Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №756/18242/25 — Оболонський районний суд міста Києва

22.06.2026 Справа № 756/18242/25

Справа № 756/18242/25

№ 1-кп/756/952/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2025 за №12025100050002475, стосовно обвинуваченого:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у селищі «Діброво-Ленінське», Бородянського району, Київської області, громадянин України, здобув середню освіту, офіційне не працевлаштований, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, але відносно якого:

-22.08.2025 до Печерського районного суду міста Києва скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 К України;

-25.09.2025 до Голосіївського районного суду міста Києва скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 К України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1. 08.10.2025, приблизно о 17 год. 07 хв., ОСОБА_4 зайшов до приміщення відділення АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 26, у власних справах та, очікував своєї черги. Побачив, що на одному з диванів, розташованому біля банкомата, знаходиться сумка чорного кольору, яка належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У цей момент у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_4 того ж дня та в той же час, умисно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, переконався, що за його діями ніхто не спостерігає та він діє таємно, підійшов та сів на диван у вказаному відділенні АТ КБ «ПриватБанк», де знаходилася сумка чорного кольору, яка належить ОСОБА_7 . Надалі, взяв із цієї сумки грошові кошти у сумі 50 000 грн (100 банкнот номіналом 500 грн), після чого поклав їх поміж лівою рукою та тулубом, під пахву, і вийшов із зазначеного відділення, отримавши реальну можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 50 000 грн.

1.2. Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

2. Докази, на підставі яких суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого, та їх оцінка.

2.1. Позиції учасників судового провадження.

2.1.1. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України знайшло своє підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами, кваліфікацію дій обвинуваченого органом досудового розслідування здійснено правильно, у зв`язку з чим просив визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, просив врахувати щире каяття обвинуваченого, грошові кошти залишити у володінні потерпілої.

2.1.2. Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, обставин, викладених в обвинувальному акті щодо дати, часу, місця та події кримінального правопорушення, не оспорював, у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив, що 08.10.2025, приблизно о 17 год. 07 хв., зайшов до приміщення відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 26, де, очікуючи своєї черги, побачив на дивані біля банкомата сумку чорного кольору. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов, сів на диван та взяв із сумки грошові кошти у сумі 50 000 грн, які поклав під пахву, після чого вийшов із приміщення відділення банку та отримав можливість розпоряджатися викраденим. У вчиненому щиро розкаявся, зробив належні висновки, викрадені грошові кошти повернув.

2.1.3. Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що її підзахисний повністю визнав свою винуватість та обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся. Має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та мати пенсійного віку. Вказала, що ОСОБА_4 має хронічну хворобу. Просила призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 та 75 КК України, зарахувати строк попереднього ув`язнення.

2.1.4. Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, подала заяву, в якій просила проводити судовий розгляд за її відсутності, зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, завдану шкоду відшкодовано, а вирішення питання про вид і міру покарання поклала на розсуд суду.

2.2. Дослідження доказів та їх оцінка.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, не оспорював обставин, викладених в обвинувальному акті, та дав показання, за згодою учасників судового провадження суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, в частині безпосереднього допиту свідків і потерпілої, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів та документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясував добровільність позиції учасників судового провадження та правильність розуміння ними змісту обставин, що не оспорюються, і наслідків відмови від дослідження доказів, що позбавляє права оскаржити такі обставини в апеляційному порядку.

Окрім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні письмових доказів.

Згідно з протоколом огляду місця події від 08.10.2025, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_7 , оглянуто приміщення відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 26, у якому 08.10.2025 було вчинено таємне викрадення майна потерпілої, та зафіксовано обстановку місця події.

Зі змісту протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2025 вбачається, що потерпіла ОСОБА_7 за сукупністю зовнішніх ознак упізнала ОСОБА_4 як особу, яка 08.10.2025 у приміщенні відділення АТ КБ «ПриватБанк» заволоділа її грошовими коштами.

Як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 09.10.2025, ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України; під час особистого обшуку затриманого виявлено та вилучено грошові кошти, які поміщено та опечатано до спеціального пакета.

Відповідно до протоколу огляду предметів від 09.10.2025 оглянуто грошові кошти, вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_4 . Постановою про визнання речовим доказом від 09.10.2025 та постановою про уточнення даних від 09.10.2025 встановлено, що зазначені кошти становлять 90 банкнот номіналом 500 грн на загальну суму 45 000 грн, які визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Як вбачається з протоколу огляду предмета від 07.11.2025, слідчим оглянуто відеозапис, що міститься на оптичному диску CD-R, вилученому з приміщення відділення АТ КБ «ПриватБанк», на якому зафіксовано подію, що мала місце 08.10.2025 у проміжок часу приблизно з 17 год. 09 хв. по 17 год. 11 хв., під час якої ОСОБА_4 заволодів майном потерпілої. Зазначений оптичний диск визнано речовим доказом постановою від 09.10.2025.

Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_4 від 07.11.2025 останній добровільно видав органу досудового розслідування викрадені грошові кошти - 90 банкнот номіналом 500 грн на загальну суму 45 000 грн, що узгоджується з його показаннями та іншими доказами у провадженні.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 суд розцінює як належні, допустимі та достовірні докази його винуватості, оскільки вони є добровільними, узгоджуються з дослідженими письмовими доказами та повністю підтверджують обставини вчиненого кримінального правопорушення - крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану.

Оцінивши кожен доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що зазначені докази здобуті у визначеному КПК України порядку, узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей та в сукупності є достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

2.3. Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану. Кваліфікуюча ознака «в умовах воєнного стану» знайшла своє підтвердження, оскільки кримінальне правопорушення вчинено 08.10.2025, тобто в період дії воєнного стану, введеного в Україні з 24 лютого 2022 року.

3. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненому розкаявся, засудив свою протиправну поведінку та добровільно повернув викрадені грошові кошти, унаслідок чого завдану потерпілій шкоду відшкодовано в повному обсязі.

3.2. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що відповідно до ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Таке покарання має відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості, співмірності та індивідуалізації. При обранні виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

4.2. Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, належить до тяжких злочинів.

Обираючи ОСОБА_4 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, конкретні обставини його вчинення, корисливий мотив та значний розмір завданої шкоди, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий у силу ст. 89 КК України, водночас неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, на утриманні має неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується посередньо, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні довідкою-характеристикою, довідками медичних закладів та іншими документами, що характеризують особу обвинуваченого, страждає на низку хронічних захворювань.

Суд враховує наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щирого каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також позицію потерпілої, яка вирішення питання про вид і міру покарання поклала на розсуд суду.

Водночас, суд зважає, що за місцем проживання ОСОБА_4 характеризується посередньо, на нього неодноразово надходили скарги сусідів щодо порушення тиші у громадських місцях та зловживання спиртними напоями, а вчинене ним кримінальне правопорушення є умисним, корисливим, належить до категорії тяжких злочинів, спрямоване на заволодіння майном на значну суму та вчинене в умовах воєнного стану.

4.3. Суд не пов`язаний позицією учасників судового провадження щодо виду та розміру покарання й визначає покарання самостійно в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України з урахуванням загальних засад призначення покарання.

За таких обставин, з урахуванням сукупності наведених даних про особу обвинуваченого, характеру та ступеня тяжкості вчиненого, суд дійшов висновку, що мета покарання - виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень - може бути досягнута лише в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства, шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

4.4. Підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 69, 69-1 КК України судом не встановлено.

Оскільки суд дійшов висновку, що мета покарання - виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень - може бути досягнута лише в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства, правових підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не вбачається. Крім того, з огляду на дані про особу обвинуваченого та обставини вчиненого, суд вважає, що його виправлення без реального відбування покарання є неможливим.

4.5. Призначене покарання, на переконання суду, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, узгоджується із принципами справедливості, співмірності та гуманності.

5. Вирішення інших питань.

5.1. Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 10.10.2025 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у сумі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. 12.06.2026 заставу внесено заставодавцем - матір`ю обвинуваченого ОСОБА_8 , у зв`язку з чим ОСОБА_4 звільнено з-під варти. Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, суд враховує, що ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні умисного корисливого тяжкого злочину та призначено покарання у виді реального позбавлення волі строком на 5 років, що істотно підвищує ризик ухилення обвинуваченого від відбування покарання та його переховування від суду. Крім того, судом установлено, що ОСОБА_4 перебував у розшуку в межах іншого кримінального провадження, що свідчить про його схильність до переховування від органів досудового розслідування та суду. За таких обставин суд доходить висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування обвинуваченого від суду та ухилення від виконання вироку, - які раніше обраний запобіжний захід у вигляді застави з огляду на призначене покарання та поведінку обвинуваченого забезпечити не здатен. З метою забезпечення виконання вироку суд вважає за необхідне змінити ОСОБА_4 запобіжний захід із застави на тримання під вартою, узявши його під варту в залі судового засідання.

5.2. ОСОБА_4 затримано 08.10.2025, у подальшому він перебував під вартою до 12.06.2026 - дня внесення застави та звільнення з-під варти. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення з 08.10.2025 по 12.06.2026 підлягає зарахуванню у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

5.3. Заставу у розмірі 60 560 грн, внесену заставодавцем - матір`ю обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України після набрання вироком законної сили належить повернути заставодавцю.

5.4. Строк відбування покарання обвинуваченому належить обчислювати з моменту проголошення вироку.

5.5. Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Грошові кошти у сумі 45 000 грн (90 банкнот номіналом 500 грн), що є викраденим майном та зберігаються у потерпілої ОСОБА_7 , слід залишити у володінні останньої; оптичний диск CD-R із відеозаписом та інші носії інформації належить зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього строку його зберігання.

5.6. Цивільний позов у межах цього кримінального провадження не заявлено.

5.7. Процесуальні витрати у вигляді витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 100, 124, 177, 182, 349, 368-370, 373, 374, 376, 395, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінити із застави на тримання під вартою. Узяти ОСОБА_4 під варту в залі судового засідання негайно.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 08.10.2025 по 12.06.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 22 червня 2026 року.

Заставу у розмірі 60 560 грн, внесену заставодавцем - матір`ю обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю.

Речові докази:

-грошові кошти у сумі 45 000 грн (90 банкнот номіналом 500 грн), повернуті потерпілій ОСОБА_7 - залишити у володінні останньої;

-оптичний диск CD-R із відеозаписом - зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього строку його зберігання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті 22 червня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1