Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №533/864/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 533/864/25 Номер провадження 22-ц/814/1429/26Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (надалі ТОВ «Таліон Плюс») звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 42264,69 грн., судовий збір 2422,40 грн та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Вказувало, що 21.08.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №717107025 за умовами якого товариство зобов`язалось надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на загальну суму 20000 грн. з першим траншем на 5000 грн. зі строком дії договору 5 років та строком повернення 20.09.2029.

04.03.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №717107025.

Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 26.07.2025 становить 42264,69 грн. і складається з заборгованості по кредиту - 13677,67 грн. та заборгованості по процентам - 28587,02 грн., при цьому була обрахована як первісним кредитором до моменту укладання договору факторингу, так і новим кредитором.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №717107025 від 21.08.2024 у загальному розмірі 42264,69 грн., з яких: 13677,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 28587,02 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, а всього 5422,40 грн.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про наявність кредитних правовідносин між сторонами, неналежне виконання умов договору відповідачем, що призвело до виникнення заборгованості, правомірність переходу права вимоги від первісного кредитора до нового, в зв`язку з чим стягнув заборгованість в повному обсязі, вважаючи її доведеною зібраними по справі доказами.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказує на недостовірність наданого розрахунку та наявність в ньому арифметичних помилок, що призвело до штучного завищення нарахувань, які були передані новому кредитору та свідчать про необґрунтованість здійсненого розрахунку, який не підлягає прийняттю до уваги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.08.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №717107025 за умовами якого товариство зобов`язалось надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 20000 грн., строком на 1286 дні, зі строком повернення 20.09.2029.

Умовами договору сторони визначили, що кредит видається траншами і перший транш виданий в сумі 5000 грн. 21.08.2024, що є датою надання кредиту.

В подальшому сторонами було укладено ще 5 додаткових угод, згідно яких ОСОБА_1 отримала 5 траншів на загальну суму 20000 грн., що відповідає кредитному ліміту.

Договір кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту та додаткові угоди до договору були укладені в електронному вигляді та підписані електронними підписами за допомогою одноразових ідентифікаторів.

Платіжними дорученнями доводиться перерахування всіх траншів на загальну суму 20000 грн. на картку № НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_1 та була зазначена нею як позичальником в своїй заявці на отримання коштів при зверненні до товариства, а потім і в самому договорі кредитної лінії.

04.03.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/25, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №717107025 в сумі 38215,80 грн., що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 9000 грн. та суми заборгованості за відсотками - 29215,80 грн.

Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору по своєчасному погашенню щомісячних платежів призвело до виникнення вищевказаної заборгованості, яка була обрахована як первісним кредитором до укладення договору факторингу, так і продовжувала нараховуватись новим кредитором - позивачем в подальшому, зважаючи на тривалість дії договору до 2029 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин, правомірність та законність переходу права вимоги від первісного кредитора до нового - ТОВ «Таліон Плюс», доведеність факту неналежного виконання зобов`язань позичальником, що призвело до виникнення заборгованості, яку стягнув згідно наданих розрахунків.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами факт укладання 21.08.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 в електронному вигляді договору кредитної лінії №717107025, а в подальшому ще 5 додаткових угод до нього, відповідно до яких позичальник отримала кредитні кошти на загальну суму 20000 грн.

Як вбачається з додаткових угод, підтверджень щодо здійснення переказів, виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , наданої АТ КБ «Приватбанк» на вимогу суду- ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було здійснено перекази : 21.08.2024 - 5000 грн., 22.08.2024 - 4250 грн., 25.08.2024 - 2100 грн., 25.08.2024 - 4200 грн. 28.08.2024 - 3300 грн., 30.08.2024 - 1150 грн.

Зазначені факти відповідачем не заперечувались.

В зв`язку з неналежним виконанням нею умов договору новим кредитором - ТОВ «Таліон Плюс», було направлено ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання договору, з зазначенням заборгованості станом на 18.08.2025 по оплаті процентів в сумі 35425,86 грн. та загальної заборгованості з тілом кредиту - 49103,53 грн.

У подальшому позичальнику було направлено ще одну досудову вимогу з повідомленням, що в разі несплати заборгованості товариство змушене буде звернутися до суду, у зв`язку з чим до суми боргу будуть додані судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Зважаючи, що сума боргу не була сплачена позичальником в позасудовому порядку, ТОВ «Таліон Плюс» просило стягнути тіло кредиту та заборгованість по процентам, які були обраховані також новим кредитором після укладення договору факторингу з 04.03.2025 по 26.07.2025.

По справі вбачається, шо сторонами укладено договір споживчого кредитування, положення якого врегульовані Законом України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні та поширюється на спірні правовідносини.

За змістом ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» в разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, вказаною нормою Закону встановлено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги вказаної статті, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

В даному випадку факт порушення умов договору доводиться виниклою заборгованістю та сплатою коштів на погашення заборгованості останній раз 29.12.2024, що не заперечувалося відповідачем і в апеляційній скарзі, а відтак у товариства виникло право в порядку ст. 1050 ЦК України вимагати повернення споживчого кредиту достроково, з урахуванням його дії до 2029 року.

Разом з цим, вказане право кредитора не є безумовним та пов`язане з дотриманням останнім вимог, визначених положеннями ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обов`язку у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Питання виконання фінансовою установою визначених ч. 4 ст. 16 вказаного Закону вимог охоплюється доведенням факту направлення та відповідно фактом отримання відповідачем вимоги про оплату заборгованості.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Надаючи оцінку наданим позивачем повідомленню-вимозі та досудовій вимозі, що адресовані ОСОБА_1 стосовно дострокового повернення як кредиту, так і прострочених відсотків на підставі ст. 1050 ЦК України, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів їх направлення позичальнику, як і у справі відсутні докази отримання останнім зазначених повідомлень.

Посилання товариства на належність повідомлення боржника шляхом направлення повідомлень на її електронну адресу lena-krivolapova@mail.ru не заслуговує на увагу, оскільки домен «mail.ru» не використовується в Україні та є заблокованим згідно чинного законодавства з 2015 року.

Таким чином, наявними по справі доказами не доводиться факт направлення та відповідно отримання боржником позасудової вимоги про дострокове стягнення заборгованості, тоді як порушення позивачем визначеного порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатом не встановлено, не може мати наслідком покладення на відповідача тягар дострокового погашення заборгованості за кредитним договором.

За вказаних обставин, правових підстав для ствердження про дотримання ТОВ «Таліон Плюс» як новим кредитором, визначеної ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» процедури попереднього повідомлення - не має, що виключає обов`язок відповідача достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту та, в свою чергу, свідчить і про відсутність у суду підстав для задоволення позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором, тобто тіла кредиту.

На вказані обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув та не пересвідчився в дотриманні позивачем вимог, визначених ч. 4 ст. 16 вищевказаного Закону, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту - 13677,67 грн., строк повернення якого ще не настав, зважаючи, що строк дії кредитного договору закінчується 20.09.2029.

За вказаних обставин рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої суми заборгованості з 42264,69 грн. до 28587,02 грн., тобто на суму тіла кредиту - 13 677,67 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо арифметичних помилок допущених первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» в розрахунку заборгованості, а саме нарахуванні відсотків 25 та 28 серпня 2024 року в значно більшому розмірі не беруться колегією суддів до уваги, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості в період видачі кредитних коштів 6 траншами з 21.08 по 30.08 та нарахування відсотків, товариством не вказано дати нарахування відсотків 23, 26 та 29 серпня, а відсотки за ці дні були включені в інші дні 25 та 28 серпня, що і зумовило більші суми, що в свою чергу не впливає на загальну суму нарахованих відсотків.

Безпідставним також колегія суддів вважає посилання апелянта на невірне обрахування кредитором відсотків, зважаючи на здійснення нею їх часткового погашення.

Так, дійсно позичальником було сплачено в період з 03.09.2024 по 29.12.2024 кошти в сумі 24386 грн., які згідно умов договору йшли на погашення в першу чергу відсотків, а потім на тіло кредиту.

Перший платіж в сумі 7982 грн. був розподілений товариством на погашення відсотків - 1982,50 грн. та 5999,50 грн. - тіло кредиту, в зв`язку з чим, в подальшому відсотки нараховувалися на зменшене тіло кредиту 14001 грн., що вбачається із розрахунку заборгованості, виходячи з узгодженої відсоткової ставки в 1% в на день на суму залишку тіла кредиту.

Також після зарахування 320 грн. як погашення тіла кредиту загальне тіло кредиту було зменшено, як і нараховані відсотки які становлять 136,78 грн. за кожен день користування кредитними коштами.

Колегія суддів не бере до уваги зараховані 0,40 грн., 0,83 грн., 0,16 грн. та 0,50 грн. у погашення тіла кредиту, оскільки вони суттєво не впливають на суму щоденно нарахованих відсотків і їх сплата в такому не значному розмірі не може розцінюватись як допущені арифметичні помилки при нарахуванні кредитором загального розміру заборгованості.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог на 67,6% (з заявлених 42264,69 грн. -задоволено 28587,02 грн.) в порядку ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню у відповідному пропорційному співвідношенні і судовий збір, а саме - 1637,50 грн., які становлять 67,6 % від сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 2422,40 грн.

Також колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу з огляду на часткове задоволення позову - з 3000 грн. до 2000 грн.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, з ТОВ «Таліон Плюс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при подачі апеляційної скарги судовий бір в розмірі 1471,60 грн., що становить 32,4% від розміру позовних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено.

Враховуючи встановлені апеляційним судом порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду шляхом зменшення стягнутої суми заборгованості.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №717107025 від 21.08.2024 з 42264,69 грн. до 28587,02 грн.

Змінити розподіл судових витрат по справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 1637,50 грн. та зменшити витрати на правничу допомогу з 3000 грн. до 2000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1471,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22 червня 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин