Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №947/45489/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4844/26

Справа № 947/45489/25

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи – приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ», Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК»,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2026 року, постановлену Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Куриленко О.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ», Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» про поділ спільного сумісного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2026 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М., ТОВ «БІІР ПРОПЕРТІ» та АТ «КРЕДОБАНК» про поділ спільного сумісного майна подружжя повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач не надав доказів майнового стану,так як на виконання ухвали про усунення недоліків заявником було подано: Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2025 рік, згідно з якою її сукупний річний дохід склав всього 3802,01 грн; докази припинення підприємницької діяльності (закриття ФОП) через відсутність доходів і довідку з банку про відсутність коштів і закриття рахунків.

Вимога суду про надання довідки за формою № 3 («Довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб») суперечить чинному законодавству, оскільки така форма документу була скасована та втратила чинність.

Щодо вимоги суду надати докази відсутності інших джерел існування (вкладів) вказує, що пункт 1 частини 1 статті 8 ЗУ «Про судовий збір» встановлює чіткий імперативний критерій для звільнення від сплати судового збору: перевищення розміру судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача. Законодавець прив`язує пільгу саме до поточного доходу (який є джерелом існування), а не до гіпотетичної наявності заощаджень чи вкладів. ОСОБА_1 доведено документально, що розмір судового збору (15140 грн) перевищує її річний дохід (3802 грн) майже на 400%.

Зазначає, що поняття «майновий стан» включає в себе не лише активи (майно, кошти), а й пасиви (боргові зобов`язання, обтяження). Суд першої інстанції, надаючи оцінку майновому стану позивача, обмежився пошуком гіпотетичних активів, проте повністю проігнорував документально підтверджені пасиви, обтяження та соціальні обмеження, які унеможливлюють сплату судового збору, а саме: тотальний арешт активів, відсутність реальних доходів, тягар одноосібного утримання дітей, блокування сімейних активів стягувачем, надмірне боргове навантаження, оскільки позивач має значні фінансові зобов`язання як поручитель за кредитним договором чоловіка на суму 4000000 грн.

Судом порушено принцип правової визначеності (ігнорування преюдиційних висновків), оскільки в рамках цієї ж справи № 947/45489/25 іншим складом суду (суддя Цирфа К.А.) в ухвалі від 26.12.2025 вже було звільнено від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову з тих самих підстав (майновий стан, хвороба дитини), також в ухвалі від 12.11.2025 у справі № 947/42302/25 суддя Калініченко Л.В. встановила неспроможність сплатити збір та спростувала доводи про наявність "прихованих доходів" у вигляді аліментів (які є власністю дітей).

Суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивач діяв добросовісно і повністю розкрила інформацію про свій майновий стан у поданій Декларації за 2025 рік та Заяві про усунення недоліків, однак суд не надав оцінки ліквідності зазначеного майна, тобто можливості швидко перетворити його на кошти для сплати судового збору: рухоме майно - автомобіль Mitsubishi ASX, 2011 р.в, автомобіль є застарілим (15 років експлуатації), перебуває під арештом виконавчої служби та є спільною сумісною власністю подружжя, його продаж неможливий без нотаріальної згоди чоловіка (відповідача), саме до кого подано цей позов про розподіл майна, та без зняття арештів; нерухомість на окупованій території (квартира в м. Луганськ) – є власним майном ОСОБА_1 набуте до шлюбу внаслідок успадкування від померлих батьків, проте це майно знаходиться на тимчасово окупованій території, доступ до нього відсутній, розпорядження ним неможливе; садовий будинок (м. Одеса, 34,6 кв.м.) - фактично це напівзруйнована господарська будівля площею всього 34,6 кв.м, яка не має підключених комунікацій (світла, води, газу) і є непридатною для проживання чи оренди (навіть як складське приміщення через аварійний стан), фототаблицю стану цього об`єкта було додано до заяви, але проігноровано судом; житло (1/2 частка квартири в Одесі) - є єдиним місцем проживання матері з двома дітьми. (а.с. 125-127)

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «БІІР ПРОПЕРТІ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу - без змін, посилаючись на те, що наявність ліквідної нерухомості та транспортного засобу в м. Одеса повністю спростовує будь-які твердження скаржника про неможливість сплатити судовий збір у розмірі 15140 грн. Скаржник безпідставно стверджує, що не може отримати згоду свого чоловіка ОСОБА_2 , так як 03.12.2025 скаржниця укладає з чоловіком так званий «договір цесії», відповідно до умов якого «безкоштовно передає право вимоги» на суму більш ніж 800 тис. гривень. Вимоги суду щодо надання доказів складу сім`ї та відсутності інших джерел існування є законними засобами перевірки підстав для надання пільги за ст. 136 ЦПК України. (а.с. 141-159)

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу про повернення позову, суду виходив з того, що в ухвалі суду від 16.01.2026 року було вирішено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та відмовлено у задоволенні. Позивачем не надано нових доказів щодо підтвердження майнового стану, а саме: довідки про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо, тому суд дійшов висновку, що позивачем в установленому законом порядку не усунуто недоліки заяви, а відтак підлягає поверненню.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду ("Perez de Rada Cavanilles v. Spain", § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Абзацом першим частини другої статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи – приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М., ТОВ «БІІР ПРОПЕРТІ» та АТ «КРЕДОБАНК» про поділ спільного сумісного майна подружжя.

У вказаній позовній заяві позивачка, зокрема просила звільнити від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

На підтвердження свого майнового стану позивачкою надано:

- копії свідоцтв про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 26-27);

- витяг з реєстру територіальної громади на ОСОБА_3 (а.с. 23);

- витяг з реєстру територіальної громади на ОСОБА_4 (а.с. 24);

- копію медичного висновку № 002/гМ про наявність у дитини аутистичного спектру та СДУГ (а.с. 19);

- копію ухвали Київського районного суду м. Одеси від 12.11.2025 у справі № 947/42302/25 (про звільнення від сплати судового збору) (а.с. 16-19);

- копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 у справі № 916/3046/25 (про звільнення від сплати судового збору) (а.с. 28-31);

- довідку про доходи (форма ОК-7 за 2024 та 2025 рік) (а.с. 12-13);

- довідки Державної податкової служби про доходи за 2024 рік за січень-вересень 2025 року (а.с. 14-15);

- документи про виконавче провадження (а.с. 10).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2026 року у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, на підставі ст. 175, 185 ЦПК України, залишено позовну заяву без руху, та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору у сумі 15140 грн; вказати про наявність або відсутність зареєстрованих електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), в обов`язковому порядку, відносно учасників справи; зазначення ціни позову, вказати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. (а.с. 44)

Вказану ухвалу заявницею отримано 17.01.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного документу (а.с. 48зв.).

У встановлений судом строк, 17.01.2026 ОСОБА_1 надіслала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, зазначивши ціну позову, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; наявність електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. (а.с. 49-52)

У вказаній заяві позивачка повторно звернулася з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на скрутний майновий стан, на підтвердження якого надала:

- фото поточного стану садового будинку (а.с. 64);

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності ФОП (а.с. 61)

- довідку з банку про відсутність коштів на рахунках (а.с. 55-57);

- копії договорів цесії (відступлення права вимоги до ТОВ «БІІР ПРОПЕРТІ» (а.с. 70-71)

- копії документів з виконавчого провадження щодо дій кредиторів (а.с. 73-74)

- копії ухвал (62-69);

- заяву порушення прав дітей (а.с. 75-76);

- виконавчі листи відносно ОСОБА_2 (а.с. 77-78)

Частиною першою та третьою статті 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення її від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Оцінка майнового стану сторони здійснюється судом на підставі оцінки доказів. Обґрунтування обставин майнового стану сторони, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Колегія суддів вказує, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про повернення позовної заяви, не зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали про докази, додані заявником до клопотання на підтвердження неможливості сплати нею судового збору, та не надав правової оцінки таким доказам (прийняв до уваги чи відхилив з певних мотивів) з точки зору підтвердження ними відповідних обставин.

Апеляційний суд наголошує, що суд першої інстанції повернув позовну заяву, не розглянувши по суті повторне клопотання позивача про звільнення позивача від сплати судового збору, не надав належну оцінку наведеним у клопотанні доводам та доданим до нього доказам, на що слушно посилається скаржник.

У разі відмови у задоволенні такого клопотання та звільненні позивача від сплати судового збору за результатами оцінки наведених доводів і доказів суд першої інстанції мав постановити відповідну ухвалу та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Однак місцевий суд не дотримався зазначеного алгоритму процесуальних дій, необхідного під час вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Таким чином, суд фактично не дослідив обставини, на які посилався позивач, та, формально зазначивши про неусунення недоліків позовної заяви, передчасно повернув її заявникові.

Крім того, слід акцентувати увагу, що суд повернув позовну заяву до закінчення строку на усунення недоліків позовної заяви, постановивши ухвалу про таке 20 січня 2026 року, що порушує сам принцип правової визначеності, оскільки строк для усунення недоліків ще не сплив і особа мала розраховувати на наявність у неї процесуального строку для вчинення певних дій, а так само розраховувати на надання судом оцінки наданим нею в межах такого строку доказам.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 16 червня 2026 року

Судді: М.В Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький