Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №759/13737/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/13737/26

пр. № 3/759/3658/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова Іванна Юріївна, розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли зі Святошинського УП ГУНП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженку м. Києва, громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 до Святошинського районного суду м. Києва надійшли протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчиненням нею адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП (справа №759/3658/26, провадження №3/759/13737/26; справа №759/3659/26, провадження №3/759/13739/26).

Постановою від 21.05.2026 провадження об`єднані.

Зі змісту протоколу серії ВАД №881321 від 13.05.2026 вбачається, що 13.05.2026 приблизно о 15 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків згідно зі ст. 150 СК України щодо виховання та розвитку своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання проживає в умовах антисанітарії - безлад у помешканні, бруд, неприємний запах, розкидані речі.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Крім того, зі змісту протоколу серії ВАД №881175 від 13.05.2026 вбачається, що 12.05.2026 приблизно о 23 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків згідно зі ст. 150 СК України щодо виховання та розвитку своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у під`їзді будинку ОСОБА_1 не втримала на руках дитину та остання впала з рук матері обличчям на бетонну підлогу, що могло призвести до тяжких наслідків.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

До суду ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату і час розгляду справи, не прибула, жодних клопотань чи заяв про відкладення не направляла.

Суддя звертає увагу, що згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була завчасно та належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, до початку розгляду не повідомила про причини своєї неявки та не надала суду доказів її поважності, беручи до уваги, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи при розгляді справи за ст. 184 КУпАП не є обов`язковою, суддя вважає за можливе розглянути адміністративні протокол, складені стосовно ОСОБА_1 , без її участі.

Суддя, вивчивши матеріали провадження у справі, доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписи ст. 280 КУпАП закріплюють, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами ч. 1 ст. 184 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Із змісту вказаної норми права слідує, що вона є бланкетною і при вирішенні питання про наявність в діянні особи складу адміністративного правопорушення за даною статтею необхідно встановити, вимоги якого нормативного акту були порушені особою, відносно якої складений протокол, з метою притягнення її до адміністративної відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей. Таким чином, вказана норма є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Ухиленням від виконання батьківських обов`язків повинна вважатися не будь-яка дія, а належить невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджується наданими суду матеріалами у їх сукупності, а саме: даними протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД №881175 від 13.05.2026, ВАД №881321 від 13.05.2026, складеними відносно ОСОБА_1 ; рапортом інспетора СЮП ВП Святошинського УП ГУНП в м. Києві Комарова О. від 13.05.2026; рапортом із бази викликів «102», відповідно до якого описана у рапорті подія була зареєстрована у ЖЄО 12.05.2026 за №33717, 13.05.2026 за №34008; фотознімками із камери відеоспостереження, встановленої у будинку АДРЕСА_2 ; актом обстеження умов проживання від 13.05.2026; фотознімками місця проживання - кімнат у квартирі АДРЕСА_3 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.05.2026 року.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, викладені в протоколах про адміністративне правопорушення.

Таким чином, у ході судового розгляду достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є винуватою у вчиненні даного адміністративного правопорушення, а тому вона підлягає адміністративній відповідальності за його вчинення.

При цьому, суддя звертає увагу, що відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_1 , її вік, сімейний та матеріальний стан, характер вчинених нею адміністративних правопорушень та наявність вини останньої у вчиненні вказаних діянь, ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У ході розгляду справи обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.

Таким чином, враховуючи наведене, суддя доходить висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП у виді штрафу.

Призначення саме такого адміністративного стягнення на переконання суду є необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

У порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 9, 40-1, ч. 1 ст. 184, 245, 251, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП, та з урахуванням приписів ст. 36 КУпАП накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушницею штрафу у вказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушниці, роботи або за місцезнаходженням її майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження постанови.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Єросова І.Ю.