Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №148/1552/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1552/25

Провадження №2/148/34/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 червня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тульчинська державна нотаріальна контора Вінницької області, приватний нотаріус Ковганич Алла Вікторівна, про визнання частково недійсним та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ковганич Алла Вікторівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем, за участю: позивача-відповідача – ОСОБА_1 , відповідачки-позивачки – ОСОБА_2 , представника відповідачки-позивачки – адвоката Примакової В.В., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач-відповідач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тульчинська державна нотаріальна контора Вінницької області, приватний нотаріус Ковганич Алла Вікторівна, про визнання частково недійсним та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, який мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 та позивач не подавав заяву про прийняття спадщини після його смерті, в той час, як відповідач подала заяву про відкриття спадкової справи, на частку нерухомого майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3 .

З 1958 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходились в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Витягом №00051919543 від 20.06.2025. В період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у шлюбі ними побудовано житловий будинок, який ОСОБА_3 оформлене свідоцтво про право особистої власності № НОМЕР_1 від 25.12.1987 на підставі рішень Тульчинської районної ради народних депутатів №76 від 27.01.1986 та рішення Кинашівської сільської ради народних депутатів №3 від 12.01.1986.

Відповідно до вищевказаного свідоцтва, житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_3 в Тульчинському інвентарбюро 02.04.1990, про що внесено в реєстрову кадастрову книгу запис під №2539 (особиста справа №2423). На день смерті ОСОБА_3 за ним було зареєстровано на праві власності наступне спадкове майно:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , (стара адреса АДРЕСА_1 ), що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності № НОМЕР_1 від 25.12.87;

- земельна ділянка площею 0.1002 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0524310100:01:022:0125, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯК № 760552 від 29.12.2004;

- земельна ділянка площею 0.1000 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0524310100:01:022:0124, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯК №760551 від 29.12.2004.

Позивачу відомо, що ОСОБА_4 не подавала заяву про прийняття спадщини, оскільки проживала на момент смерті разом з ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою №214 від 13.03.2024, виданою Тульчинською міською радою Вінницької області, а тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України автоматично прийняла спадщину, з врахуванням часток відповідача, на 1/4 житлового будинку, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3 , а також на 1/2 житлового будинку, яке належало їй як подружжю і по 1/2 кожної з двох приватизованих земельних ділянок, які були особистою власністю спадкодавця ОСОБА_3 , зважаючи на те, що ОСОБА_4 не подавала заяву про відмову від належних їй в частці ОСОБА_3 часток.

Наведене свідчить, що ОСОБА_4 на момент смерті ОСОБА_3 , з урахуванням частки відповідача, мала право на 3/4 житлового будинку по АДРЕСА_2 . Однак, не дивлячись на зазначене, державний нотаріус Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф. порушила вимоги закону, а відповідно права спадкоємця ОСОБА_4 , що відповідно призвело до грубого порушення прав позивача, як її спадкоємця.

Мати позивача - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті матері, відповідач ОСОБА_2 проживала окремо від батьків, в с. Журавлівка, Тульчинський район Вінницька область.

У подальшому, 26.04.2023 позивач звернувся до приватного нотаріуса Ковганич Алли Вікторівни та подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72256412 від 26.04.2023.

Згідно відомостей, які містяться в спадковій справі №10/2923 від 26.04.2023, станом на 13.02.2024 крім позивача заяви про прийняття спадщини, відповідач не подавала. Після спливу 6-ти місячного терміну, позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з проханням надати правовстановлюючі документи на будинок батьків, щоб нотаріус зміг здійснити нотаріальну дію, і виділити належну позивачу частку, яка б могла належати йому відповідно до спадкової справи, однак відповідач ОСОБА_2 в наданні правовстановлюючих документів відмовила, без пояснення причин.

В наслідок чого, 21.03.2024 позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що державна реєстрація права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_3 ) у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Спадкоємець ОСОБА_1 не надав нотаріусу документ, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, повідомивши, що такий документ відсутній.

У подальшому, 15.11.2024 позивач звернувся до державного реєстратора з метою отримання Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначалось, що 10.04.2024 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований на відповідачку ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 2-1007, розмір частки: 1 (один), виданий державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф.

Позивач вважає, що державною нотаріальною конторою в особі держаного нотаріуса Тимчик Н.Ф. при видачі свідоцтва про право на спадщину відповідачу серія та номер: 2-1007 від 10.04.2024 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , порушено вимоги ст. 1216, ч. 1 ст. 1267, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ч. 1 ст. 68 Закону України «Про нотаріат», адже 3/4 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та по 1/2 двох земельних ділянок належали ОСОБА_4 і підлягали розподілу відповідно до поданих заяв спадкоємців, а оскільки, позивач єдиний подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , то дане майно має право успадкувати лише позивач.

