформаційно-аналітичній платформі на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі, та в режимі реального часу отримує підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, або рекомендацію щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, за наявності в інформаційно-аналітичній платформі інформації, передбаченої статтею 13 цього Закону.

У разі відсутності в інформаційно-аналітичній платформі інформації про реципієнта, передбаченої статтею 13 цього Закону, орган, що здійснює державні виплати, розглядає звернення реципієнта і призначає державні виплати відповідно до законодавства.

У справі, що переглядається, вбачається, що рішенням УСЗН в Київському районі ДП та СП ОМР № 1271523495-2024-2 від 01.05.2024 р призначено відповідачу допомогу переміщеним особам на проживання в сумі 3000 грн щомісячно на період з 01.03.2024 на склад сім`ї з двох осіб: відповідач та його дружина ОСОБА_2 (а.с. 33)

За п. 3 Порядку до складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; повнолітні діти, які не перебувають в шлюбі, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат безоплатно отримує відомості з Єдиного державного реєстру в електронній формі у форматі бази даних, витягу та/або в іншій формі на підставі договорів, укладених з технічним адміністратором.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідну верифікацію було проведено 20.02.2025 року (а.с. 46-47), в той час як відомості про дружину відповідача як про члена його сім`ї були відомі позивачу з квітня 2024 року (а.с. 32-33).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав можливість врахувати зазначені обставини значно раніше, однак цього не зробив.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегією суддів встановлено, що Порядок № 332 станом на час призначення позивачу виплати допомоги на проживання 15.09.2022 не передбачав такої підстави для неотримання/припинення допомоги як наявність у члена сім`ї внутрішньо переміщеної особи житла.

Крім того, Порядком не було передбачено обов`язку отримувачів допомоги подавати органу, що здійснює її виплату, уточнені відомості, а форма заяви, поданої відповідачем 15.09.2022, не передбачала зазначення відомостей про повнолітніх членів сім`ї, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою, крім неповнолітніх дітей.

Апеляційний суд також зауважує, що Порядком передбачена відповідальність особи, що звертається із заявою про призначення допомоги, за достовірність інформації, що зазначається нею у заяві, наданої для отримання допомоги.

Заява про надання допомоги на проживання ВПО, яка подана 11.04.2024 від імені ОСОБА_1 , не підписана останнім, як відсутні і докази підписання її ЕЦП або іншим способом (а.с. 30-31), а тому не є належним та допустимим доказом, тому суд не бере до уваги.

Отже, апеляційним судом не встановлено недостовірності даних, зазначених в заявах відповідача про призначення допомоги.

Колегія суддів відхиляє доводи скарги, що неповідомлення відповідачем про зміни, які впливають на визначення права на отримання допомоги, у відповідності до п. 5 Порядку № 332, свідчить про зловживанням з його боку.

Сам факт невиконання особою обов`язку щодо повідомлення уповноваженого органу про відповідні зміни не є безумовною підставою для висновку про наявність у її діях недобросовісності чи умисного приховування обставин з метою незаконного отримання бюджетних коштів. Для встановлення зловживання правом необхідно з`ясувати характер поведінки особи, її обізнаність про відповідні обставини, наявність умислу на одержання виплат без достатніх правових підстав, а також інші фактичні дані, що свідчать про недобросовісне здійснення прав.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що відповідач діяв умисно, приховав від уповноваженого органу відомості, які достовірно були йому відомі, або мав на меті безпідставне отримання допомоги. Відтак сам лише факт неповідомлення про зміни не може бути розцінений як зловживання правом та не звільняє позивача від обов`язку довести наявність усіх обставин, з якими закон пов`язує виникнення підстав для повернення надміру виплачених коштів.

Встановивши відсутність двох умов, за наявності яких відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України можливе повернення безпідставно виплаченої суми: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності/зловживання з боку відповідача, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі свого представника Китайської Олени Петрівни залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови - 16 червня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький