Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №585/959/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/959/26

Номер провадження 2/585/804/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у судовому засіданні в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 і просить: Змінити розмір стягнення аліментів, встановлений рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 27.07.2021 по справі № 585/1312/21, яким з відповідача стягуються у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, - до 1/4 від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову вказала, що 29 жовтня 2015 року сторони зареєстрували шлюб, актовий запис № 36. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27 липня 2021 року Липоводолинським районним судом Сумської області по справі № 581/311/21 було ухвалено рішення про розірвання шлюбу між сторонами. 27 липня 2021 року рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 27.07.2021 по справі № 585/1312/21 вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 3 червня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі виконавчого листа по справі № 585/1312/21 виданого 06.09.2022 року Недригайлівським відділом державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70075708 від 13 жовтня 2022 року. Після набрання рішенням законної сили аліменти відповідач сплачує. Спільна донька сторін ОСОБА_4 проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . З моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів матеріальне становище Відповідача істотно покращилося. Згідно відповіді на запит № 307423665 від 26.12.2025 Недригайлівського ВДВС СХ МРУМЮ до Пенсійного фонду України відповідач отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 , тобто проходить військову службу та має офіційне стабільне грошове забезпечення. Слід зазначити, що грошове забезпечення військовослужбовців в Україні є суттєво вищим за середній рівень заробітної плати, оскільки включає посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премії, а також передбачені законодавством надбавки та доплати (зокрема за виконання завдань в умовах воєнного стану). Таким чином, Відповідач має реальну фінансову можливість належним чином виконувати обов`язок щодо утримання дитини, а покращення його матеріального становища є очевидним та підтверджується офіційними даними. З урахуванням того, що з часу визначення аліментів у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку істотно зросли ціни на продукти харчування, одяг, лікарські засоби, побутові та освітні послуги, а витрати на утримання дитини значно збільшилися, встановлений раніше розмір аліментів не забезпечує належного рівня матеріального утримання дитини та не відповідає сучасним економічним умовам. Беручи до уваги покращення матеріального становища відповідача, наявність у нього стабільного офіційного доходу як військовослужбовця, а також принцип рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини та принцип найкращого забезпечення інтересів дитини, позивач вважає за необхідне змінити спосіб (розмір) стягнення аліментів та визначити їх у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року провадження в справі відкрито та справу призначено до підготовчого розгляду.

08 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 , надала відзив на позовну заяву, в якому просить: 1.Приєднати відзив з додатками до матеріалів справи. 2. Витребувати від позивачки довідку з податкової про її доходи. 3.Відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, зазначила, що підставою для збільшення розміру аліментів, які вже стягуються з відповідача за рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 27.07.2021 року від 24.05.2018 року на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 є покращення матеріального стану відповідача. Ознайомившись з матеріалами справи, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зміни розміру аліментів шляхом збільшення які вже стягнуті з відповідача за рішенням Липоводолинського районного суду від 27.07. 2021 року ні відповідач ні вона не визнають повністю з наступних підстав: 1.Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що підставою для збільшення розміру аліментів, які вже стягуються з відповідача за рішенням суду є те, що його матеріальне становище істотно покращилось оскільки він проходить військову службу та має офіційне стабільне грошове забезпечення. В обґрунтування істотного матеріального покращення відповідача позивач посилається на відповідь на запит Недригайлівського ВДВС СХ МРУМЮ до Пенсійного фонду України та в якості доказу розміру заробітної плати надає відомості за 2022 рік. Позивачка зазначає, що оскільки відповідач є військовослужбовцем, то його грошове забезпечення і є суттєво вищим за середній рівень заробітної плати, а тому він має реальну фінансову можливість належним чином виконувати обов`язок щодо утримання дитини. Інших доказів щодо покращення матеріального стану відповідача позивачем не надано. Просить суд врахувати, що у відповідача по справі після стягнення з нього аліментів за рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 27.07.2021 року змінився сімейний стан. А саме 08 червня 2022 року він уклав шлюб вдруге де ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_7 . Дружина не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, відповідно на його повному утриманні знаходиться дружина та донька. А зміна сімейного стану в даному випадку може бути як самостійна підстава для зменшення розміру аліментів. Про це викладено у висновку Касаційного цивільного суду у справі № 691/926/20 де зазначено, що діти народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Оскільки з відповідача стягнуті аліменти в мінімальному розмірі відповідно і друга дитина має право на таке ж саме утримання від батька. На думку відповідача збільшення розміру аліментів є не справедливим відповідно до обох дітей. Окрім того у відповідача погіршився стан здоров`я, оскільки при захисті батьківщини, а саме під час здійснення заходів необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо у районі та в період здійснення зазначених заходів поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області 29 вересня 2023 року та 03 лютого 2024 року отримав важкі поранення. В результаті тяжких поранення він протягом 2023, 2024, 2025 років переніс ряд операцій , тривалий час вимушений був лікуватись, проходити реабілітацію та обстежуватись(копії відповідних документів додаю до відзиву). Для цього потрібні були великі кошти на відновлення здоров`я. Однак відповідач був виведений поза штати військової частини та з дня першого поранення протягом 2023, 2024, 2025 років більшу частину отримував мізерну соціальну допомогу( копії довідок з банку додаю до відзиву). Незважаючи на тяжкий стан здоров`я, тяжкий матеріальний стан, зміну сімейного стану ( народження ще однієї дитини) відповідач намагався в першу чергу сплачувати аліменти позивачці , щоб не було заборгованості. Відповідно як вбачається із довідок з банку його матеріальний стан в порівнянні з 2022 роком набагато погіршився, а не покращився як зазначає позивачка. Сама ж позивачка заявляючи позовні вимоги не надає до суду довідки про свої доходи, які набагато більші ніж у відповідача по справі. Позивачка працює в аптеці фармацевтом, має постійний заробіток, інших дітей на утриманні немає. А тому на її думку суд повинен враховуючи норми ст. 182 СК України повно, об`єктивно та всебічно розглянути матеріали справи, та врахувати матеріальне становище обох сторін. А збільшення розміру аліментів є правом а не обов`язком суду за наявності доведених в судовому засіданні підстав на які посилається позивач. 2. Позивач зазначає, що з часу визначення розміру аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку істотно зросли ціни на продукти харчування, одяг, лікарські засоби і таке інше, а тому такий розмір не відповідає сучасним економічним умовам. Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто не тільки батько в даному випадку, але й мати в рівних частинах повинна забезпечувати матеріально дитину. Станом на сьогоднішній день розмір аліментів який стягуються із відповідача становить 1756 гривень. Позивачка по справі теж повинна приймати участь в матеріальному забезпеченні дитини хоча б в такому ж розмірі, що буде становити 3 512 гривень. Даний розмір аліментів буде перевищувати навіть прожитковий мінімум для працездатних осіб який становить на сьогодні 3325 гривень (а.с. 48-50).

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

26 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 , – ОСОБА_1 , надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що ознайомившись із відзивом відповідача на позовну заяву, позивач не погоджується з викладеними у ньому доводами та вважає їх необґрунтованими, такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також не спростовують обставин, покладених в основу позовних вимог про збільшення розміру аліментів. Наведені відповідачем аргументи не свідчать про відсутність передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України підстав для зміни розміру аліментів, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідач у своєму відзиві стверджує, що позивачем не доведено покращення його матеріального становища та що сам факт проходження ним військової служби не є достатньою підставою для збільшення розміру аліментів. З такими твердженнями погодитися не можна. Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви було долучено відповідь Пенсійного фонду України, отриману на запит органу державної виконавчої служби, згідно з якою відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та отримує офіційний дохід. Зазначені відомості є офіційною інформацією державного органу та належним доказом наявності у відповідача постійного джерела доходу. При цьому слід враховувати, що грошове забезпечення військовослужбовців складається не лише з посадового окладу, а включає оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, надбавки, доплати, премії та інші виплати, встановлені законодавством України. В умовах воєнного стану військовослужбовці також мають право на додаткові виплати та винагороди залежно від характеру виконуваних завдань та умов проходження служби. Таким чином, проходження відповідачем військової служби свідчить про наявність у нього стабільного та гарантованого державою доходу, що істотно відрізняється від обставин, які існували на момент ухвалення рішення суду про стягнення аліментів у 2021 році. Посилання відповідача на те, що позивачем надано інформацію про його доходи лише за 2022 рік, не спростовує факту його працевлаштування та отримання ним регулярного грошового забезпечення. Окремо звертає увагу суду на те, що предметом даного спору є не лише оцінка матеріального становища відповідача, а й забезпечення належного рівня утримання дитини. З часу ухвалення рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 27 липня 2021 року минуло майже п`ять років. За цей час суттєво зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, лікарські засоби, комунальні послуги, освітні та побутові потреби. Відповідно значно збільшилися і витрати, необхідні для повноцінного забезпечення неповнолітньої дитини. Донька сторін ОСОБА_4 зростає, змінюються її потреби, збільшуються витрати на навчання, розвиток, медичне обслуговування, придбання одягу та взуття, забезпечення належних умов для виховання та гармонійного розвитку. Розмір аліментів, встановлений рішенням суду у 2021 році на рівні 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на сьогодні вже не відповідає реальним потребам дитини та не забезпечує належного рівня її матеріального утримання. Безпідставними є також доводи відповідача про те, що народження у нього іншої дитини є підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач не заперечує факту народження у відповідача другої дитини та необхідності її утримання. Разом з тим поява нових сімейних обов`язків не звільняє відповідача від належного виконання вже існуючого обов`язку щодо утримання доньки ОСОБА_4 . Усі діти мають рівні права на належне матеріальне забезпечення від своїх батьків, а тому інтереси однієї дитини не можуть забезпечуватися шляхом обмеження прав іншої. Сам по собі факт народження другої дитини не свідчить про неможливість відповідача виконувати свої аліментні зобов`язання у більшому розмірі. Більше того, відповідач не звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів та не довів наявності таких обставин, які б свідчили про критичне погіршення його матеріального становища або неможливість нести витрати на утримання доньки у більшому обсязі. Щодо посилань відповідача на погіршення стану здоров`я та отримані під час проходження військової служби поранення, Позивач висловлює повагу до служби відповідача та обставин, пов`язаних із захистом держави. Разом з тим надані відповідачем медичні документи підтверджують факт лікування та проходження реабілітації, проте самі по собі не доводять відсутності доходів або неможливості виконання ним обов`язку щодо належного утримання дитини. Крім того, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував втрату ним працездатності, встановлення групи інвалідності чи інші обставини, що об`єктивно унеможливлюють здійснення трудової діяльності та отримання доходу. Надані до відзиву медичні документи лише підтверджують факт отримання поранення, проходження лікування та реабілітації, однак не містять висновків про встановлення інвалідності, стійку втрату працездатності чи неможливість подальшого проходження військової служби. Також відповідачем не подано жодних доказів понесення значних витрат на лікування, реабілітацію, придбання лікарських засобів або необхідність постійного стороннього догляду, які б свідчили про істотне погіршення його матеріального становища. Більше того, до відзиву самим відповідачем додано банківські виписки, з яких вбачається, що у грудні 2025 року ним було отримано грошове забезпечення від військової частини НОМЕР_1 у розмірі 28 000 грн. Зазначені обставини підтверджують наявність у відповідача офіційного та регулярного доходу. При цьому будь-яких інших доказів, які б підтверджували зменшення його доходів, втрату джерела заробітку або істотне погіршення матеріального стану, до відзиву не додано. Посилання відповідача на отримані під час проходження військової служби поранення також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Із наданих ним документів убачається, що відповідні поранення були отримані ще у 2023–2024 роках. Водночас відповідач не надав жодних доказів того, що наслідки таких поранень призвели до втрати працездатності, встановлення інвалідності, неможливості проходження військової служби чи істотного зменшення його доходів. Крім того, відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 860 від 07.06.2018 р., Під час лікування після поранення, отриманого в бою, за військовослужбовцем зберігається основне грошове забезпечення за останньою посадою та призначається щомісячна додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень. Ці кошти нараховуються за весь час стаціонарного лікування – як в Україні, так і за кордоном, включаючи періоди переміщення між медичними закладами. Водночас матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач ніс значні власні витрати на лікування чи реабілітацію, які б суттєво вплинули на його матеріальний стан. Більше того, у своєму відзиві відповідач сам зазначає, що продовжував сплачувати аліменти навіть під час лікування та проходження реабілітації, що свідчить про наявність у нього джерел доходу та фінансової можливості виконувати покладені на нього законом обов`язки. Не заслуговують на увагу й доводи відповідача щодо необхідності врахування доходів позивача як підстави для відмови у збільшенні аліментів. Відповідно до положень Сімейного кодексу України обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків незалежно від їхнього матеріального становища. При цьому той із батьків, з ким проживає дитина, щоденно забезпечує її харчування, догляд, виховання, лікування, навчання та інші потреби. Саме позивач несе основний тягар витрат, пов`язаних із забезпеченням належних умов життя дитини, що не може залишатися поза увагою суду. При цьому відповідач фактично не бере участі у додатковому матеріальному забезпеченні дитини та не несе витрат, пов`язаних із її всебічним розвитком. На сьогодні донька сторін відвідує заняття з логопедом та займається з репетиторами, що потребує постійних додаткових фінансових витрат. Зазначені витрати є обґрунтованими та спрямовані на забезпечення належного фізичного, інтелектуального та мовленнєвого розвитку дитини відповідно до її віку та потреб. Водночас відповідач не надає будь-якої додаткової матеріальної допомоги на покриття зазначених витрат та фактично не бере участі у забезпеченні потреб дитини понад сплату аліментів у мінімальному розмірі, визначеному рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 27 липня 2021 року. Таким чином, саме позивач самостійно забезпечує щоденні потреби дитини, витрати на її навчання, розвиток, лікування, харчування, одяг та інші необхідні потреби, що додатково підтверджує необхідність збільшення розміру аліментів з метою належного забезпечення найкращих інтересів дитини та реалізації принципу рівної участі обох батьків у її утриманні. Таким чином, наведені відповідачем у відзиві доводи не спростовують факту покращення його матеріального становища, не свідчать про відсутність підстав для зміни способу та розміру стягнення аліментів і не доводять неможливість сплачувати аліменти у розмірі, визначеному позовними вимогами. Враховуючи викладене, а також необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини, збільшення її потреб із віком, зміну економічних умов, наявність у відповідача стабільного офіційного доходу, відсутність доказів втрати ним працездатності, встановлення інвалідності чи істотного погіршення матеріального становища, а також відсутність його належної участі у додатковому забезпеченні потреб дитини, позовні вимоги про зміну розміру аліментів шляхом визначення їх у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 , та її представник ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилися. Представник позивача ОСОБА_1 , надала заяву в якій зазначила, що позовні вимоги позивач та представник позивача підтримує. Просять їх задовільнити. Розгляд справи проводити без участі позивача та представника позивача.

Відповідач ОСОБА_3 , та його представник ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явилися. Представник відповідача ОСОБА_6 надала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі та участі ОСОБА_3 врахувавши заперечення викладені у відзиві на позовну заяву та дослідивши письмові докази подані до відзиву. Позовні вимоги не визнають, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.07.2021 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , розірвано (а.с.11)

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2022 року вбачається, що державним виконавцем Недригайлівським відділом державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № 70075708 про стягнення з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 (а.с.12).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно Витягу з реєстру Роменської ТГ, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13 зв.).

Відповідно до Витягу з реєстру Роменської ТГ, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14 ).

Згідно відповіді на запит № 307423665 від 26.12.2025 Недригайлівського ВДВС СХ МРУМЮ до Пенсійного фонду України, останнє місце роботи відповідача ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 . Сума нарахованого доходу: за 4 квартал 2022 року становить 329 987,03 грн. (а.с.14 зв.-15).

З інформації командира ВЧ НОМЕР_3 від 09.02.2026 року вбачається, що у фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_1 за дорученням в межах повноважень розглянуто виконавче провадження № 70075708 від 26.12.2025 щодо стягнення на доходи боржника ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відрахування з доходів боржника ОСОБА_3 (аліменти) будуть виплачуватись починаючи з лютого 2026 року (а.с.16).

08.06.2022 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 зареєстрований в Шевченківському відділі реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про що зроблено актовий запис про шлюб № 622. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_9 », що підтверджується ОСОБА_10 записом про шлюб (а.с. 52).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 вбачається, що батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є батько - ОСОБА_3 , та мати - ОСОБА_12 (а.с.53).

Відповідно довідки НОМЕР_6 № 2084/273 від 11.01.2026 року, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно в період з 29.03.2022 по 06.006.2022, з 16.06.2022 по 27.08.2022, з 05.10.2022 по 27.10.2022, з 09.09.2023 по 30.09.2023, з 22.11.25 по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Синельниківський район Дніпропетровської області (а.с. 53 зв.).

З довідки ВЧ4007 № 11155 від 19.10.2023 року, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 29.09.2023 року отримав поранення з первинним діагнозом: ВОСП поперекової ділянки зліва не проникаюче. ВОСП правої сідниці. ВОСП лівого передпліччя. ВТ: ЗЧМТ (а.с.54).

З довідки ВЛК вих. № 777 від 05.12.2023 року вбачається, що солдату ОСОБА_3 , 1992 р.н., проведено медичний огляд 05.12.2023 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: Стан після операційних втручань: (29.09.2023) –ПХО ран, (24.10.2023) – видалення стороннього тіла з грудної клітини зліва з приводу вогнепального слівого непроникаючого осколкового поранення м`яких тканин грудної клітини зліва, сідничної ділянки справа, лівого передпліччя, внаслідок МВТ (29.09.2023). ЗЧМТ. Баротравма вуха. Хронічна нейросенсорна приглухуватість двобічна 1 ступеня (а.с.54 зв.).

З довідки ВЛК № 18 від 26.01.2024 року вбачається, що солдату ОСОБА_3 , 1992 р.н., проведено медичний огляд 26.01.2024 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: Стан після перенесеної ЧМТ. Акуботравми (29.09.2023) Емоційно лабільний тривожно-фобічний розлад органічного ґенезу (а.с.55).

Згідно довідки ВЛК вих. № 413 від 11.04.2024 року, солдату ОСОБА_3 , 1992 р.н., проведено медичний огляд 11.04.2024 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: наслідки (03.02.2024) розриву передньої хрестоподібної зв`язки правого колінного суглоба ліковані операційно: (03.04.2024) артроскопія, парціальна резекція тіла медіального меніска, пластика передньої хрестоподібної зв`язки правого синдрому та тимчасового порушення функції ходи (а.с.55 зв.).

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається зарахування коштів на картку ОСОБА_3 за період 01.01.2024 – 31.12.2024 в сумі 293 373,81 грн.; за період 01.01.2025 – 31.12.2025 в сумі 45 627,81 грн. Деталі операції: соціальні виплати, зарплата ВЧ НОМЕР_1 (а.с.56,57).

27 липня 2021 року рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 27.07.2021 по справі № 585/1312/21 вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 3 червня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.58).

Наведене свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу зміни розміру аліментів, а саме збільшення їх розміру.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 182, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна,грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

В частині 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В ч.1 ст. 192 Сімейного кодексу України вказано, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7,8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні.

Відповідач сплачує аліменти в розмірі, який мінімально гарантований.

З досліджених судом доказів вбачається, що відповідач має прибуток і може сплачувати аліменти в розмірі більшому, ніж мінімально можливий розмір аліментів, оскільки отримає постійний прибуток.

При цьому суд вважає визначений позивачем розмір у виді від заробітку (доходів) відповідача справедливим розміром, оскільки як вбачається із заперечень відповідача на його утриманні перебуває дружина і дитина від іншого шлюбу.

Отже відповідач утримає себе, дружину і двох дітей від різних шлюбів, тобто 3 осіб, крім себе, що свідчить що частка аліментів у виді частини від доходів відповідача, становитиме справедливу частину, так як на утримання інших осіб, в тому числі відповідача, буде рівно по частині заробітку відповідача на кожного.

При цьому суд враховує, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів минуло майже п`ять років, дитина підросла, у зв`язку з чим об`єктивно збільшилися її потреби у харчуванні, лікуванні, навчанні та всебічному розвитку.

Посилання відповідача на народження другої дитини та зміну сімейного стану суд до уваги не бере. Наявність у платника аліментів інших дітей не визначається чинним законодавством як підстава для обмеження прав інших дітей чи погіршення їх становища та не може бути підставою для обмеження права на достатній рівень матеріального забезпечення.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , підлягають задоволенню.

Питання щодо закінчення стягнення аліментів за рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 27.07.2021 року після сплати аліментів за цим рішенням суду до дати набрання рішення суду про зміну розміру аліментів підлягає вирішенню в порядку ст. 432 ЦПК України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З відповідача, на підставі ст.141 ЦПК України, в прибуток держави слід стягнути 1064,96 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 180, 182, 192 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зміну розміру стягнення аліментів – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), на користь держави судовий збір в розмірі одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок (1064,96 грн.).

Питання щодо закінчення стягнення аліментів за рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 27.07.2021 року у справі № 581/312/21 підлягає вирішенню в порядку ст. 432 ЦПК України після сплати аліментів за цим рішенням суду до дати набрання рішення суду про зміну розміру аліментів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга