Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №141/114/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/114/26

Провадження №2/141/176/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу № 141/114/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,

У С Т А Н О В И В:

25.02.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.09.2008 виконавчим комітетом Цукуринської селищної ради м. Селидове Донецької області було зареєстровано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 11. Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 11.09.2025 у справі № 141/283/25, яке набрало законної сили 14.10.2025, шлюб між сторонами розірвано.

Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

26.01.2025 спільному сину позивача та відповідача ОСОБА_3 виповнилось 18 років, він став повнолітнім.

Також 29.09.2025 ОСОБА_3 зарахований студентом до Київського національного університету будівництва і архітектури заочної форми здобуття освіти. На теперішній час ОСОБА_3 продовжує здобуття освіти у Київському національному університеті будівництва і архітектури на факультеті інженерних систем та екології, є студентом першого курсу, термін його навчання з 26.09.2025 по 30.06.2029.

За вказаних обставин, оскільки ОСОБА_3 продовжує навчання й, відповідно, у нього немає змоги працювати та отримувати доходи, а тому він потребує матеріальної допомоги для продовження навчання.

Однак, після досягнення сином повноліття відповідач ухиляється від надання добровільної матеріальної допомоги на навчання сина, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчатися, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення від 25.02.2026 і до закінчення навчання 30.06.2029, але не більше ніж до досягнення повнолітнім сином двадцяти трьох років.

Ухвалою суду від 02.03.2026 провадження у справі № 141/114/26 відкрито та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України вирішено розгляд справи провести в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 07.04.2026, зобов`язано позивача ОСОБА_1 в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду у строк до 02.04.2026 наступні докази, зокрема: належним чином завірену копію договору (контракту) про навчання ОСОБА_3 в Київському національному університеті будівництва та архітектури; відомості про стан здоров`я та матеріальне становище ОСОБА_3 , а також докази про те, що у зв`язку з навчанням дитина потребує матеріальної допомоги; відомості про матеріальне становище ОСОБА_1 (а саме: інформацію про місце роботи, відомості про перебування на праві приватної власності, у володінні та/або користуванні рухомого та нерухомого майна, інформацію про доходи за останні 6 місяців, тощо); відомості про перебування на утриманні позивача інших осіб (за наявності таких); інші належні докази в обґрунтування позовних вимог, які не були додані до позовної заяви.

Також ухвалою суду від 02.03.2026 зобов`язано відповідача ОСОБА_2 в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду у строк до 02.04.2026 наступні докази, зокрема: відомості про стан свого здоров`я; відомості про своє матеріальне становище (а саме: інформацію про місце роботи, відомості про перебування на праві приватної власності, у володінні та/або користуванні рухомого та нерухомого майна, інформацію про доходи за останні 6 місяців, тощо); відомості про перебування на утриманні відповідача інших осіб (за наявності таких); інші відомості про обставини, що мають істотне значення для вирішення спору.

Розгляд справи № 141/114/26 було неодноразово відкладено, зокрема з 07.04.2026 на 19.05.2026, а також з 19.05.2026 на 19.06.2026, у зв`язку із задоволенням клопотань представника позивача адвоката Ярмоловича О.Є. від 06.04.2026 та від 18.05.2026 про відкладення розгляду справи на іншу дату для можливості отримання представником позивача копії договору про навчання та надання її до суду.

19.06.2026 до суду через систему «Елетронний суд» надійшло чергове клопотання представника позивача адвоката Ярмоловича О.Є. від 19.06.2026 про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою отримання представником позивача копії договору про навчання та надання її до суду на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2026.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату та місце розгляду справи № 141/114/26 шляхом надіслання коресподенції суду на адресу, яку зазначену у позовній заяві, а також шляхом повідомлення її представника адвоката Ярмоловича О.Є. через систему «Електронний суд, жодних заяв чи клопотань суду не подала.

Відповідач ОСОБА_2 отримував конверти з кореспонденцією суду, зокрема, позовну заяву з додатками та ухвалу суду від 02.03.2026 отримав 07.03.2026 та, будучи належним чином повідомленим про дату та місце розгляду справи № 141/114/26, відзив на позовну заяву до суду не направив, а також жодних інших заяв чи клопотань до суду не подав.

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи надіслання судом сторонам у справі ухвали суду, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, та у зв`язку з неподанням відповідачем у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до положень ст. ст. 178, 279 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ярмоловича О.Є. від 19.06.2026 про відкладення розгляду справи, у зв`язку із наданням можливості отримання представником позивача копії договору про навчання та надання її до суду, доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки представником позивача не доведено належними доказами наявності об`єктивних причин неможливості отримати ним у встановлені строки витребувані судом документи.

Окрім цього, судом враховано той факт, що клопотання про відкладення розгляду справи подано представником позивача вже втретє з підстав неможливості отримання позивачем копії договору про навчання.

Також відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке переважає над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно п. п. 2, 3, 5 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Також, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 279 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, з урахуванням кокретних обставин справи № 141/114/26, приймаючи до уваги, що провадження по даній справі відкрито 02.03.2026, строки для подання заяв по суті справи, визначених статями 191, 193, 199 ЦПК України закінчились, а відзив та зустрічний позов на позовну заяву в строки встановлені ухвалою суду від 02.03.2026 відповідачем подано не було, зважаючи на те, що розгляд справи триває понад шістдесят днів з дня відкриття провадження, суд вважає, що подальше відкладення розгляду даної справи буде порушувати права сторін на своєчасний судовий розгляд справи, а тому доходить висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до положень ст. ст. 178, 279 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи № 141/114/26, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як убачається зі свідоцтва про шлюб (виданого повторно) серії НОМЕР_1 , 12.09.2008 виконавчим комітетом Цурукинської селищної ради м. Селидове Донецької області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , актовий запис № 11. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 09.02.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Донецька, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , актовий запис № 120, у графі «Батько» зазначено ОСОБА_2 , у графі «Мати» - ОСОБА_4 .

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 11.09.2025 у справі № 141/283/25 шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 12.09.2008 виконавчим комітетом Цурукинської селищної ради м. Селидове Донецької області, актовий запис № 11, розірвано. Рішення суду набрало законної сили 14.10.2025.

Згідно довідки № 531-5001020935 від 13.04.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .

Як убачається з інформації про підтвердження реєстрації місця проживання, наданої управлінням науки, досліджень, рівноправності та районів Вільного, ганзейського міста Гамбург (переклад здійснено із німецької на українську мову), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03.09.2024 поселена, а з 09.09.2024 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Також згідно інформації про підтвердження реєстрації місця проживання, наданої управлінням науки, досліджень, рівноправності та районів Вільного, ганзейського міста Гамбург (переклад здійснено із німецької на українську мову), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.09.2024 поселений, а з 09.09.2024 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу № 1587/66/25 від 26.09.2025 Київського національного університету будівництва і архітектури «Про зарахування на навчання», з 29 вересня 2025 року зараховано студентами першого курсу навчання заочної форми здобуття освіти за спеціальностями (спеціалізаціями) за кошти фізичних та/або юридичних осіб згідно з додатком.

Так, як убачається із додатку до наказу про зарахування на навчання, за порядковим № 3 зазначений ОСОБА_3 , спеціальність – G19 Будівництво та цивільна інженерія, форма навчання – заочна, за кошти фізичних та/або юридичних осіб, термін навчання – 3 роки 10 місяців, до 30.06.2029.

Відповідно до довідки № 24-2750 від 05.01.2026 Київського національного університету будівництва і архітектури, ОСОБА_3 дійсно навчається на факультеті інженерних систем та екології та є студентом 1 курсу заочної форми здобуття освіти. Термін навчання в КНУБА з 26.09.2025 по 30.06.2029. Наказ про зарахування в КНУБА № 1587/66/25 від 26.09.2025.

Визначаючись щодо спірних правовідносин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Як роз`яснено в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Суд зауважує, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести продовження навчання, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.

Звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, обов`язком позивача є доведення необхідності надання допомоги на період навчання, розмір необхідної допомоги, а також, що особа планує стягувати такі грошові кошти саме на витрати, пов`язані з навчанням, оскільки батьки звільнені від обов`язку брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що не пов`язані з його навчанням.

Недоведення таких обставин може стати підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.

Такі висновки відображені у практиці Верховного Суду, зокрема, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 прийшов до наступних висновків: «Однак, встановивши, що повнолітні діти відповідача перебувають на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували, що позивачі не довели існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є їх процесуальним обов`язком, не надали будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо)…»

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про стягнення аліментів суд має встановити матеріальне становище платника та отримувача аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів тощо.

Обов`язок доведення того факту, що особа в силу тих чи інших обставин не може здійснювати сплату аліментів покладається на самого платника аліментів.

Разом з тим, доведення тієї обставини, що отримувач аліментів потребує грошового утримання покладається на позивача. Саме тому, при зверненні з позовною заявою до останньої необхідно долучити всі можливі докази того, що у позивача відсутній дохід, це може бути наприклад виписка по банківським рахункам отримувача аліментів, тощо.

Підсумовуючи вищевикладене, на відміну від стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчання не є безумовним та потребує доказування таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд враховує всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Так, як установлено судом, спільний син позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю (позивачем).

При цьому з 26.09.2025 спільний син сторін навчається у вищому навчальному закладі – Київському національному університеті будівництва і архітектури, спеціальність – будівництво та цивільна інженерія, форма навчання – заочна, за кошти фізичних та/або юридичних осіб, самостійного заробітку не має.

Натомість, домовленість між сторонами щодо розміру аліментів на навчання не досягнута, а тому право позивача на отримання від відповідача аліментів підлягає захисту.

Враховуючи, що визначення способу стягнення аліментів є правом позивача, а остання, звертаючись до суду, просить визначити розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) батька дитини, суд дійшов висновку про визначення розміру аліментів саме у частці від заробітку (доходу) батька дитини.

З огляду на викладене, визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує, що спільна дитина сторін - ОСОБА_3 на даний час уже повнолітній та дійсно навчається на заочній формі навчання у навчальному закладі, а також рівність обов`язку обох батьків щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття до досягнення нею двадцяти трьох років, матеріальне становище сторін, той факт, що відповідач працездатного віку та може надавати матеріальну допомогу.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів неможливості сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у заявленому до стягнення позивачем розмірі.

Принагідно суд зауважує, що сам по собі факт навчання повнолітньої дитини за заочною формою не звільняє батьків від обов`язку щодо її утримання, оскільки закон пов`язує виникнення такого обов`язку саме з фактом продовження навчання та як наслідок потребою дитини у матеріальній допомозі до досягненню нею 23 річного віку, а не з конкретною формою здобуття освіти.

За вказаних обставин, оцінюючи в сукупності надані позивачем докази у справі № 141/114/26, суд доходить висновку про можливість стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчатися, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення від 25.02.2026 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення повнолітнім сином ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 183, 191, 199, 200 СК України, ст.ст. 5, 10-13, 141, 259, 263-265, 273, 274, 354, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчатися, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з 25.02.2026 і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23-річного віку за умови, що ОСОБА_3 продовжуватиме навчання.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 ) на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

4. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

5. Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 22.06.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .)

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 ).

Суддя С.В. Климчук