Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №331/1885/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/1885/26

Провадження № 2/331/2402/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді КольцД.М.,

секретаря судового засідання Дорофєєвої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка в діє в інтереси неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя звернулась ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка в діє в інтереси неповнолітньої ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 з 18.11.1987 року є відповідальним наймачем квартири АДРЕСА_1 . Разом з нею у вказаній квартирі зареєстровані та мешкають члени сім`ї наймача ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_4 є сином наймача та також зареєстрований за вищевказаною адресою, однак вже понад 12 років проживає за кордоном. Ніяких перешкод у проживанні відповідача позивачами не чинилося, він добровільно поїхав з України, отже відповідач не проживає в квартирі, де зареєстрований, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не приймає, особистих речей в квартирі не має.

Реєстрація відповідача в квартирі створює перешкоди в користуванні житловою площею, а саме: плату за комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідача проводилась ОСОБА_2 . Крім цього, позивачі не можуть подати документи на приватизацію квартири відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», який втратить чинність через рік після припинення або скасування воєнного стану, що може позбавити позивачів права на житло в майбутньому.

Ухвалою від 13.03.2026 року відкрито позовне провадження за правилами загального позовного провадження.

15.05.2026 року судом закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду. Судом також під час проведення підготовчого судового засідання розглянуто клопотання представника позивачів – адвоката Чернової Ю.П. про виклик свідків.

Представник позивачів адвокат Чернова Ю.П. у судовому засідання просила задовольнити позовні вимоги. Зазначила, що відповідач впродовж 12 років не проживає за адресою АДРЕСА_2 . Позивачі самі сплачують комунальні платежі, де також їм треба сплачувати за відповідача певну суму коштів, також позивачі бажають приватизувати житло, одна без дозволу відповідача не можуть скористатися своїм правом. Із відповідачем будь-яких відносин позивачі не підтримують, адже вже тривалий час він знаходиться за межами України.

Допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є сусідками позивачів у судовому засіданні повідомили, що проживають в одному під`їзді із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тривалий час вони обидві не бачили ОСОБА_4 та чули, що він ще до 2014 року виїхав за кордон та більше його не бачили.

22.06.2026 року у судове засідання позивачі та їх представник не з`явились. Адвокат Чернова Ю.П. надала заяву про розгляд справи без її та позивачів участі, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідач, ОСОБА_4 , у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - https://gt.zp.court.gov.ua/sud0808/ в розділі «Виклики до суду».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що по справі зібрано достатньо доказів для вирішення її по суті, додаткових заяв/клопотань про витребування доказів, їх подання сторони не заявили та не повідомили суд про причини неможливості подати/заявити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних звернутися або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є відповідальним наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання №04-06/1—7829 від 18.09.2019, №04-026/1-7832 від 19.09.2019, №04-26/1-7833 від 19.09.2019 року відповідно.

Відповідач ОСОБА_4 також зареєстрований за вказаною адресою з 26.11.1991 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання № 4-26/1-7828 від 18.09.2019.

Згідно роздруківки з АТ КБ «Приватбанк», за період з січня 2025 по січень 2026 року платежі за комунальні послуги за адресою АДРЕСА_2 здійснювались ОСОБА_2 ..

Відповідно до довідки, наданої фахівцем центру обслуговування клієнтів ТОВ «МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЗАПОРІЖЖЯ» Т. Головань від 12.02.2026 №1055879, ОСОБА_4 фактично не проживає за адресою АДРЕСА_2 з 2012 року.

Поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджено, що відповідач не проживає за вищезгаданою адресою більше ніж 10 років.

Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми діючого Житлового кодексу України, оскільки спірна квартира не є власністю сторін і спір стосується визнання члена сім`ї наймача житлового помешкання такими, що втратив право користування внаслідок відсутності понад встановлені у законодавстві строки.

Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).

В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985 зазначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 521/5887/17 від 27.08.2021 аналіз норм статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 490/12384/16-ц від 24.10.2018 зазначено, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Враховуючи вищевикладені вимоги діючого законодавства, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та оцінивши сукупність наданих доказів в їх взаємозв`язку і достатності, належності та допустимості, суд вважає доведеним, що відповідач не проживає в спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування спірним житловим приміщення.

При цьому, суд виходить з того, що відповідач за власним бажанням та волевиявленням виїхав зі спірної квартири на інше місце мешкання, ніяких перешкод йому в користуванні спірним житлом з боку позивачів чи інших осіб не чинилось, умов, щоб унеможливлювали його проживання не створювалось, тривалий час він ним не користується з власної волі, його особистих речей в квартирі немає, житлово-комунальні послуги не сплачує, однак з реєстраційного обліку не знявся.

Крім того, суд враховує, що відповідач обґрунтованого заперечення проти позову не подав, судові виклики за місцем реєстрації не отримує, в судове засідання не прибув і жодним чином позовні вимоги не спростував. Належних та допустимих доказів тому, що він не втратив інтерес до спірної квартири, бажає там мешкати, але з поважних причин не може цього зробити, суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про визнання відповідача таким, що втратив право на житлове приміщення, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 10, 12, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка в діє в інтереси неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ;

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ;

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Суддя: Кольц Д.М.