Відсутність у ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, не є перешкодою для реалізації позивачем права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права. Така позиція позивача узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.08.2019 по справі №523/3522/16 та нормами матеріального права.

На підставі вищевикладеного, позивач просить:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер 2-1007 виданого 10.04.2024 державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф. на ім`я ОСОБА_2 в частині 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 2-1007 виданого 10.04.2024 державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф. на ім`я ОСОБА_2 , а саме: зазначивши за відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 1/4 частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1002 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0524310100:01:022:0125, державний акт серія ЯК №760552 від 29.12.2004, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0524310100:01:022:0124, державний акт серія ЯК №760551 від 29.12.2004, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ;

- стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ковганич Алла Вікторівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем (із врахуванням зміни предмету позову).

Позов мотивованим ти, що ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ») народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько відповідачки - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності № НОМЕР_1 від 25.12.1987; земельну ділянку площею 0,1002 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0524310100:01:022:0125, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 760552 від 29.12.2004; земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0524310100:01:022:0124, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 760551 від 29.12.2004. Спадщину відповідач прийняла, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане майно.

З жовтня 2013 року ОСОБА_2 почала спільно проживати, однією сім`єю з ОСОБА_6 , разом із моїми батьками за адресою: АДРЕСА_2 та в 2014 році її чоловіку ОСОБА_6 подаровано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , до якого вони переїхали проживати 06.01.2015.

Після смерті батька, в 2018 відповідачка переїхала проживати до своєї матері, ОСОБА_4 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , так як через похилий вік вона часто хворіла та потребувала сторонньої допомоги.

У подальшому, з 28.02.2022 відповідачка разом із матір`ю переїхала в с. Журавлівка Тульчинського району, де проживала із матір`ю у будинку своєї сусідки ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_5 до 16.03.2023, даний факт підтверджується довідкою № 206 від 10.09.2025.

Матір відповідачки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 провела її поховання за власний кошт, що підтверджується довідкою № 207 від 10.09.2025, яка видана Журавлівським старостинським округом. Після смерті матері, у відповідачки виникла необхідність оформити свої права на спадкове майно, для чого необхідно встановити факт прийняття спадщини шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_5 , адже вона вчасно не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини так як вважала, що прийняла спадщину фактично.

У зв`язку з вищевикладеним відповідач-позивач просить встановити факт, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживала із спадкодавцем, своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_5 .

У судовому засіданні позивача-відповідач ОСОБА_1 підтримав первісний позов та просив при ухваленні рішення врахувати те, що у первісному позову наявна описка у визначенні часток сторін на спадкове майно, а саме: визнати за ним право власності на 3/8 частки житлового будинку, земельних ділянок розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , а за відповідачкою-позивачкою визнати 5/8 частки житлового будинку, земельних ділянок розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Зустрічний позов ОСОБА_1 визнав, підтвердив, що відповідач-позивач дійсно проживала з матір`ю, та просив вирішити на розсуд суду долю судових витрат.

Представник відповідачки-позивачки адвокат Примакова В.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги зустрічного позову, просила їх задовольнити, та оскільки позивач-відповідач визнав зустрічний позов, представник відмовилась від допиту свідків. Щодо первісного позову представник зазначила, що сторона відповідача-позивача визнає позовні вимоги та просить визначити частки сторін у спадковому майні наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частки житлового будинку, земельних ділянок розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , а за відповідачкою-позивачкою ОСОБА_2 визнати 5/8 частки житлового будинку, земельних ділянок розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач-позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала зустрічний позов та не заперечила щодо задоволення первісного позову.

Представник Тульчинської державної нотаріальної контори Вінницької області Мацків Т.М. у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про проведення розгляду справи за її відсутності та винести рішення на розсуд суду.

Приватний нотаріус Тульчинського нотаріального округу Вінницької області Ковганич Алла Вікторівна у судове засідання не з`явилася, хоча повідомлялась про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, відомостей про причини неявки суду не надала.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого повторно 05.12.2023 Тульчинським відділом ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тульчин (а.с. 14, 130).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого повторно 05.12.2023 Тульчинським відділом ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Журавлівка (а.с. 15, 129).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 05.08.1975 Тульчинським відділом РАЦС, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 16).

Згідно копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72256412 від 26.04.2023, за № 70569045 в спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу № 10/2023 відкриту 26.04.2023 приватним нотаріусом Ковганич А.В. після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с. 17).

Відповідно до копії постанови приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Ковганич А.В., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_3 ), так як спадкоємець померлого не надав нотаріусу документ, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно (а.с. 19).

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2914564405100, право власності на житловий будинок загальною площею 82.2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано 10.04.2024 за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2-1007 виданого 10.04.2024 державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф. (а.с. 20, 144).

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради № 214 від 13.03.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживала та була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21).

Згідно копії технічного паспорту, інвентаризаційна справа № 527, власником житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (а.с. 25-29).

Відповідно до копії довідки начальника КП «Тульчинське МБТІ» № 514 від 29.09.2023, станом на 31.12.2012, згідно архівних даних власником нерухомого майна яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_3 ) зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності № НОМЕР_1 від 25.12.1987, видане згідно рішення виконкому Тульчинської міської Ради народних депутатів від 27.03.1986 № 76 та рішення виконкому Кинашівської сільської Ради народних депутатів від 12.02.1986 № 3, зареєстроване в КП «Тульчинське МБТІ» 02.04.1990 під Р № 2539 в реєстрову книгу ФЖ 21 (а.с. 40).

Згідно копії свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності, виданого 25.12.1987 Виконавчим комітетом Кинашівської сільської ради народних депутатів Вінницької області, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 (а.с. 41).

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 760552 від 29.12.2004, ОСОБА_3 на підставі рішення Тульчинської міської ради 19 сесії 5 скликання від 27.12.2007, належить земельна ділянка площею 0.1002 га, кадастровий номер 0524310100:01:022:0125, по АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства (а.с. 42).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №760551 від 29.12.2004, ОСОБА_3 на підставі рішення Тульчинської міської ради 19 сесії 5 скликання від 27.12.2007, належить земельна ділянка площею 0.1000 га, кадастровий номер 0524310100:01:022:0124, по АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 43).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00051919543 від 20.06.2025, 30.08.1958 за актовим записом № 106 у Відділі ДРАЦС Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 44).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 виданого 09.04.1970 Тульчинським райбюро РАЦС, ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 127).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00039124529 від 04.04.2023, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 27.06.2011 зареєстрували шлюб у Інгулецькому відділі ДРАЦС Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, за актовим записом 119 (а.с. 131).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 виданого 12.04.2005 Відділом РАЦС Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 розірвали шлюб 12.04.2005, про що складено актовий запис № 57 (а.с. 128).

Відповідно до копії довідки старости Журавлівського старостинського округу № 206 від 10.09.2025, ОСОБА_2 із своєю матір`ю ОСОБА_4 з 28.02.2022 по 15.03.2023 проживала за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 139).

Згідно копії довідки старости Журавлівського старостинського округу № 207 від 10.09.2025, ОСОБА_2 проводила поховання своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за власні кошти (а.с. 140).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 10.04.2024 державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф., ОСОБА_2 є спадкоємицею ОСОБА_3 та спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 143).

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

У статті 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.

У постановах від 14.11.2018 у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14.05.2018 у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23.09.2020 у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважив, що передбачені положеннями статей 1300 та 1301 ЦК України правові конструкції «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання свідоцтва про право на спадщину» є різними.

Недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.

Підстави внесення змін до свідоцтва не пов`язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду.

У ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК України).

Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18).

При вирішенні спору про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину суд визначає частки кожного із спадкоємців. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (частина третя статті 1300 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що відповідно до копії технічного паспорту (а.с. 25-29), копії свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності (а.с. 41), копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 760552 від 29.12.2004 та копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №760551 від 29.12.2004 (а.с. 42, 43), житловий будинок загальною площею 82.2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0.1002 га, кадастровий номер 0524310100:01:022:0125, по АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка площею 0.1000 га, кадастровий номер 0524310100:01:022:0124, по АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, було зареєстровано за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане нерухоме майно було набуте спадкодавцем ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Дружина спадкодавця - ОСОБА_4 , на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала разом з ним, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, фактично прийняла спадщину, оскільки не заявила про відмову від неї а також, їй за життя належала 1/2 (одна друга) подружня частка будинку за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_3 ), тому ОСОБА_4 набула право на 3/4 частини житлового будинку (1/2 подружня частка + 1/4 спадкова частка).

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним нотаріусом Тульчинської держаної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф. при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом серії 2-1007 від 10.04.2024 на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частину садкового майна, не враховано того, що ОСОБА_4 на момент своєї смерті володіла сумарно 3/4 житлового будинку, що порушує спадкові права позивача-відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 , який є спадкоємцем після смерті матері, за наслідком чого, вказане свідоцтво підлягає визнанню частково недійсним на підставі ст. 1301 ЦК України.

Як вже встановлено судом, законна частка померлої ОСОБА_4 у зазначеному будинку сумарно складала 3/4 (три чверті) частини (яка складалася з 1/2 подружньої частки та 1/4 спадкової частки після чоловіка), та частка 3/4 підлягає поділу навпіл між її дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Тобто, за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері набуває право власності на 3/8 частини житлового будинку, а ОСОБА_2 успадковує 5/8 частин будинку (3/8 частини будинку після смерті матері та 1/4 частина, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 ).

Щодо розподілу часток на земельні ділянки, судом встановлено, що частка померлої ОСОБА_4 у двох земельних ділянках (кадастрові номери 0524310100:01:022:0125, 0524310100:01:022:0124) складала 1/2 (одну другу) частку у кожній ділянці (яку вона успадкувала після свого чоловіка ОСОБА_3 ), яка також підлягає поділу навпіл між її дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: по 1/4 частки земельних ділянок.

На підставі вищевикладеного, з врахуванням позиції сторони відповідачки-позивачки, яка не заперечує щодо задоволення первісного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову суд дійшов наступного висновку.

Як роз`яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, в такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилась до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Вимогами ст. 1218 та 1267 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Положеннями ч. 3 та 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Так, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є матір`ю відповідачки-позивачки ОСОБА_2 , яка проживала з нею за адресою: АДРЕСА_5 , та після її смерті проводила її поховання відповідно до копії довідок старости Журавлівського старостинського округу № 206, 207 від 10.09.2025 (а.с. 139, 140). Крім цього, той факт, що ОСОБА_2 дійсно постійно проживала разом із матір`ю на момент її смерті в судовому засіданні підтвердив позивач-відповідач ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 2, п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах по встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України від 16.05.2013 № 24 -753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у випадку, якщо спадкоємець фактично проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини, то зазначена обставина є підставою для звернення із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 10.01.2019 у справі №484/747/17 та постанові від 01.07.2020 № 222/1109/17 відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця на час смерті не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні позивач-відповідач визнав позовні вимоги за зустрічним позовом, та факт проживання ОСОБА_2 із матір`ю ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, підтверджено матеріалами справи, суд вважає можливим задовольнити її позовні вимоги.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи позицію сторін, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача-відповідача та відповідача-позивача в заявлених ними межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача-позивача на користь позивача-відповідача підлягає стягненню судовий збір у сплаченому останнім розмірі 5450,40 грн (а.с. 1, 51).

Також, з позивача-відповідача на користь відповідача-позивача підлягає стягненню судовий збір у сплаченому останньою розмірі 1211,20 грн (а.с. 120).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник відповідача-позивача повідомила суд, що сторона відповідача-позивача подасть докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з моменту ухвалення судового рішення по суті справи.

Крім того, ухвалою суду від 26.06.2025 по даній справі вжито заходи забезпечення позову, а саме: в порядку забезпечення позову накладено арешт на: на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 2-1007 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована, за адресою: АДРЕСА_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_8 .

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи те, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову у вказаній справі учасники справи не подавали, тому накладений арешт на вищевказані земельні ділянки продовжує діяти протягом 90 днів з дня набрання даним рішенням законної сили або може бути скасований за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 15, 1216-1218, 1220, 1241, 1268, 1272, 1296, 1300, 1301 ЦК України, ст. 60, 70 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тульчинська державна нотаріальна контора Вінницької області, приватний нотаріус Ковганич Алла Вікторівна, про визнання частково недійсним та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом – задовольнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 2-1007 видане 10.04.2024 державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф., на ім`я ОСОБА_2 , в частині визначення за нею права на 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право на 3/8 (три восьмих) частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право на 5/8 (п`ять восьмих) частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 (одну чверть) частку земельної ділянки площею 0,1002 га (кадастровий номер 0524310100:01:022:0125, державний акт серія ЯК №760552) та на 1/4 (одну чверть) частку земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 0524310100:01:022:0124) в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована, за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , судові витрати з оплати судового збору в розмірі 5450,40 грн (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят гривень сорок копійок).

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ковганич Алла Вікторівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживала із спадкодавцем - своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_5 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована, за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_8 , судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області суду від 26.06.2025, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.06.2026.

Суддя: