Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №496/3810/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/280/26

Справа № 496/3810/25

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» в особі свого представника Маслюженка Миколи Павловича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу

у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі свого представника Савчака Ярослава Олеговича

на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року, ухвалене Пересипським районним судом м. Одеси, у складі: судді Малиновського О.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 123934,62 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 7200,0 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2026, повний текст якої складено 12 травня 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Савчака Ярослава Олеговича залишено без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року залишено без змін.

18.05.2026 ТОВ «Санфорд Капітал» в особі свого представника Маслюженка М.П. звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2026 року призначено до розгляду заяву ТОВ «Санфорд Капітал» в особі свого представника Маслюженка М.П. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку письмового провадження на 16 червня 2026 року без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Колегія суддів, дослідивши заяву ТОВ «Санфорд Капітал» в особі свого представника Маслюженка М.П. про стягнення витрат на правничу допомогу, вважає за необхідне зазначити таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

За п. 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому слід ураховувати, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Правила розподілу судових витрат між сторонами визначені у статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. (частина третя статті 270 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на виконання ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 134 ЦПК України було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн та надано відповідні докази у першій заяві по суті справи на стадії апеляційного перегляду справи – відзиві на апеляційну скаргу. (а.с. 74-82).

До вказаної заяви стороною позивача на підтвердження понесених витрат надано: Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 09.12.2025, відповідно до якого Об`єднанням надано послуги: складання, підписання та подання відзиву на апеляційну скаргу, вартість - 3000 грн (а.с. 82).

До позовної заяви позивачем долучено договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 (досліджено в підсистемі «Електронний суд»).

Відповідно до п. 3.2. Договору сума гонорару за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в п. 1.2. цього Договору) по стягненню заборгованості з боржників, визначається, виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку № 2 до цього Договору, та зазначається Об`єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг.

Питання про стягнення витрат на правову допомогу апеляційним судом не вирішено, тому у відповідності до вимог п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 270 ЦПК України таке має бути вирішено, оскільки із відповідною заявою заявник звернувся протягом строку на виконання судового рішення — 18.05.2026.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Заперечення на вказану заяву від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи те, що позивачем разом із першою заявою по суті справи - відзивом на апеляційну скаргу - було заявлено про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які підтверджено належними доказами, то з урахуванням складності справи, розумності та відсутності заперечень на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу з боку відповідача, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнути з останнього на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Керуючись, ст. 133, 141, 270, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» в особі свого представника Маслюженка Миколи Павловича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ЄДРПОУ:43575686, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-ий поверх, приміщення 68, 69) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткової постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складення повного тексту додаткової постанови – 16 червня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.В. Кострицький

В.А. Коновалова